3.Договор Мілету та Ольвії (Sу11.3 286)

Близько 327 р. до н.е.

Наступні батьківські настановлення у ольвіополитів і мілетян: (1) мілетец у місті Ольвія, хай приносить жертви на тих же самих вівтарях, що й ольвіополит, та хай має доступ до тих же самих святинь на тих же самих підставах, що й ольвіополити. (2) Хай будуть права волі від податків у мілетців на тих же самих підставах, як и до цього були. (3) Якщо ж він побажає виконувати державні посади, нехай зявится він до Ради і, будучи внесеним до списків, виконує [їх] і буде правомочен, подібно до інших громадян. (4) Хай [у них право] проедрії і хай запрошуються [вони] на змагання та хай возно­сять прокльони у поминальні дні (тріакади) на тих же самих підставах, як і в Мілеті проклинають. (5) Якщо ж у мілетця буде тяжба в Ольвії, хай має він право и вчинить позов іподвергнуться суду у п’ятиденний строк у відділку суду, де розглядаються справи громадян. (6) Хай будуть вільні від податків всі мілетці, крім тих, які мають громадянства у іншому місті та приймають [там] участь в управлінні і судах. (7) На тих же [підставах] і ольвіополити у Мілеті хай будуть вільні від податків, і хай користуються оль­віополити останнім у Мілеті таким же чином, як і мілетці у місті Ольвії.

(По: Антология источников по истории, культуре и религии Древней Греции / Под ред.В.И.Кузищина. – СПб,2000 ).

4. Протогенівський декрет (iosре, 12, 32)

Сторона А.

Рада і народ визначили двадцятого числа, архонти та Семь сказали: зважаючи на те, що й Геросонт, батько Протогена, зробив для міста багато важливих послуг, допоміг і грошима, і своїми діями, і Протоген, який успадкував від батька добре ставлення до народу, все життя продовжував говорити та діяти найкращим чином: по-перше, коли цар Саітафарн прибув до Канкіта і почав вимагати дарунки з приводу його приїзду, а в громадській скарбниці було порожньо, він за проханням народу дав 400 золотих; і коли архонти заклали священні посудини для потреб міста Поліхарму за 100 золотих і не могли вику­пити їх, а іноземець хотів уже нести їх до майстра, Протоген сам викупив їх, сплативши ці 100 золотих; і коли архонти на чолі з Демоконтом дешево купили вина на 300 золотих, але не могли сплатити і цю суму, він за проханням народу дав ці гроші; і в присутності жреця Геродора, коли настав голод і хліб продавали по п’ять медимнів за золотий, народ же з цого приводу вважав за потрібне заготувати достатню кількість хліба і залучав до цього тих, хто мав запаси, він першим виступив і обіцяв 2000 медим­нів по десять медимнів за золотий, і в той час коли інші негайно отримали плату, він, погодився чекати рік і не вимагав відсотків; і при цому же жреці, коли прийшли саї отримати даруки, а народ не міг їм дати і попросив Протогена допомогти, він, виступив, запропонувавши 400 золотих; і коли його вибрали членом колегії Дев’яти, він запропонував від себе не менш 1500 золотих за рахунок майбутніх прибутків, з яких були вчасно задоволені багато скиптроносців і чи­мало дарунків було вигідно заготовлено для царя; і коли було віддано на відкуп лаштування посольства в резиденцію царя, згідно з постановою, за якою відкупщики повинні були отримати від міста 300 золотих, і взяв на відкуп Конон, але внаслідок того, що архонти не могли заплатити ті гроші, що були у відкупщиків податків, [Конон та його товариши] відмовились від викупа, і внаслідок цього було три переторжки і на третій раз викуп залишився за Форміоном, то Протоген, побачивши, що місто очікує великі неприємності, прийшов на збори і сам дав ці 300 золотих; і коли при жреці Плейстархі знову настав сильний голод і хліб продавали по медимну і дві треті за золотий, але було очевидно, що буде ще дорожче, - як і став скоро прода­ватися медимн по одному і дві треті золотого, - і тому народ злякався і вирішив зробити закупку хліба, а для цього просив заможних людей допомогти, Протоген перший пообіцяв дати на за­купку хліба 1000 золотих, які негайно приніс і дав — з того числа 300 без відсотків на рік— і, дав всю суму золотом, отримав міддю з 400; перший же пообіцяв 2500 медимнів пшениці, з яких 500 дав по чотири та одній шостій медимна за золотий, а 2000 — по два і сім дванадцятих медимна за золотий, і між тим коли інші, хто запропонував хліб у цей час негайно отримали належні їм гроші, він погодився чекати рік без усіляких відсотків, і внаслідок цього народ отримав багато грошей і чимало хліба; і коли цар Саітафарн прийшов за дарунками і архонти, скликавши Народні збори, оголосили про прибуття царя і про те, що в скарбниці немає грошей, Протоген, виступив, давши 900 золотих; коли ж посли Протоген і Аристократ взяли ці гроші і прийшли до царя, то цар, незадоволений дарунками, розгнівався та виступив у похід і архонтів негідним чином, внаслідок чого (?), зібравшийся народ охопив жах і послів до...

