133

Зміст

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ. 5

1.1. Необхідність страхового захисту. Страхові фонди і форми їх організації 5

1.2. Виникнення та розвиток страхування 6

1.3. Функції та принципи страхування. 9

ТЕМА 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ. 12

2.1 Поняття та критерії класифікації у страхуванні 12

2.2. Класифікація страхування за економічними ознаками 14

2.3. Класифікація за формами здійснення (обов’язкові і добровільні види страхування) 15

2.4. Класифікація страхування у країнах Європейського союзу 18

Тема 3. Страхові ризики та їх оцінювання. 20

3.1. Поняття про ризики, їх основні характеристики та класифікація 20

3.2. Ризик-менеджмент і страхування 23

3.3. Тарифна ставка: структура та методи розрахунку 26

ТЕМА 4. Страховий ринок 30

4.1. Поняття та структура страхового ринку 30

4.2. Внутрішня система та зовнішнє середовище страхового ринку 32

ТЕМА 5. Страхова організація 34

5.1. Організаційні форми страховиків в Україні 34

5.2. Порядок утворення та ліквідації страховиків. 42

5.3. Організаційні структури страхових компаній та управління ними 44

5.4. Об'єднання страховиків та їхні функції 46

ТЕМА 6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 48

6.1. Система регулювання страхової діяльності в Україні 48

6.2. Закон України про страхування 50

6.3. Регулювання фінансово-господарської діяльності страховика 52

6.4. Регулювання бухгалтерського обліку та звітності страхової діяльності 53

6.5. Договір страхування, його основні елементи 54

ТЕМА 7. ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ 57

7.1 Необхідність та значення особистого страхування, його зв'язок із соціальним страхуванням 57

7.2. Страхування від нещасних випадків 59

7.3 Обов’язкове медичне страхування та його значення на сучасному етапі 61

7.4. Стан ринку добровільного медичного страхування в Україні 63

7.5. Характеристика страхування життя за видами 65

7.6. Страхування капіталів: на випадок смерті; на дожиття; змішані види. 67

7.7. Страхування рент ( ануїтетів): купівля житла; отриманя освіти; пенсійне страхування 69

Тема 8. Майнове страхування 72

8.1 Загальна характеристика майнового страхування 72

8.2. Страхування нерухомого майна 73

8.3. Страхування технічних ризиків 74

8.4. Особливості страхування врожаю та сільськогосподарських тварин 75

8.5. Страхування транспортних засобів і вантажів 77

8.6. Страхування фінансово – кредитних ризиків 81

8.7 Страхування майна фізичних осіб 82

Тема 9. Страхування відповідальності 85

9.1. Поняття про відповідальність та загальна характеристика її страхувань 85

9.2. Страхування  цивільної відповідальності  власників транспортних засобів 87

9.3. Страхування відповідальності, пов’язаної з перевезенням пасажирів і вантажів 90

9.4. Страхування відповідальності роботодавців 92

9.5. Страхування відповідальності виробника за якість продукції 93

9.6. Страхування професійної відповідальності 98

9.7. Страхування відповідальності за екологічне забруднення 100

Тема 10. Перестрахування і співстрахування 105

10.1. Сутність співстрахування і перестрахування 105

10.2. Сутність перестрахування та його класифікація 106

10.3. Порядок здійснення перестрахувальних операцій. 109

Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика 111

11.1. Характеристика доходів та витрат страховика 111

11.2. Фінансові результати діяльності страхової компанії 113

11.3. Оподаткування страхових компаній 114

11.4. Ефективність діяльності страховика та його рейтингова оцінка 116

Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії 126

12.1. Поняття фондів страховика, їх види та порядок формування 126

12.2. Резерви страховика, їх види та порядок формування 127

12.3. Платоспроможність страхової компанії та її показники 131

ЛІТЕРАТУРА 133

Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування.

1.1. Необхідність страхового захисту. Страхові фонди і форми їх організації

Протягом усього історичного шляху розвитку суспільне виробництво стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій (ризиків), серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.

Потенційна можливість настання стихійного лиха і нещасних випадків становить суть ризику.

Стихійне лихо — це випадок, спричинений руйнівною дією стихійних сил природи, охоплює здебільшого чималу територію і призводить до значних матеріальних збитків та загибелі чи втрати здоров'я багатьох людей.

