Методичні рекомендації

Перебудова державного апарату (1921-1928 р.) Перебудова державного апарату виникла внаслідок: відмови від старих догм, розвитку федерації, розвитку радянських органів. Розвиток Рад. Побудова вищих органів влади Союза РСР. Всесоюзний з’їзд Рад, ЦВК, Президіум ЦВК. Зростання ролі Президиума ЦИК з другої половини 20-х років. Перебудова діяльності місцевих Рад. Посилення ролі партії в Радах. Судова реформа. Необхідність реорганиізації судової системи у зв’язку з відновленням ідеї про єдину законність. Зростання ролі суду в единообразном застосуванні законів. Створення єдиної судової системи, ліквідація револю­ційних трибуналів, збереження спеціальних судів. Реорганізація судової системи у зв’язку з утворенням СРСР. Створення прокуратури стало закономірним етапом становлення законності: контроль за единооб­разным застосуванням законів. Створення адвокатури – крок до відновлення змагального процесу. Реорганізація органів державної безпеки. Ліквідація ВЧК та створення ДПУ пов’язані зі а) зміною функцій органів безпеки, б) необхідністю знищити (хоча б для виду) одіозний орган. Збереження широких (у тому числі й судових) повноважень органів державної безпеки. Військова реформа. Необхідність проведення військової реформи: об’єктивної та суб’єктивної. Реорганізація кадрової армії та створення армії, яка поєднує кадрову та міліцейську системи. Введення в армії єдиноначальства. Комплектування армії на основі всезагальної військової повинності. Національна побудова армії.

Кодифікація законодавства в двадцяті роки. Необхідність кодифікації виникла внаслідок: а) накопичення за роки Радянської влади великої кількості нормативних актів, більшість з яких суперечили один одному б) вимоги становлення єдиної рево­люційної законності та единообразного застосування законів на всій території країни в) необхідності врегулювання тих суспільних відносин, які в попередній проміжок часу регулювались або революційною правосвідомістю, або дожовтневими правовими актами. Кодифікація проводилася в республіканському маштабі. Кодифікація проводилась у всесоюзному маштабі (але менш успішно). Завдання кодифікації – створення Звода законів так і не було здійснено.

Цівільне право. Основні джерела цивільного права: Декла­рація основних приватних майнових прав, які були визнані УРСР, захищені її законами та судами, Цивільні кодекси 1922 та 1927 рр. Відношення радянської влади до власності. Право речове: право власності, позикове право, право забудови. Збов’язальне право. Зобов’язаності з дого­ворів. Зростання ролі договорів у господарчому житті країни. Види договорів. Відновлення спадкового права. Успадкування за законом та за заповітом. Обмеження кола можливих спадкоємців. Сімейне право. Порядок реєстрації шлюбу. Визнання фактичних шлюбних відношень. Особисті та майнові права подружжя. Земельне право. ЗК УРСР 1922 р. Право користування землями с/г призначення. Допуск оренди землі. Кримінальне право. Основні джерела кримінального права: УК УРСР 1922 р. і УК УРСР 1927 р. Зміни в Особливій частині кримінального права, нові види та склад злочину. Кримінальні кодекси – основні положення Згальної частини (понятня злочину, вік кримінальної відповідальності , дія закону в просторі , часі та за колом осіб, система покарань); Особлива частина (система й види злочинів).

Конституція УРСР 1929 р. – загальні положення, система та компетенція органів державної влади та управління. Органи місцевої влади. Виборча система. Права та обов’язки громадян.

При рішенні задач: № 1 – ст.21 Цивільного кодекса УРСР 1922 р.; №2 – ст.38-39 Земельного кодекса УССР 1922 р.; №3 – ст.58-68 УК УРСР 1922 р.; №4 – ст.58. УК УРСР 1922 р.