Визначення сухих речовин аерометрами та рефрактометром

Якісне визначення

Суть методу:

Метод ареометричний, хоч і не є абсолютно точним, так як склад меляси відрізняється від складу рідин, які використовували для встановлення шкали аерометра, але у виробничій практиці він дозволяє одержати результати, придатні для обліку.

Методика визначення:

Аерометр Балінга градуйований за розчином чистої сахарози при температурі 17,5 або 20⁰ С, тому даний прилад називається цукрометром. Ділення шкали показують процентний вміст сахарози; але при аналізі меляси цукрометр показує вміст сухих речовин відомою наближеністю. Питома вага більшості нецукрів, що містяться в мелясі, більший, ніж питома вага сахарози, тому показники збільшені на 0,80-2,0%. Слід користуватися таблицями поправок. Якщо температура розчину вища, то поправку додають, а якщо вона нижча, то її забирають із показників цукрометра.

Універсальний рефрактометр дозволяє визначити коефіцієнт переломлення в дуже широкому інтервалі (1,3-1,7), тому його застосовують для дослідження водних розчинів, жирів, масел і інших органічних сполук.

Примітка

Рефрактометр – прилад для вимірювання величини переломлення променя світла різними речовинами; рефракція світла наступає, коли пучок паралельних променів, направлених на поверхню розділу двох середовищ, переходить з одного середовища в інше, причому швидкість поширення світла не одинакова.

Для визначення кількості (в %) сухих речовин в досліджуваній рідині краплю її поміщають між двома призмами рефрактометра. В трубі приладу можна спостерігати межу між світлом і тінню. Під рефрактометром є дзеркало, яке спрямовує промені світла в призми. Навколо призми є сорочка, через яку пропускають воду визначеної температури; на рефрактометрі встановлений термометр. Показник переломлення, як і питома вага, змінюється із зміною температури досліджуваної рідини. зазвичай коефіцієнт переломлення і вміст сухих речовин визначають при температурі 20⁰ С.

Гвинт служить для переміщення призми, яка компенсує хроматичне світлорозсіювання. При цьому повинна спостерігатися межа між світлим і темним полем.

Реактиви та обладнання: аерометр Белінга, рефрактометр, меляса

Лабораторна робота № 11 Мікробіологічний аналіз меляси

Методика визначення:

а) визначення загального числа мікроорганізмів в мелясі

В стерильну хімічну склянку ємністю 250 мл зважують на технічних вагах 20 г досліджуваної меляси і змішують її з 180 мл стерильної водопровідної води - перше розведення (в 10 раз).

Із першого розведення 1 мл рідини стерильною градуйованою піпеткою переносять в 9 мл води - друге розведення (в 100 раз).

По 1 мл мелясового розчину із другого розведення вносять у дві стерильні чашки Петрі на дно і заливають розплавленим агаром, приготовленим на дріжджовій воді з 4% сахарози. Середовище, що вказане вище, перед використанням розтоплюють на водяній бані і потім охолоджують до 45-50⁰С. Внесений матеріал обережним круговим рухом перемішують з живильним середовищем і дають агару охолонути – посів всередині середовища. Всі чашки з посівом ставлять в термостат при 30 ⁰С. Через 48-72 год підраховують всі вирослі колонії.

б) обчислення процентного співвідношення мікроорганізмів

На чашках Петрі на агарових середовищах виростають різноманітні мікроорганізми; співвідношення їх виражають в процентах за відношенням до загальної кількості мікроорганізмів. При цьому враховують лише чашки, на яких виросло не більше 300, але і не менше 30 колоній. Наприклад, якщо при посіві виросло всього 130 колоній, спороносних із них 39 колоній, то кількість спороносних бактерій по відношенню до загальної кількості мікроорганізмів складає 30%.

На поверхні сусло-агару з крейдою підраховують загальну кількість всіх колоній, що виросли і кількість колоній кожної із перечислених вище груп мікроорганізмів і визначають процентний вміст їх за відношенням до загальної кількості колоній.

При наявності в 1 г меляси до 15000 мікроорганізмів її рахують нормальною. Наявність більшого числа (біля 90%) колоній спороносних бактерій дає основу рахувати її важкою для переробки, а наявність дріжджів – небезпечною при виробництві маточних дріжджів.

в) Біологічна проба на наявність нітритоутворюючих бактерій

Мелясу розводять стерильною водопровідною водою 1:10 в стерильній пробірці і ставлять в термостат при температурі 30 ⁰С. Якісну пробу на наявність нітритів в пробірці перевіряють через 12; 16; 24; 36 і 48 ч.

За швидкістю утворення нітритів в мелясі, розведеної водою 1:10, тобто за швидкістю розмноження нітритотворчих бактерій, визначають ступінь придатності її для дріжджового виробництва.

Якісна проба на наявність нітритів.

В чисту суху пробірку наливають 0,5 мл першого розчину Гріса і 0,5 мл другого розчину Гріса, нагрівають на киплячій водяній бані 1-2 хв і додають 0,2-0,3 мл (по краплях) досліджуваного мелясового розчину. Почервоніння суміші вказує на наявність нітритів в середовищі. За інтенсивністю забарвлення визначають кількість нітритів.

Колір розчину кількість нітритів

яскраво-червоний дуже багато

червоний багато

червоно-рожевий надто багато

слабо-рожевий мало

Можна користуватися сухим препаратом Гріса, розведеним в дистильованій воді 1:10.

Примітка

Якісне визначення нітритів проводять у вихідній розведеній мелясі після витримування її в термостаті при температурі 28-30⁰С впродовж 2 год.

Основні групи мікроорганізмів, що зустрічаються в мелясі: спороносні бактерії, спороносні нітритотворчі бактерії, дріжджі, кислототворчі бактерії, аглютинуючі бактерії, плісені, кокова мікрофлора (коки, диплококи, тетракоки і сарцини).

Мелясу, засіяну мікроорганізмами, швидко утворюючими нітрити із нітратів (які завжди містяться в мелясі), важко обробляти в дріжджовому виробництві. Нітрити в кількості 0,001% сповільнюють ріст дріжджів, а в кількості 0,004% задержують повністю брунькування дріжджових клітин.

Реактиви та обладнання: 20 г меляси, дві стерильні чашки Петрі, агар, приготовлений на дріжджовій воді з 4% сахарози, розчини Гріса І і ІІ.