4.2.Теоретичні питання

1.Загальна характеристика системи травлення

2.Значення ротової порожнини як початкового відділу системи травлення.

3.Смакова сенсорна система, її структура, методи дослідження, функції та значення.

4.Загальна характеристика секреторних клітин, механізм секреції слинних залоз, фази секреторного циклу.

5.Склад та властивості слини. Вплив характеру подразнення на кількість та склад слини.

6.Регуляція діяльності слинних залоз. Значення парасимпатичної та симпатичної іннервації.

7.Механічна обробка їжі у порожнині рота.

8.Ковтання, фази та механізми регуляції.

4.3.Практичні роботи

1.Визначення порогу смакової чутливості.

2.Дослідження смакових полів язика.

3.Дослідження властивостей слини.

5. Зміст теми.

Апарат регуляції

Секреторний апарат

Руховий апарат

Жувальні м’язи м’язи ротової порожнини, глотки, стравоходу

Слинні залози

Секреція слини

Жування

Ковтання

Ферменти: а-амілаза, лінгвальна ліпаза

Вода, солі

Муцин

Лізоцим,перокси-даза, тіоцианат, секреторні Іg А

Гідроліз вуглеводів жирів

Механічна обробка їжі

Перехід харчового клубка у шлунок

Формування харчового клубка

Захисні функції

Схема специфічного каналу передачі інформації смакової сенсорної системи.

1 – смакові рецептори язика, 2 – аферентні черепні нерви УІІ, ІХ, Х пари, 3 - довгастий мозок (ядро одиночного тракту), 4 – ядра таламуса, 5 – сенсорна смакова зона кори.

Секреція слини здійснюється слинними залозами. Секреторний цикл включає наступні фази: 1.) Надходження необхідних для синтезу речовин через базальну мембрану в цитоплазму клітини. 2.) Синтез білку починається в шерохуватому ендоплазматичному ретикулумі базальної частини клітини. 3.) По цистернах або канальцях ендоплазматичного ретикулуму новоутворений білок досягає апікальної частини клітини і надходить в цистерни комплексу Гольджі, де він концентруєтьсяв зимогенних гранулах діаметром близько 3 мкм. 4.) Під дією секреторних стимулів гранули вивільнюються з клітини шляхом екзоцитозу. При цьому мембрана гранули зливається з поверхневою мембраною апікальної частини клітини, і в місці такого злиття утворюється отвір, через який вміст гранули виділяється з клітини в протоку. Привушні залози є найбільшими серед слинних залоз, утворюють серозний секрет, до складу якого входять білки та значна кількість води, його кількість становить до 60% слини.

Підщелепні та під’язкові залози – змішані, до складу їх секрету входять білки та муцин (слиз), підщелепні залози продукують до 25-30% слини, під’язична – до10-15%.Дрібні залози язика та ротової порожнини – до складу секрету входить переважно муцин (слиз). За добу слинними залозами утворюється 0,8 – 1,0 л слини, яка містить воду, електроліти (за складом ті ж самі, що у плазмі крові), білки – ферменти, муцин (слиз), захисні фактори (бактерицидні, бактеріостатичні); рН слини: 6,0 – 7,0. До складу слини входять:

Ферменти слини: альфа-амілаза, яка розпочинає гідроліз вуглеводів до дисахаридів; “лінгвальна” ліпаза: продукується слинними залозами язика та розпочинає гідроліз ліпідів; значна група ферментів (більше як 20) приймають участь у гідролізі речовин, що утворюють зубний наліт, тим самим зменшують зубні нашарування.

Муцин є глікопротеїном, який захищає слизову оболонку ротової порожнини від механічного пошкодження та сприяє утворенню харчової грудки.

Захисні фактори слини: а) лізоцим (муромідаза), який руйнує мембрани бактерій, а саме розриває 1- 4 зв’язки між N - ацетил-мураміновою кислотою та N – ацетил-глюкозаміном – двох основних мукопептидів, що входять до складу мембран бактерій. Лізоцим надходить у ротову порожнину разом зі слиною великих і дрібних слинних залоз, з тканинним ексудатом ясневої рідини та з лейкоцитів, що входять до складу слини. Бактеріальна флора стає неефективною при високій концентрації лізоциму в ротовій порожнині.б) секреторні Ig A, в меншій мірі – Ig G і Ig M. Секреторні Ig A продукуються слинними залозами, вони більш стійкі до травних секретів, ніж ті, що знаходяться в плазмі крові, в той час як Ig M переважно є ексудатом ясневої рідини. Ig A полегшує агрегацію мікробів, утворює комплекси з протеїнами, що знаходяться на поверхні епітелію, що призводить до захисної імуноглобулінової поверхні; деякі бактерії взаємодіють з ним, що сприяє їх фагоцитозу лейкоцитами: в) пероксидази, що входять до складу слини, діють як антибактеріальні ферменти; г) глобуліни і тіоцианати збільшують антибактеріальні властивості слини; д) лейкоцити, що знаходять в слині, збільшують її антибактеріальні властивості, виконуючи притаманні їм функції; є) насичення слини солями кальцію зменшує декальцифікацію емалі.

