Методичні рекомендації

Правове положення населення. Розглядаючи правове положення населення необхідно пам’ятати, що в ІХ ст. суспільство поділялося на вільних та рабів. Хисткість соціальної диференціації зберігається і в Х в. Походження рабства: полон і майновий нестаток окремих членів громади. Правове положення рабів: раб — не суб’єкт, а об’єкт права. Активна участь давньоруського демоса – “людей” у політичному житті суспільства (данина на користь міських громад за договорами з Візантією, участь у вече). Статус вільної людини – недоторканість особистості, помешкання, майна, участь у політичному житті суспільства. Особисто вільний і громада (вервь). Ізгойство. Переважна більшість населення Давньої Русі жила в громаді (міській чи сільській). Територіальна громада – вервь – суб’єктом права, вона відповідала за злочини, скоєні на її території, виступала в якості суб’єкта під час земельних спорів та ін. Член громади міг залишити її (напр., «не вкладався» в дику віру). Статус ізгоя — особисто вільний, але беззахисний перед суспільством та державою (не розповсюджувалась кривава помста, відсутність допомоги при виплату штрафів).

Давньоруська знать — “кращі”, “старіші” мужи, - бояри, огніщани. Статус: високі штрафи за життя, безчестя, через посідання високих виборних посад (напр., тисяцький) і службу у князя, участь в прийнятті законів, суді, міжнародних переговорах, управлінні військом. Походження знаті: з родоплемінної знаті, військові службовці, служба тіуном (слуги — мінестеріали). Економічний стан знаті відзначався наданням їм імунітетів( тобто передача в їх розпорядження певної території з правом здійснення на ній суду або збору податків, без права держави, в особі князя, втручатися в ці справи).Поступово, у XI — XII ст. імунітети, не пов’язані раніше із землеволодінням, перетворюються у власність їх хазяїв. Крім цього необхідно звернути увагу на ст.11,19-27,29,33 «Руської Правди» у короткій редакції (КП) и ст.11-17, 102-105,110 розгорнутої редакції. (ПП) (див. документи №1-7 додатку).

Органи державного управління, державні та адміністративні реформи. Форма правління – ранньофеодальна монархія. Її риси: слабкий зв’язок між окремими частинами; обмежена Радою влада монарха, система управління: у центрі – двірцево-вотчинна, на місцях – кормління.

Органи державного управління, державні та адміністративні реформи. Вищі органи держави :Князь, Великий князь київський. Князі дома Рюрика поступово витісняють місцевих князів (Мал, Рогволд). Функції: вищі військові , адміністративні, судові, законодавчі. Порядок переходу престолу визначався: за спадком (за згодою міської громади стольного міста), за вибором міської громади на віче. Рада при князі мала ті ж функції, що й сам князь. Склад Ради: старша дружина (куди входила військова знать), «старци градскіє», вище духовенство.

Віче. Його склад: дорослі домогосподарі (чоловіки) міста. Періодичність скликання: за необхідністю (у випадку загрози війни, необхідності заміни князя, вибори адміністрації та ін.) Компетенція: питання війни та миру, усунення князя з посади, вибори адміністрації.

Управління в центрі й на місцях. Двірцево­-вотчинна система управління в центрі — перенесення на управління державою порядку управління двірцевим господарством князя. Закріплення за одним з адмініс­траторів (слугою) обов’язків управління галуззю двірце­вого господарства й державного управління. Система кормлінь: управління на місцях за допомогою наміс­ників або волостелів, яких направляли з центра, і котрих утримувало населення даної території.

Джерела (форми) давньоруського права. Загальна характеристика джерел (форм) права. Форми права на ранніх стадіях існування держави: основна форма — правовий звичай, який базується на звичаях додержавного періоду існування суспільства, нормативно-правовий акт, який у процесі розвитку держави починає відігравати значну роль. Правовий звичай зберігає багато рис звичаю періоду варварства: сакральний (релігійний) характер, моральний обов’язок його дотримання (календар, помста). Характер звичаїв додержавного періоду: 1) одні звичаї не визна­ються державою і не отримують підтримки з її боку, таким чином, вони залишаються лише звичаями, не отримуючи статусу звичаєвого права (наприклад, календар, наслідування майна господаря його дітьми від рабині), 2) підтримка силою державного авторитету звичаїв, що відповідають інтересам держави (помста). У ранньофеодальній державі з’являються й нові форми звичаєвого права, наприклад, у галузі регулювання відношень між купцями (зародження торгівельного звичаю), у галузі регулювання державно-правових відношень. Норми звичаєвого права в ранньофеодальній державі розвиваються за наступними напрямками: 1) поступово відмирають або їх скасовують державні органи (наприклад, заборона кривавої помсти), 2) видозмінюються, 3) закріплюються в нормативно-правовому акті (наприклад, норма звичаю купецької позики, поклажи). Нормативно-правовий акт у ранньофеодальній державі виникає на базі звичаєвого права. Джерела нормативно-правового акта: звичаєве право, судова практика (тому багато норм мають казуальний характер), іноземне (перш за все візантійське церковне) право. Перші нормативні акти — результат законодавчої діяльності князів.

