Клініко-діагностичне значення

Реакція сечі може змінюватися при деяких патологічних станах. Кисла реакція сечі спостерігається при цукровому діабеті, подагрі, голодуванні (внаслідок накопичення в сечі ацетонових тіл), а також при важкій нирковій недостатності. Лужна реакція спостерігається після прийому бікарбонатів, лужних мінеральних вод, при інфікуванні сечостатевих шляхів деякими мікробами, які викликають аміачне бродіння ще в порожнині сечового міхура.

б) Визначення густини сечі.

Густина сечі при температурі 15^oС коливається від 1,015 до 1,025 і залежить від кількості розчинених в ній речовин. Ці коливання в фізіологічних умовах залежать від кількості рідини, яка поступає в організм і виділяється з нього іншими шляхами.

Принцип методу. Для визначення густини сечі користуються спеціальними ареометрами, які називаються урометрами. Урометри бувають двох типів: перший - для сечі з низькою і нормальною густиною (з поділками від 1,000 до 1,030), другий - для сечі з високою густиною (від 1,020 до 1,060).

Хід роботи. Сечу наливають у скляний циліндр з діаметром, що перевищує ширину циліндричної частини урометра. Якщо це не вдалося, піну знімають фільтрувальним папером.

Визначення починають першим урометром. Урометр потрібно занурювати повільно, щоб частина його вище рівня сечі залишалась сухою. Коли урометр перестає занурюватися, його потрібно злегка штовхнути зверху, після чого він, зробивши декілька рухів угору і вниз, зупиниться. У цей момент роблять відрахунок за нижнім меніском, тримаючи око на одному рівні з ним. У випадку високої густини для дослідження беруть другий урометр. Всі дослідження сечі проводять при температурі 15^oС, на яку розрахована шкала урометра. Якщо це не вдається, доводиться вносити поправку: на кожні 3^o вище 15^oC потрібно додавати, а на кожні 3^o нижче - віднімати по 0,001 від показників шкали урометра.

Клініко-діагностичне значення

При нормальній функції нирок сеча, виділена у великій кількості, має низьку густину; при виділенні меншої кількості сечі густина її більш висока. В нормі існує паралельна залежність між кількістю сечі, кольором і густиною. Густина сечі змінюється при ряді патологічних станів. Підвищення густини спостерігається при гарячкових захворюваннях, деяких хворобах нирок, цукровому діабеті, блюванні, проносі. Низька густина буває при тяжких розладах функції нирок, при нецукровому діабеті, при нервових захворюваннях.

в) Дослідження кількості, кольору, прозорості, запаху сечі.

Кількість сечі.

Добова кількість сечі (діурез) у здорової людини коливається від 1200 до 1800 мл. Ці коливання в фізіологічних умовах залежать від температури зовнішнього середовища, від прийому рідини і від її виділення іншим шляхом (з потом та ін.). При ряді патологічних станів спостерігаються значні відхилення в кількості виділеної сечі. Збільшення кількості сечі - поліурія, може бути після вживання сечогінних і деяких серцевих засобів, при цукровому і нецукровому діабеті, нервових хворобах, захворюваннях нирок. Зменшення кількості сечі - олігурія, - при запаленні нирок, пороках серця, при гарячкових захворюваннях, внаслідок частих проносів, блюванні. Відсутність сечі - анурія, - при тяжкому порушенні видільної функції нирок (уремічний стан), при закупорці сечоводів і при отруєнні ртуттю, свинцем, миш’яком.

Колір сечі.

Колір сечі зумовлений наявністю в ній пігментів урохрому, уробіліну, уроеритрину та інших і, звичайно, варіює між блідо-жовтим і насиченим червоно-жовтим. Інтенсивність забарвлення відповідає густині сечі. Сеча з високою густиною темніша, сеча з низькою густиною - світліша. Винятком є діабет, при якому сеча, незважаючи на дуже високу густину - бліда. Різні речовини ендо- або екзогенного походження можуть надавати сечі найрізноманітнішого забарвлення. Так, наприклад, червонуватого відтінку сеча набуває при наявності в ній крові, вживанні антипірину, пірамідону, сантоніну. В сечу можуть переходити пігменти моркви і буряків.

Коричневий колір може залежати від присутності в сечі великих кількостей жовчних пігментів, розкладеної крові. Оранжевий відтінок залежить від значної кількості уробіліну. Білуватий колір може бути зв’язаний з виділенням великої кількості фосфатів і при ліпурії, тобто виділенні жиру.

Колір сечі визначають у склянці з безбарвного скла у відбитому світлі на білому фоні.

Прозорість сечі.

Нормальна свіжовипущена сеча - прозора. Проте, при недовготривалому стоянні (через 10-15 хв.) в ній часто з’являється ледве помітна каламуть у вигляді хмарки. Ця хмарка складається з муцину, слизу, епітеліальних клітин, інколи з домішкою кристалів, які не мають ніякого діагностичного значення.

При довготривалому стоянні сеча каламутніє внаслідок бактеріального розкладу сечовини з виділенням аміаку, що призводить до зміни реакції сечі і випадання в зв’язку з цим фосфорно- і вуглекислих солей кальцію і магнію. Слід відрізняти сечу, яка стала каламутною при стоянні, від сечі, що виділяється каламутною.

Каламуть свіжовипущеної сечі залежить головним чином, від наявності уратів, фосфатів, оксалатів або карбонатів, а також від наявності слизу, гною, епітелію, мікробів. Каламуть, що обумовлена уратами, зникає при нагріванні або при додаванні лугу. Фосфати утворюють білий плівчастий осад, який розчиняється в кислотах, а каламуть, викликана присутністю гною, не зникає ні при нагріванні, ні при додаванні кислот і лугів. Розрізняють прозору, каламутнувату, каламутну і молочно-каламутну сечу. Точне розпізнання причини каламуті можливе лише під мікроскопом. Прозорість сечі визначають у склянці з безбарвного скла після збовтування.