Заняття №2

Тема: Складні білки. Структура, функціяхромопротеїдів, нуклеопротеїдів, фосфо-, ліпо-, глікопротеїдів. Фармпрепарати похідні структурних компонентів складних білків.

Актуальнiсть теми: Складні білки беруть участь у процесах транспорту кисню та інших речовин, збереженні і передачі генетичної інформації, виконують каталітичну, регуляторну, захисну, структурну функції. Порушення їх структури та функцій лежить в основі розвитку багатьох хвороб. Методи відкриття та аналізу складних білків використовуються у клініко-біохімічній та фармацевтичній практиках.

Нуклеїновi кислоти (ДНК i РНК) є структурними компонентами нуклеопротеїнiв, вiдповiдають за збереження, передачу i реалiзацiю генетичноi iнформацii. Крiм того, нуклеотиди – структурнi одиницi нуклеїнових кислот, виконують роль коферментiв i алостеричних регуляторiв, вiдповiдають за акумуляцiю i трансформацiю енергiї. Порушення структури та обмiну нуклеотидiв i нуклеїнових кислот призводить до розвитку патологiчних станiв. У фармацiї використовуються препарати на основi НК i їх структурних одиниць.

Навчальнi цiлi:

Знати: будову, властивості та біологічну роль хромо-, ліпо-, фосфо-, глікопротеїнів і нуклеопротеїнів.

Вмiти: визначати структурні компоненти складних білків.

Самостiйна позааудиторна робота:

1. Заповнити таблицю за схемою

Група складних білків

Окремі представники та їх функції

Небілкова частина (будова, типи зв΄язку з білком)

Якісні реакції на структурні частини

2. Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи.

Контрольнi питання:

1. Класифікація складних білків.

2. Хромопротеїни (гемо-, флаво- і металопротеїни) – хімічна характеристика і біологічна роль.

3. Загальна характеристика глікопротеїнів і протеогліканів.

4. Загальна характеристика фосфопротеїнів.

5. Загальна характеристика ліпопротеїнів.

6. Методи виділення складних білків з біологічних субстратів і визначення складових компонентів.

7. Складні білки як фармпрепарати.

8. Хімічна будова пуринових піримідинових основ, нуклеозидів, нуклеотидів. нуклеозиддифосфатів,нуклеотидтрифосфатів. 9. Біологічна функція нуклеотидів, нуклеозиддифосфатів,нуклеотидтрифосфатів. 10. Будова i функцiї ДНК.

11. Будова і функція різних видів РНК.

12. Будова нуклеопротеїдів.

13.Нуклеїнові кислоти і нуклеотиди як фармперапарати.

Самостiйна аудиторна робота:

Виконати лабораторнi роботи, оформити i захистити протокол.

1. Виділення казеїногену з молока і його гідроліз.

Принцип методу. Виділення фосфопротеїнів грунтується на їх властивості добре розчинятися в розведених розчинах лугу і випадати в осад в кислому середовищі. Казеїноген має властивості кислоти і в молоці знаходиться у вигляді аніонів, розчинних у воді (кальцинат казеїногену). Недисоційовані молекули казеїногена малорозчинні у воді. Ізоелектрична точка казеїногена знаходиться при pH 4,7. Цим пояснюється, що при підкисленні молока до рН 4,7 молоко згортається в результаті випадіння в осад казеїногену. Не слід добавляти в молоко надлишок кислоти, так як молекули казеїногену перезаряджаються і знову переходять в розчин, що заважає осадженню. Згортання молока можливе і в присутності молочної кислоти, яка утворилася з лактози під впливом молочнокислих бактерій. При ферментативному згортанні молока (дія пепсину) казеїноген проходить хімічне подрібнення з утворенням з нього казеїну. Кальцієва сіль казеїну на відміну від кальцієвої солі казеїногену нерозчинна у воді. Перетворенням казеїногену в казеїн пояснюється ферментативне згортання молока.

Хід роботи.

1. Виділення казеїногену. До 4 мл молока доливають стільки ж дистильованої води. Осаджують казеїноген за допомогою добавляння 2 крапель концентрованої оцтової кислоти. Осад казеїногену, що утворився, відфільтровують і промивають на фільтрі дистильованою водою 2 рази.

2. Гідроліз казеїногену. При лужному гідролізі казеїногену, виділеного з молока або зерен казеїну, відбувається його розпад на фосфат і білок. Після осадження казеїногену з молока (або 100 мг казеїну у вигляді порошка) увесь вміст з фільтру переносять в пробірку для гідролізу із зворотним холодильником. Потім змивають осад з фільтру 2 мл 0,1% розчином карбонату натрію в ту ж пробірку і добавляють 4 мл 10 % розчину їдкого натру. Кип’ятять на помірному вогні (на асбестовій сітці) 15 хв з моменту закипання. Після охолодження до гідролізату добавляють рівний об’єм 0,1% розчину карбонату натрію і проводять реакції на продукти гідролізату.

3. Виявлення білка. Білок виявляють біуретовою реакцією: до гідролізата добавляють 5 крапель 10% розчину їдкого натру, 2 краплі 1% розчину сульфату міді і все перемішують; вміст пробірки набуває фіолетового кольору.

4. Виявлення фосфату (молібденова проба). До 10 крапель розведеного гідролізату казеїногену добавляють 1 краплю концентрованої азотної кислоти і тільки після знебарвлення вносять 20 крапель молібденового реактиву. Потім доводять розчин до кипіння і відразу ж пробірку охолоджують. На дні пробірки появляється жовтий осад фосфорномолібденовокислого амонію.