Нещасні випадки — це такі події, через які гинуть чи втрачають здоров'я люди.

Ризикований характер суспільного виробництва - головна причина неспокою власників майна та товаровиробників за свій матеріальний добробут. На цьому ґрунті виникла ідея відшкодування матеріального збитку шляхом його солідарного розподілу між зацікавленими власниками майна.

Відносини людей, необхідні для підтримки досягнутого ними рівня життя, становлять сутність економічної категорії страхового захисту суспільного виробництва.

Ця економічна категорія має такі ознаки:

- випадковий характер настання події, яка наносить збиток;

- надзвичайність події та нанесеного збитку, що характеризується натуральними та грошовими вимірниками;

- об'єктивна необхідність попередження та подолання вказаної події та покриття матеріального збитку.

Економічна категорія страхового захисту суспільного виробництва знаходить матеріальне втілення в страховому фонді.

Основними формами організації фондів страхового захисту є такі:

1) загальнодержавні страхові резервні фонди, які утворюються в централізованому порядку  за  рахунок  загальнодержавних ресурсів;

2) децентралізовані страхові фонди, які утворюються за рахунок нагромадження коштів в окремих господарствах  та підприємствах;

3) децентралізовані страхові фонди, які утворюються за рахунок коштів, що сплачуються  у  вигляді страхових   внесків страхувальниками.

Суть страхового захисту полягає в нагромадженні і витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів щодо попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних з ними витрат.

Для того, щоб система страхового захисту була реально можливою, необхідно частину валового продукту спрямовувати на створення страхового фонду суспільства.

Існування різних форм організації страхових фондів призводить до наявності певних методів їх формування:

1) метод формування страхового фонду за рахунок державних коштів;

2) метод самострахування, тобто створення децентралізованих страхових фондів безпосередньо на підприємствах та в організаціях;

3) метод страхування за рахунок внесків окремих господарств і населення.

До фонду страхового захисту належать централізовані натуральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди (у частині, що використовується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбаченими подіями,— самострахування), а також фонди, створювані методом страхування.

Розмір і структура фондів, що використовуються з метою страхового захисту юридичних і фізичних осіб, залежать від багатьох чинників, серед яких слід, відзначити: теоретичні концепції формування фонду; стан розвитку економіки, співвідношення між формами власності, методи залучення коштів для реалізації соціальних програм, традиції населення, міжнародні відносини тощо.

В нашій країні страховому захисту значною мірою сприяв державний позичковий фонд (характерним це було для сільського господарства та інших довгострокових та ризигових по виконанню галузей виробництва), кредит якого, як правило, не повертався.

Такий режим використання позик частково заміщав потреби у страхуванні.

А покладання на кредит невластивих йому функцій призвело до ігнорування основних принципів кредиту: цільового призначення; матеріального забезпечення, терміновості і платності за користування. І таким чином кредит втратив свої стимулюючі властивості.

Також майже кожне міністерство чи відомство на випадок непередбачених обставин мало у своєму розпорядженні фонди фінансової підтримки підлеглих їм державних установ. Такі фонди створювалися шляхом відрахувань від прибутків підприємств. З таких фондів надавалась тимчасова фінансова допомога на поповнення нестачі оборотних засобів, і, як правило,—на безповоротних засадах, покриваючи безгосподарність та помилки керівництва.

Отже, оскільки у плановій централізованій економіці переважала державна форма власності, то й специфічні форми та методи її захисту відсували страхування на другий план. Тепер значно меншою мірою, ніж у минулі часи, використовуються централізовані грошові резерви держави на відновлення майна, знищеного або пошкодженого стихією чи іншим лихом (фінансові труднощі держави за значного дефіциту бюджету).

Більше щороку зростаюче навантаження припадає на фонди, створювані методом страхування. Якщо взяти до уваги також переорієнтацію програми соціального захисту громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, частково — освіта) на страхові засади, як це зроблено в країнах з ринковою економікою, то перспектива посилення ролі страхування в системі страхового захисту стає очевидною.

Розглянувши форми організації страхових фондів та методи їх формування доцільно перейти до виділення суб'єктів страхування до яких належать страхувальник, страховик.

Страхувальник- юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала договір страхування, сплатила належні внески і має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.

Страховик- організація, яка за певну плату приймає на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові або особам, яких він зазначив, шкоду завдану страховою подією.