Тема 3. Мета та ідеал виховання

І рівень

1. Форма прояву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на досягнення цілей навчальної діяльності —

2. Уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми —

3. Людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально неповторного —

4. Узагальнена система поглядів, переконань та ідеалів, у яких людина виражає своє ставлення до оточуючого її природного і соціального середовища —

5. Хто з відомих педагогів метою виховання вважав розвиток інтересів і здібностей дитини?

1. Дж. Дьюї. 2. Й. Гербарт.

3. С. Русова. 4. М. Монтессорі.

5. Л. Толстой. 6. В. Сухомлинський.

7. Б. Грінченко. 8. Д. Локк.

6. Представник західної педагогіки, який пропагує ідею духовності у вихованні:

1. Й. Гербарт. 2. Дж. Дьюї.

3. Д. Локк. 4. Ж. Марітен.

7. Комплекс ролей, необхідних для суспільного життя:

1. Громадянина. 2. Трудівника.

3. 4. Сім’янина.

5. Товариша.

8. Фундатор прагматичної педагогіки:

1. Дж. Дьюї. 2. Ж. Марітен.

3. Ж. Руссо. 4. Е. Геккель.

9. Цілі виховання за часом їх досягнення поділяють на:

1. Загальні. 2. Етапні.

3.

10. Короткий виклад основних положень і цілей діяльності закладу освіти з виховання учнів на весь період їх навчання —

11. Структурний елемент процесу виховання, поняття, що конкретизує його мету —

12. Течія в педагогіці, яка своїм основним завданням вважає гуманістичне виховання як формування загальнолюдського на основі національного:

1. Прагматизм. 2. Ноосфера.

3. Технократизм. 4. Педантизм.

5. Біхевіоризм.

13. Стійкий і суттєвий зв’язок у виховному процесі, реалізація якого дозволяє досягти ефективних результатів у розвитку і формуванні особистості —

14. Філософське поняття, що розкриває обумовленість цілей виховання характером суспільних відносин:

1. Цілеспрямованість. 2. Комплексність.

3. Закономірність. 4. Детермінованість.

5. Прагматизм.

ІІ рівень

1. Які визначення найбільш точно характеризують поняття «мета виховання»?

1. Спрогнозований результат.

2. Сукупність конкретних завдань.

3. Категорія педагогіки.

4. Ідеал.

5. Система вимог, що відображають необхідність формування певних якостей особистості.

6. Сукупність особливостей особистості, до виховання яких прагне суспільство.

7. Уявлення про зразок людської поведінки.

8. Очікуваний результат у вихованні.

2. Які загальні фактори впливають на постановку цілей виховання?

1. Вимоги батьків. 2. Потреби суспільства.

3. Потреби виробництва. 4. Ідеал людського виховання.

5. Економічний рівень розвитку суспільства.

6. Спосіб виробництва.

7. Можливості вчителів і вихователів.

8. Фізіологічні та психологічні можливості вихованців.

9. Ідеологія та політика держави.

10. Рівень розвитку педагогічної науки та практики.

11. Можливості навчально-виховних закладів.

3. Визначте, в яких позиціях сформульовані:

а) загальна ціль виховання в сучасній школі.

б) складові частини виховання.

в) конкретні завдання виховання.

1. Гуманізація виховного процесу.

2. Гуманітаризація виховання.

3. Трудове виховання і політехнічна освіта.

4. Естетичне виховання.

5. Всебічний і гармонійний розвиток особистості.

6. Розумове виховання.

7. Ідейно-політичне виховання.

8. Формування творчої, працелюбної особистості.

9. Фізичне виховання.

10. Демократизація виховного процесу.

11. Моральне виховання.

12. Виховання громадянина.

13. Формування екологічної культури людини.

14. Розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

4. Із переліку характерних ознак, які визначають сутність зарубіжних педагогічних концепцій, виберіть ті, що належать до: а) прагматизму; б) неопозитивізму;

в) екзистенціалізму; г) неотомізму;

д) біхевіоризму.

1. Виховання доброчесності на основі християнської моралі.

2. Виховання здійснюється за схемою «стимул – реакція – підтвердження».

3. Наближення виховання до життя.

4. Навчання і виховання зводиться до дресирування.

5. В основі виховання — інтереси дитини.

6. Повна гуманізація системи виховання.

7. Свобода самовизначення особистості.

8. Людина творить себе.

9. Колектив шкодить формуванню особистості.

10. Виховання віри в Бога.

11. Наука безсила визначити цілі виховання.

12. Повна свобода вчинків особистості.

13. Виховання вільне від ідеології, світоглядних ідей.

14. Розвиток людського «Я».

15. Недовіра до педагогічної теорії.

16. Виховання не допомагає людині.

17. Головне у вихованні— розвиток почуттів, інтуїції, настрою.

18. Досягнення цілі виховання шляхом практичної діяльності.

19. Виховання душі.

20. Розвиток активності і самостійності.

21. Основне завдання – виховання людини, яка раціонально мислить.

22. Збереження самобутності.

5. Із вказаних завдань виберіть ті, що є характерними для:

а) морального виховання. б) розумового виховання.

в) трудового виховання. г) естетичного виховання.

д) фізичного виховання.

1. Підготовка до свідомого вибору професії.

2. Вироблення навичок і звичок моральної поведінки.

3. Виховання здорової зміни.

4. Формування наукового світогляду.

5. Формування вмінь і навичок культури розумової праці.

6. Формування в учнів моральних понять, поглядів, переконань.

7. Розвиток в учнів творчих здібностей.

8. Практична та психологічна підготовка учнів до праці.

9. Формування вмінь і навичок вносити в життя красу.

10. Оволодіння основними мислительними операціями.

11. Формування вмінь і навичок культури розумової праці.

12. Підготовка до захисту Батьківщини.

6. Вкажіть напрямки змісту виховання:

1. Статеве. 2

3. Трудове. 4

5. Розумове. 6

7. Естетичне. 8

9. Економічне.

7. Який основний недолік такого формулювання цілі виховання: формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості? Саме так формулюється кінцева мета виховання в більшості сучасних підручників з педагогіки.