5.3. Організаційні структури страхових компаній та управління ними

Здійснення страхової діяльності та використання усіх видів ресурсів можливе при наявності організаційної структури і застосуванні відповідних методів управління. "Під структурою компанії розуміють насамперед зв'язки що існують між різними частинами організації для досягнення її мети". Розрізняють територіальну (зовнішню) і управлінську (внутрішню) структуру страхової компанії. Територіально страхові компанії складаються з правління(дирекції), котре часто називають "центральним офісом", та відокремлених підрозділів – філій та представництв, які можуть знаходитись як в тому ж населеному пункті, що і центральний офіс, так і в інших населених пунктах. Частина страховиків відокремлених підрозділів не має і в такому випадку центральний офіс одночасно є виробничою одиницею, в котрій укладаються договори страхування і обслуговуються застраховані особи.

Територіальні структури можуть бути дво-, три- і чотирирівневими. Переважно українські страховики застосовують дво- і трирівневі територіальні структури.

При дворівневій структурі усі відокремлені підрозділи мають однаковий статус, переважно статус філіалу, і підпорядковуються відділу чи департаменту роботи з регіональною мережею центрального офісу (правління)

Така структура є найпростішою і при невеликій кількості відокремлених підрозділів є достатньо ефективною. Проте з ростом кількості відокремлених підрозділів їй важко забезпечити ефективне управління, і в таких випадках переважно переходять на трирівневу територіальну систему. В ній існує проміжна ланка між правлінням і філіалами. В українській термінології її найчастіше називають регіональною дирекцією, в європейській – регіональним центром або окружним відділом. Цьому проміжному органу підпорядковуються філіали і представництва на території 1-2-3 адміністративних одиниць, переважно областей.

Така структура зменшує навантаження на правління компанії, але вимагає передачі регіональним центрам певних повноважень, тобто чіткого розмежування прав і обов'язків між ланками системи і налагодження якісного обміну інформацією між ними та правлінням компанії.

Чотирирівнева система управління існує-в найбільш структурованій страховій компанії України – НАСК ''Оранта", а трирівневі – у великих і середніх компаніях. Більшість українських страховиків має незначну регіональну мережу і тому застосовує дворівневу систему управління.

В Україні досить багато компаній, котрі взагалі не мають регіональної мережі. У них, по суті справи, існує однорівнева управлінська структура.

Внутрішні структури страхових компаній теж мають кілька способів побудови. За принципом підпорядкованості розрізняють лінійну, функціональну та лінійно-штабну структури. За принципом технологічності розрізняють традиційні й маркетингові способи побудови організаційних структур.

Традиційна організаційна структура страхової компанії переважно будується за принципом функціональності і передбачає існування двох основних виробничих підрозділів – розвитку страхування та визначення збитків, а також 2-3 допоміжних у вигляді фінансово-облікових та обслуговуючих служб.

Організаційні структури з маркетинговим управлінням передбачають наявність відділу чи департаменту маркетингу, якому переважно підпорядковуються відділи з розвитку страхування. Це найпростіша структура з маркетинговим управлінням.

Зарубіжні страхові компанії, а останнім часом і українські, застосовують складні організаційні структури з маркетинговим управлінням. Враховуючи, що маркетинг зорієнтований на попит споживача продукції, такі системи обов’язково орієнтовані на потреби клієнта страхових послуг. Загальна їх назва – управління відносин з клієнтами (CustomerRelationshipsManagement, скорочено CRM) і реалізуються такі системи по-різному.