Труднощі використання паронімів

Труднощі використання паронімів виникають тому, що пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю. Чи відсутністю частки „ся”. Серед паронімів е слова з різними коренями (плюш і плющ). Незначна різниця в вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні , призводить до помилок, зокрема неправильної заміни одного слова іншим тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис і вимову потрібного слова у діловому мовленні найчастіше зустрічаються такі пароніми:

Покажчик-напис, стрілка, довідник

Показник - економічний, можливостей.

Основні вимоги до оформлення цитат.

Загальні зауваження щодо цитат

1. Цитований текст повинен наводитися без найменших змін. Пропуск слів, речень або абзаців без спеціальної вказівки на це неприпустимий (на місці пропущених слів повинні ставитися три крапки). Не дозволяється заміняти слова, бо заміна навіть одного слова (хоча б і синонімом) може змінити зміст цитати.

2. Не слід об’єднувати в одне ціле кілька цитат, узятих з різних місць того самого джерела, хоча б вони були і логічно пов’язані, і однорідні за матеріалом. Кожна така частина тексту повинна оформлятися як окрема цитата.

3. Усі цитати повинні супроводитися вказівками на джерело (це дозволяє в разі потреби перевірити правильність цитування, підвищує відповідальність за цитований текст). Вказівки на джерело наводяться найчастіше у підрядкових примітках (виносках) або в дужках після слів, до яких стосуються (Про це докладніше див. “Оформлення бібліографії”).

Розділові знаки при цитатах

1. Цитати виділяються лапками.

2. Якщо вони супроводжуються словами автора, розділові знаки ставляться так, як при прямій мові. А: “П”. “П”, – а. “П, – а, – п”. “П, – а. – П”. (пряма мова розірвана словами автора). А: “П”, а. (пряма мова у середині авторських слів).

“Фрейдівсьий психоаналіз і гегелівська феноменологія, – зауважує Рікьор, – повинні скласти разом те, що ми можемо назвати антитетичною рефлексією”.

3. Коли авторська мова починається словами так указує (говорить), ось що сказав, ось як описує і под., після лапок ставиться тільки тире.

“Індивід дійсно веде подвійне існування – як самоціль і як ланка в ланцюгу, якому він служить проти власної волі, або, у всякому випадку, мимоволі” – ось що сказав Фрейд про подвійність самого буття людини у світі.

4. Якщо цитата вводиться в авторські слова як частина речення, перше слово пишеться з маленької букви.

Фрейд у більш пізніх роботах говорив, що “витіснення складає лише один із механізмів, який перебуває у розпорядженні відображення”.

5. Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск слів позначається трьома крапками, що можуть стояти на початку, в середині або в кінці цитати.

Читаючи свої лекції медикам, засновник психоаналізу зауважував: “… вам не вистачає філософських знань, які могли б допомогти вам у вашій лікарській діяльності”.

6. Якщо цитата з пропуском початку речення стоїть перед словами автора, починаючи текст, перше слово пишемо з великої букви (навіть коли в тесті, який цитується, воно пишеться з малої букви).

Пор. з прикладом до правила 5:

“… Вам не вистачає філософських знань, які могли б допомогти вам у вашій лікарській діяльності”, – зауважував засновник психоаналізу, читаючи свої лекції медикам.

7. Дослівні вирази, які вставлені в текст як члени речення, виділяються лише лапками.

У гуссерлівській феноменології міститься установка на “прорив” до “чистої” свідомості, в класичному психоаналізі – на “вихід” по той бік свідомості, до “чистого” безсвідомого, очищеного від різного роду раціоналізацій, що привносяться людиною у світ в процесі своєї життєдіяльності”.

8. Якщо вказівка на автора або на джерело цитати йде безпосередньо за нею, то вона береться в дужки, а крапка ставиться після дужок.

“Було б краще визнати відкрито, що все, що відбувається у свідомості, може отримати своє пояснення тільки із самої ж свідомості” (Ж. – П. Сартр).

9. Якщо вказівка на автора або на джерело цитати стоїть нижче, після цитати ставиться крапка.

“Було б краще визнати відкрито, що все, що відбувається у свідомості, може отримати своє пояснення тільки із самої ж свідомості”.

Ж. – П. Сартр.

10. Епіграфи пишуться без лапок, а вказівка на автора не береться в дужки.

Смисл повернення до Фрейда – це повернення до смислу Фрейда.

Ж. Лакан.

11. Якщо перед дослівним виразом є слова вислів, фраза, речення й под., перед ним ставиться двокрапка.

Слід згадати вислів Хайдеггера: “Питання про те, хто є людина, тісно пов’язане з питанням про сутність буття”.