Механічна обробка їжі в ротовій порожнині здійснюється завдяки процесу жування.

Жування–це переміщення нижньої щелепи відносно верхньої завдяки скороченню жувальних м’язів, що призводить до подрібнення їжі, яка знаходиться в ротовій порожнині. Жувальний цикл має такі фази: розкривання ротової порожнини, закривання ротової порожнини, жування при закритій ротовій порожнині. Регуляція жування здійснюється як довільно (розкривання ротової порожнини та введення їжі в ротову порожнину), так і завдяки безумовним рефлексам, рефлекторні дуги яких замикаються на рівні стовбура мозку. Язик переміщує їжу між зубами верхньої та нижньої щелепи. Завдяки жуванню:

1. здійснюється подрібнення їжі, що сприяє формуванню харчової грудки та ковтанню;

2. руйнуються оболонки з клітковини в овочах і фруктах;

3. збільшується поверхня контакту їжі зі слиною та її ферментами, що сприяє гідролізу;

4. подрібнення їжі сприяє сенсорній функції – подразненню смакових, тактильних рецепторів, вивільненню речовин, що подразнюють нюхові рецептори;

5. сприяє рефлекторному запуску секреції слини та інших травних соків.

Ковтання. Харчовий клубок проходить через три відділи – ротову порожнину, глотку і стравохід. Таким чином, акт ковтання включає в себе три фази: ротову, глоткову і стравохідну (перша носить довільний характер). Поперечнопосмугована мускулатура ротової порожнини і глотки скорочується під дією нервових імпульсів, які надходять з ЦНС, а при відсутності таких – знаходяться в розслабленому стані. Стінки двох верхніх третин стравоходу складаються з гладеньких м’язів, і тому вони знаходяться під контролем автономної нервової системи.

Ротова і глоткова фази. Кінчик язика піднімається, відділяє частину харчового клубка, просуває його до середини ротової порожнини, в проміжок між коренем язика і твердим піднебінням. Губи і щелепи змикаються, м’яке піднебіння піднімається, передня частина язика просуває харчовий клубок в верхню частину глотки. В цей час дихання рефлекторно припиняється, гортань піднімається і закриває вхід в повітроносні шляхи. За рахунок скорочення м’язів глотки і з допомогою язика харчовий клубок під тиском 4-10 мм.рт.ст. проходить над надгортанником в стравохід. Надходження харчового клубка в глотку викликає безумовний рефлекс Аферентні імпульси передаються по язико-глотковому нерву і верхній гортанній гілці блукаючого нерва в рухові нейрони, які інервують глотку. Ці нейрони утворюють 5 груп і локалізовані в ядрах трійчастого, лицьового і під,язикового нервів, а також в подвійному ядрі блукаючого нерва і в сегментах С1-С3 спинного мозку. Після збудження «центру ковтання» в довгастому мозку процес ковтання відбувається уже мимовільно.

Стравохідна фаза. Через верхній сфінктер (це ділянка високого тонічного напруження довжиною 2-4 см ) харчовий клубок надходить у стравохід – трубку довжиною 25-35 см., яка складається з зовнішнього поздовжнього і внутрішнього циркулярного шару м’язів.Скорочення стравоходу (первинна перистальтика) виникають у поперечно посмугованих м’язах верхнього відділу стравоходу, і продовжують акт ковтання. Вторинна перистальтика починається при подразненні рецепторів самого стравоходу. Перистальтична хвиля досягає нижнього сфінктера стравоходу, який рефлекторно розслабляється і пропускає харчову грудку в шлунок, а потім закривається. Рідка їжа доходить до шлунку за 1 сек., слизоподібна – за 5, тверда – за 9 –10 сек.

Інервується стравохід волокнами блукаючого нерва: поздовжні м’язи – холінергічними волокнами ( тому за відсутності подразника вони знаходяться в стані скорочення). В волокнах, які інервують циркулярний шар, медіатором служить, імовірно, вазоактивний інтестінальний пептид (ВІП) або NO, у відповідь на дію подразника спочатку розвивається невелике корооткочасне напруження, а потім, після припинення дії стимулу, починається скорочення. Уздовж стравоходу є градієнт латентності: дистальні відділи відповідають на дію стимулу пізніше, порівняно з проксимальними.