Давньоруські княжі устави и уставні грамоти. Уставна грамота – документ, який встановлює повинності феодально-залежного населення, а щодо церковних — документ, який закріплює взаємовідношення світської та церковної влади у певному князівстві й на певний проміжок часу. Устави – пам’ятки більш складної будови, які закріплюють взаємовідношення держави та церковної влади на довгий час.

Устав князя Володимира Святославича про десятини, суди й людей церковних. Склад Уставу: історія хрещення Русі, визначення юрисдикції церкви (відношення в родині, чаклунство).

Устав князя Ярослава Володимировича про церковні суди. Регулювання сімейно-шлюбних відношень, а також переслідування за злочини, пов’язані з порушенням норм шлюбно-сімейного права, статеві злочини, злочини проти церкви.

Договори Русі з Греками. Договори 907, 911, 944, 971 рр. Основний зміст договорів: регулювання торгівельних відношень між руськими купцями та візантійцями, порядок вирішення громадянсько-правових спорів, порядок перес­лідування та види покарань за кримінальні злочини. Значення договорів як одного з перших пам’ятників давньоруського права (перші письмові договори, які дійшли до нашого часу).

Тести

1.Теорію про хазарське походження Київської Русі висунув:

а) Погодін; б) Прицак; в)Ключевський.

2. Давньоруська держава виникла в:

а) 882 р.; б) на початку IX ст.; в) 988 р.;

г) на початку X в.

3. До феодального стану відносились:

а) холопи; б) князі; в) бояри.

4.Бояри в залежності від соціального статусу ділилися на:

а) великих; б) менших; в) земських.

5.Проміжне положення між вільними і залежними селянами займали:

а) смерди; б) холопи; в) закупи; г) ізгої.

4. Обмеження права наслідування за жіночою лінією раніш за все відмінили у:

а) смердів; б) холопів; в) закупів; г) бояр.

7. Рядовичі складали договір-ряд:

а) купівлі-продажу; б) оренди; в) найма; г)позики.

8.Характер княжої влади змінився з появою на Русі:

а) хазар; б) варягів; в) печенігів; г) половців.

9. Князі у своєму правлінні спиралися на:

а) собор; б) церков; в) раду; г) бояр.

10. Першу адміністративну реформу в давньоруській державі провели за часів:

а) Ігоря; б) Святослава; в) Ярослава Мудрого; г) Ольги.

11.Віче мало вирішувати питання:

а) війни та миру; в) комплектації народного повстання;

б) усунення князя з посади; г) перевиборів адміністрації.

12. Кормління –це:

а) система плати представникам князя на місцях;

б) бенкетування княжої дружини.

12.Держава у слов’ян виникла внаслідок:

а) призову варягів; б) соціально - економічних і політичних передумов; в) розвитку міст-полісів.

13. У VIII – IX ст. внаслідок консолідації виникають:

а) державні об’єднання полян, древлян, сіверян; б) держава Київська Русь.

13. Київська Русь як єдина держава існувала в:

а) IX – 30-е роки X II ст.; б) 1113-1125рр.; в) на межі X – X I ст.

13. Ізгої –це:

а) вільні люди; в) невільні люди;

б) розорені купці; г) викуплені холопи.

13. Статус особи, перш за все, залежав від:

а) наявності власності; б) сімейного стану; в) служби у князя; г) статусу свободи.

17.Після повстання1113 р. у Києві відсоткові ставки зменшив князь:

а) Святослав; б) Ігор; в) Володимир Мономах; г) Ярослав Мудрий.

18. Частково правоздатними були:

а) рядовичі; б) закупи; в) холопи; г) смерди.

19. Функції великого князя:

а) військово-дипломатичні; в) адміністративні;

б) законодавчі; г) судові.

