- •«Методи контролю в біотехнології»
- •1. Контроль живильного середовища тема: аналіз меляси
- •Визначення нафтових продуктів в мелясі
- •Визначення спінювання меляси
- •Визначення колоїдів меляси
- •Визначення вологості меляси
- •Визначення вмісту сірчистого ангідриду
- •Визначення буферності меляси
- •Освітлення меляси
- •А) Визначення амінного азоту „мідним методом”
- •Б) Визначення азоту, що засвоюється
- •Визначення цукрів в мелясових розчинах
- •Визначення сухих речовин аерометрами та рефрактометром
- •Лабораторна робота № 11 Мікробіологічний аналіз меляси
- •Т е м а : Мікробіологічний контроль води
- •Санітарно-бактеріологічний контроль питної води
- •Колі індекс – визначає вміст клітин e.Coli (кишкової палички) в 1л води та вказує на фекальне та патогенне забруднення води.
- •Визначення мікробного числа Методика визначення
- •Визначення колі-індекса (бродильний метод) Методика визначення
- •Суть методу
- •Методика визначення
- •Примітка
- •Реактиви та обладнання:
- •14.3. Екстрактивний ваговий метод Методика визначення
- •Реактиви та обладнання:
- •2. Контроль культури та біомаси лабораторна робота № 2.1 контроль чистої культури
- •Реактиви та обладнання:
- •Лабораторна робота № 2.2 Вирощування дріжджів а) Підготовка меляси
- •Б) Вирощування дріжджів
- •Лабораторна робота № 2.3. Визначення вмісту біотину в дріжджах
- •А) приготування стандартного ряду розчинів вітамінів
- •Б) підготовка матеріалу і визначення біотину
- •Лабораторна робота № 2.4 контроль маточних дріжджів
- •А) Мікробіологічний контроль
- •Б) Фізико-хімічний контроль
- •В) Виявлення посторонніх дріжджевих грибків в чистій культурі – в маточних дріжджах
- •Г) Метод відбору найбільш активної культури пекарських дріжджів
- •3. Контроль культуральної рідини
- •4. Контроль продукції
- •Електрофоретичне визначення глюкозооксидази
- •5. Контроль відходів біотехнологічних виробництв
- •Контроль стічних вод а) Визначення сполук сірки у промислових стоках
- •Реактиви та обладнання: хімічні стоки, стоки пивзаводу, їдільні, лікарні, фільтрувальний папір, середовище Ендо, мікроскоп, пінцет, чашки Петрі. В) Визначення рН
- •6. Контроль біоматеріалів
Визначення буферності меляси
Якісне визначення
Суть методу
Буферність меляси залежить від складу нецукрів (солей K, Ca, Mg, Na та амінокислот)
Методика визначення
На технічних вагах в склянці ємністю 100 мл зважують 25 г меляси, додають 25 мл дистильованої води і добре перемішують до повного її розчинення. Розчин переносять в чашку іономіра і визначають в ньому рН. Потім із бюретки поступово доливають нормальний розчин сірчаної кислоти і визначають його кількість, необхідну для зсуву рН мелясового розчину до наступних значень: до 7,0, з 7,0 до 6,0, з 6,0 до 5,5, з 5,5 до 5,0, з 5,0 до 4,5, з 4,5 до 4,0.
Меляси з нормальною буферністю характеризуються поступовим зниженням рН мелясового розчину в межах 7,0-5,0 при затраті на титрування по 0,8-0,6 мл 1 н. розчину сірчаної кислоти, а до рН 5,0-4,0 – зниження рН мелясового розчину наступує при додатковій витраті 0,6-0,5 мл 1 н. розчину H2SO4.
При підвищеній буферності меляси для зниження рН в межах 7,0-5,0 потрібно 1,2-2,3 мл 1 н. розчину сірчаної кислоти, а для зниження рН в межах 5,0-4,0 витрачається 2-4 мл 1 н. розчину сірчаної кислоти.
Примітка.
Буферність – це кількість мл лугу чи кислоти, що пішли на зміну рН на одиницю.
Буферність меляси має значення при освітленні її за холодно-кислотним методом до рН 5,0. Для меляси з нормальною буферністю витрата сірчаної кислоти менша.
Реактиви: меляси 25 г, 1н сірчана кислота
Л А Б О Р А Т О Р Н А Р О Б О Т А № 7
Освітлення меляси
Суть методу
Осадження білкових речовин за допомогою освітлювачів в нейтральному або слабокислому середовищі.
Методика визначення
Наважку меляси (65,065 г) за допомогою теплої дистильованої води переводять без втрат в колбу ємністю 250 мл, де разом з водою, взятою для її ополоскування, повинно бути 150 мл.
Одержаний розчин охолоджують до 200 С і освітлюють розчинами азотнокислого свинцю (340 г Pb(NO3)2 в 1 л водного розчину) і їдкого натру (32 г NaOH в 1 л водного розчину).
Процес освітлення здійснюють наступним чином: в колбу з розчином меляси додають 5-10 мл розчину азотнокислого свинцю і через 15-20 сек 5-10 мл розчину їдкого натру, суміш перемішують легкими поворотами колби напротязі 1,5-2,0 хв, потім знову у вказаному порядку наливають освітлювачі; так повторюють декілька разів в залежності від повноти освітлення.
В колбу наливають дистильованої води майже до мітки, забирають піну краплею ефіру і доливають водою точно до мітки при температурі 200 С. Крапельки води, які залишилися на шийці колби, витирають фільтрувальним папером, після чого збовтують вміст колби і фільтрують через сухий паперовий фільтр, вставлений у суху воронку, яку накривають зверху склом. Фільтрат збирають в суху конічну колбу. Перші краплі фільтрату виливають. Якщо фільтрат мутний, то його повертають на фільтр до тих пір, доки не буде повністю прозорий розчин, який і підлягає поляризації.
Примітка.
Освітлювачі зберігають окремо; на освітлення розчину меляси витрачається 30-50 мл кожного із розчинів; для кращого освітлення і для більшої точності результатів аналазу освітлюючі реактиви слід вводити по частинах в 4-6 прийомів.
Освітлити із сірчанокислим амонієм і суперфосфатом.
Реактиви: меляса 65,065 г, розчин гіпосульфіту 4 г, йодний розчин, етиловий ефір, Pb(NO3)2 340 г, NaOH 32 г
Л А Б О Р А Т О Р Н А Р О Б О Т А № 8