
- •Роль мови в суспільному житті.
- •Місце української мови серед інших мов світу
- •Основні положення законодавчих актів щодо функціонування української мови
- •Мовна політика в контексті державотворення.
- •Функції мови. Комунікативна функція як основна функція мови.
- •Гносеологічна та експресивна функції мови.
- •Поняття “мовна норма”, типи мовних норм, приклади порушення мовних норм внаслідок інтерференції.
- •Офіційно-діловий стиль української мови.
- •Науковий стиль української мови.
- •Публіцистичний стиль української мови.
- •Художній та розмовний стилі.
- •Вимоги до написання тексту документів.
- •Дефініція терміна; джерела походження, способи утворення, роль для збагачення лексичного фонду української мови.
- •Особливості використання неологізмів та запозичень.
- •Джерела лексичних запозичень.
- •Роль синонімії для збагачення лексичного фонду української мови.
- •Труднощі використання паронімів
- •Основні вимоги до оформлення цитат.
- •Основні вимоги до оформлення бібліографії. Необхідність уніфікації бібліографічних посилань.
- •Роль фразеології для збагачення української мови.
- •Сутність понять “культура мовлення” і “культура мови”. Роль культури мовлення у професійній діяльності.
- •Вимоги до усного ділового мовлення.
- •Особливості використання формул мовленнєвого етикету і невербальних засобів комунікації в професійному спілкуванні.
- •Морфологічні особливості текстів офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.
- •Особливості використання іменників у ділових паперах
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник.
- •Дієслово.
- •Дієприкметник.
- •Лексичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
- •Лексичні особливості текстів наукового стилю мовлення.
- •Синтаксичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
- •Синтаксичні особливості текстів наукового стилю мовлення.
- •Основні принципи семантизації термінологічної лексики.
- •Особливості використання дієслівних форм в текстах офіційно-ділового та наукового стилів.
- •Разом пишуться:
- •Аналіз орфоепічних та синтаксичних норм української і російської мов.
- •Російська мова – Українська мова
- •Позиційні евфонічні чергування в українській мові.
- •Порівняльна характеристика складних випадків керування (укр. І рос.) в текстах офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.
- •Труднощі перекладу процесових понять.
- •Особливості узгодження підмета з присудком у наукових текстах.
- •Недоліки ділового мовлення (суржик, плеоназм, тавтологія тощо).
Аналіз орфоепічних та синтаксичних норм української і російської мов.
Розрізняють два основні стилі вимови: повний – в офіційному, публічному мовленні і звичайний розмовний стиль вимови. Опанування обома вимовними стилями дає людині можливість однаково вільно красиво й невимушено вести розмову у вузькому колі й виступати з трибуни перед величезною аудиторією. Проте в обох стилях вимови, а особливо в повному, дуже помітні окремі вади дикції, помилки у вимові голосних і приголосних неправильна вимова іншомовних слів, недотримання норм чергування.
Причини появи цих помилок найчастіше зустрічаються:
1) у вимові голосних. Голосні а, о, у, і однаково чітко й виразно вимовляються як під наголосом, так і в ненаголошеній позиції, а в російській мові голосні не під наголосом скорочуються, вимовляються невиразно, а при швидкому мовленні й зовсім випадають ( двадцять, учиться вимовляються як двадццть, учитьцц)
В української мові голосні е, и чітко розрізняються лише під наголосом. Ступінь зближення ненаголошених и та е залежить також від темпу мовлення: чим він швидший тим менше помітна різниця у вимові обох голосних, при повільному темпі мовлення вони вимовляються більш чітко. 2) у вимові приголосних. Вимови дзвінких і глухих приголосних має неоднакові закономірності навіть у таких близькоспоріднених мовах, як українська і російська, що й створює додаткові труднощі для мовців.
а ) губні приголосні в кінці слова вимовляються твердо: голуб, насип, степ, а в російській мові в цій позиції вони м’які. У словах іншомовного походження губні можуть пом’якшуватись перед голосними -а- та -у- ( бюро, бюст).
б ) звук -в- в українській мові ніколи не переходить у -ф- , а, навпаки, в певних позиціях -в- посилює свою звучність і переходить у нескладовий голосний –у: учитель, заутра, кроу, а в російській мові в цій позиції крофь, любофь, завтра. в) Шиплячі приголосні -ж-, -ш-, -дж-, і -ч- у сучасній укр. Мові, як правило тверді: вони зокрема, ніколи не пом’якшуються на кінці солова ( ріж, ходиш, ніч, піч)
Завжди тверді не подовжені шиплячі перед голосними –а-, -о-, -у-, -и-: біжать, чого, чути, четвер, широко. пом’якшені –ж-, -ч-, -ш- бувають і перед голосними і (шість, тиші, чітко, гарячі) та тоді, коли вони подовжені ( бездоріжжя, подорожжю, річчю), а в російській мові: час, начьало, часто, четверг.
г ) Звук -р- твердий в кінці слов а і складу: секретар, воротар, лікар, а в російській мові: секретарь, вратарь, лекарь.
Наголос
Традиційно в діловому мовленні більше уваги приділяється культурі писемної мови. Найчастіше мовці зазнають певних труднощів у доборі правильного наголошення слів.
У процесі мовлення не всі склади вимовляються з однаковою силою. Посилення голосу на одному з складів називається НАГОЛОСОМ.
В російській мові наголос більш сильний і чіткий, ніж в українській.
Поширена помилка в усному мовленні – змішування наголосів різних мов, особливо російської та української.
Порівняємо:
Російська мова – Українська мова
дочка – дочка
прирост – приріст
опережение – випередження
Вимова і наголошення слів
Для усного ділового мовлення важливим є дотримання норм і наголошення слів, що вивчає орфоепія.
Причини появи помилок такі:
Не знання звукових закономірностей близько порівняних мов і не вміння їх розмежовувати.
Вжив діалектного оточення, а звідси невміння відрізнити звукові норми властивій літ. мови від вимови відповідних звуків для рідних людині говорців.
Вжив орфографії.
Не знання правил укр. літ. мови, не дбайливе ставлення до власного мовлення.
Наголос:
тривалість вимови;
рух тону;
сила або інтенсивність аргументації
1) Укр. наголос силовий
2) Вільний – не закріплений за певним складом слова
3) Руховий – може переміщуватися при словозміні, або словотворі
за допомогою наголосу розрізняють лексичне значення слів ОМОГРАФІВ.