Сторона В.

Ще ж, коли найбільша частина міста з боку річки, а саме увесь район гавані, прилягаючий до колишнього рибного ринку до того місця, де герой Сосій, не була оточена стіною, а перебіжчики сповіщали, що галати та скіри уклали союз і зібрали велику армію, яка з’явиться зимою, а ще тісамати, скіфи та савдарати шукають надійне місце, так само боючись жорстокості галатів, і коли внаслідок цього більшість розчарувалася й приготувалася залишити місто, а разом із тим у країні сталося багато інших сумних подій — усіх рабів та прикордонних мікселінів (не менш 1500 тисячі), які були в попередню війну союз­никами в місті, спокусили вороги, і виселилися більшість іноземців і невелика кількість громадян, — внаслідок цього народ засмутився, запрошуючи всіх заможних людей допомогти і не допустити, щоб держава, яку з давніх літ оберігали, потрапила під владу ворогів, і тому, як ніхто не протпонував свої послуги ні для всього, ні для частини того, про що просив народ, Протоген обіцяв сам побудувати обидві стіни й наперед запропонував узяти всі витрати на себе, хоча він мав витратити не менш 1500 золотих, і зразу ж принісши на збори 500 золотих, віддав усі роботи на відкуп через глашатая; і внаслідок того, що підрядчики зробили готівковий розрахунок, він зберіг для міста чималу суму; ще ж, коли більшість підрядчиків відмовилися працювати, Протоген сам розпочав роботи для міста, і не спричинив ніякої шкоди народу, і стративши на обидві стіни 1500 золотих і віддавши більшу частину цієї суми золотом, отримав міддю з 400; відбудував він і хиткі вежі, а саме дві вежі біля колишніх воріт: Категеторову, Придо­рожну та Епидавріїву, а також відремонтував житницю й побудував пилон біля місця виставки товарів; ще ж, коли місто мало сплачувати фрахти приватним особам, які возили камні, внасліднк того, що казені суди були зіпсовані і не мали оснащення, він запропонував і їх полагодити і, стративши на все це 200 золо­тих, негайно здав справу, внаслідок чого народ, що і так часто винагороджував його вінками, увінчав і тоді за здачу справи; ще ж, коли залишалося незакінченим прясло стіни біля вежі Посія, народ, запросивши його, попросив закінчити і це четвер­те прясло, і Протоген, не бажаючи відмовлятися, узяв на себе й цю будову, на яку виділив 100 золотих. Прийнявши на себе громадське управління та посаду скарбівничого і розпоряджаючись найважливішими міськими прибутками, він нікого з відкупщиків податів не вигнав з маєтку і ні в кого не забрав нічого з майна, але зважаючи на їх скрутне положення, одним списав борги, іншим дав відстрочку на стільки часу, скільки вони бажали, і не стягував ніяких відсотків. Розпоряджаючись більшою частиною громадських сум, він протягом трьох років² безперервно всім керував чесно й справедливо, здаючи справи у визначений термін, а залишки прибутків за час свого управління зараховував собі як плату за борги— хоча в дійсності цього не було – і таким чином звільнив місто від боргів та відсотків. І коли місто занепало внаслідок воєн та неврожаю і не було ніяких засобів для існуваня й народ заради поповнення їх прагнув добитися відстрочки щомісячних відсотків та зі взаємною користю потурбуватися про креди­торів і боржників, він перший ( маючи заборгованість до 6000 золотих) запропонував народові розпоряджатися ним як йому завгодно, і коли на­род попросив його простити боржникам їхні борги, він усім усе простив вважаючи, що немає для нього нічого дорожчого, ніж добре ставлення народу ...

(По: Антология источников по истории, культуре и религии Древней Греции / Под ред.В.И.Кузищина. – СПб,2000. Пер. В. В. Латышева)