20. Собори –це:

а) збори верств населення; в) боярська рада;

б) народні збори; г) військова рада.

21. Місцеве самоуправління в сільській місцевості здійснювали:

а) бояри; в) представники князів;

б) вервь; г) княжа дружина.

22. Судова система Київської Русі:

а) градський суд; в) княжий суд; д) вотчинний;

б) подкоморський; г) громадський суд; е) церковний.

23. Релігійні та законодавчі реформи провів князь:

а) Святослав; б) Ігор; в) Володимир; г) Ярослав Мудрий.

Учбові тексти

Дивись учбові тексти до семінару №3 – Руська Правда (Коротка редакція) і Руська Правда (Розгорнута редакція).

Семінар №3

Тема: “Руська Правда” — пам’ятник давньоруського права

(2години)

План.

1.Походження, редакції, списки, структура, зміст і значення «Руської Правди».

2.Основні риси цивільного права:

а) право власності;

б) зобов’язальне право;

в) спадкове право;

г) шлюбно-сімейне право.

3.Основні риси кримінального права.

4.Процесуальне право.

Реферат:

Поняття злочину в давньоруському праві.

Література:

Хрестоматії та збірники документів:

Історія держави і права України. Хрестоматія / За ред. О.О.Шевченко. – К., 1996. – С.19 – 29; Российское законодательство X – XX вв. – М., - 1984., - Т.1.- С.47-49,64-73,148-150, 189-193; Хрестоматія з історії держави та права України / За ред. В.Д.Гончаренка. – К.,1997. – Ч.1. – С.27-46.

Підручники та методичні посібники:

Історія держави і права України. Академічний курс / За ред. В.Я.Тація та А.Й.Рогожина. – К.,2000. – Т.1. – С.72-92; Історія держави і права України / За ред. А.Й.Рогожина. – К.,1996. – Ч.1. – С.54-71; Історія держави і права України. Курс лекцій / За ред. В.Г.Гончаренко. – К., 1996. – С.31-42; Музиченко П. Історія держави та права України. – К.,1999. – С.60-70; Папанова В.А. Лекции по история государства и права Украины. – К.,2001. – Лекция 4; Папанова В.А.Методичні рекомендації та учбові тести до семінарських занять з курсу «Історія держави та права України». – Бердянськ,1999. – С.20-27.

Додаткова:

Богомаз Г., Вовк О., Кучинська О. Історія розвитку законодавства про потерпілих // ПУ. – 1997.- №7. – С.62; Булгаков М.Б., Ялбулганов А.А. Природоохранные акты: от «Русской правды» до петровских времен // Государство и право. – 1996. - №8. – С.136; Грушевський М.С. Історія Украіни – Русі. – К.,1992. – Т.II. – С.38 – 40, 118 – 119; Давня історія України / За ред. Толочко П.П. та інш. – К., 1994. – Кн.2. – С.79-99, 135-141; Исаев И.А. История государства и права России. – М., 1994; История государства и права УССР. – К.,1987. – Т.1.; История УССР.- К.,1988. – Т.I; История СССР.- М.,1966. – Т.I. – С.476-573; История государства и права СССР / Под ред. О.И. Чистякова и И.Д. Мартысевича.- М.,1985.- Ч.I. – С.30-36; История государства и права СССР / Под ред. Ю.П.Титова. – М., 1988. – Ч.1. – С.61-79; Карамзин Н.М. История государства Российского. – М.,1991. – Т. I-II. – С.31 – 44; Ключевский В.О. Курс русской истории. – М.,1987. – Т.1. – Лекция XIV; Кудін С. Поняття злочину в кримінальному праві Кіївської Русі // ПУ. - 2000. - № 7. - С. 101-105; Милов Л.В. Легенда или реальность …// Древнее право. – М.,1996, №1. – С.201-221; Молдаван В.В. Судоустрій України. – К., 1997. – С.14-15; Правда Русская. Учебное пособие. – М-Л.,1940; Свердлов М.Б. От Закона Русского к Русской Правде. – М,1988; Сидоренко А.Ю. Ответственность за нарушение земельного порядка: история развития российского законодательства (от «Русской Правды» до 1917 г.) // Государство и право. – 2000. - №11. – 67-73; Юшков С.В. “Русская Правда”. Ее происхождение, источники и значение. – М.,1950. – С.9 – 24; Юшков С.В. Общественно-политический строй и право Киевского государства. – М., 1949.