Особливості використання дієслівних форм в текстах офіційно-ділового та наукового стилів.

Офiцiйно – дiловий стиль – це функціональний рiзновид мови, який слугує для спiлкування в державно – полiтичному, громадському й економiчному життi, законодавствi. Належить до виразно – об’єктивних стилiв. Виділяється найвищою мiрою книжностi. Цей стиль призначений для регулювання дiлових стосункiв. Учасниками дiлового спiлкування е органи та ланки управлiння – підприємства, організації, заклади. Цi стосунки стабiльнi й регламентуються чинними нормами.

Науковій стиль, використовується в науковiй дiяльностi, освiтi, науково-технiчному прогресi. В ньому переважно вживаються iменники та вiдноснi прикметники, але окрiм них також вживаються дієслівні форми, частiше безособовi, узагальненi та неозначенi, як правило, теперiшнього часу, що констатують певнi явища й факти.

А в ОДС характерна наявнiсть безособових i наказових форм дієслів у формi теперiшнього часу iз зазначенням позачерговостi, постiйностi дii.

Особливостi використання дієслівних форм у НС та ОДС такi як, використання тiльки книжних дієслів та їх форми уникання умовного способу; вживання тих чи iнших форм наказового способу, при цьому слiд ураховувати конкретну ситуацiю, умови спiлкування та норми мовного етикету. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, дорученнях вживають неозначену форму дієслова (iнфiнiтив). Але слiд пам'ятати, що нормативною е форма на – ти, а не на – ть.

В цих стилях бiльшiсть дієслів має форму 3-I особи однини, але неприпустиме використання коротких форм. Надавати перемогу активним конструкцiям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцiю з дiєслівними формами на – но; - то. У таких текстах йдеться про наслiдки якихось заходiв у момент мовлення. А також не слiд вживати розмовнi та дієслівні форми теперiшнього часу, наприклад, не носе, а носить. Для позначення майбутнього, якщо акцентується обов’язковiсть чогось, слiд вживати теперiшнiй час. Треба не порушувати норми вживання форм залежного слова. Дiя, названа присудком, I дiя, названа дієприслівником, обов'язково мають виконуватися одним суб’єктом.

Сучасна методика так чи iнакше долучена до наукової чи виробничої сфери. Це – одна з передумов злиття наукового й офіційно-дiлового стилiв унаслiдок їхнього спiльного функцiонування в одному часi й просторi.

Особливості використання займенників і прикметників в текстах офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.

1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови (особливо в автобіографії, заяві, службових записках).

2.Слід уникати вживання займенників:

-із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько;

-складних неозначенних форм:абиякий, абихто, казна-хто, сякий-такий, хтозна-який, хто-небудь і под.;

-усіченних форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, на цім, тої, у всім, на чим і под.

3.Треба виростовувати тільки нормативні форми займенників,уникаючи розмовних, діалектних варіантів.

4.Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти в Н., а не в Ор. відмінку.

5.Не слід використовувати займенники 3-ї особи в присутності тих, про кого йдеться.

Особливості використання прикметників у ділових паперах.

1. Перевага надасться прикметникам книжного походження.

Треба уникати вживання прикметників із розмовної ,зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.

2.У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надасться аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.

3.Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р.відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів.

Особливості перекладу прийменникових конструкцій.

Декілька помилок трапляється при перекладі складних прийменникових конструкцій, які пишуться разом, окремо, через дефіс: