4.2 Іонізуючі випромінювання, дія на організм, норми та методи захисту
Радіоактивні речовини та інші джерела іонізуючих випромінювань знаходять широке застосування в різних сферах промисловості (атомні електростанції, контроль технологічних процесів, дефектоскопія та ш.). У зв'язку з цим велике коло працівників може опинятися під несприятливим впливом іонізуючих випромінювань.
Радіоактивність - це процес спонтанного перетворення ядер атомів одних елементів в ядра атомів інших елементів, що супроводжується іонізуючим випромінюванням. До іонізуючого відносять а-, /3-, у-, і рентгенівське випромінювання.
Альфа-промені
- це потік позитивно заряджених ядер
атомів гелію, який супроводжується
великою іонізуючою, але малою проникаючою
здатністю. Пробіг
частин
у повітрі 8-9 см, але в живих тканинах -
декілька десятків мікрометрів.
Бета-промені - це потік електронів чи позитронів, які випромінюються ядрами атомів радіоактивних речовин. Вони мають більшу (ніж частини) проникаючу, та меншу іонізуючу здатність, максимальний пробіг цих частин у повітрі складає 1800 см, а в живих тканинах - 2,5см.
Гамма-промені мають найменшу іонізуючу, але найбільшу проникаючу здатність. Це високочастотні електромагнітні випромінювання, що виникають в процесі ядерних реакцій.
Рентгенівське випромінювання - це електромагнітне випромінювання, яке виникає при бомбардуванні речовини потоком електронів. Як і гамма-промені, рентгенівські промені мають малу іонізуючу, але велику проникаючу здатність:
Таблиця 2.5 - Норми опромінення ЕМП
Тривалість опромінення |
Гранична потужність, мкВт/см |
За 8 годин роботи |
10 |
Не більше 2 годин за робочий день |
100 |
Не більше 15-20 хвилин за робочий день при обов'язковому використанні захисних окулярів |
1000 |
Радіоактивні випромінювання здатні накопичуватися в організмі людини. Іонізація живої тканини призводить до розриву молекулярних зв'язків і зміни хімічної структури різних сполук, що спричиняє загибель клітин. Під впливом іонізуючих випромінювань в організмі гальмується робота кровотворних органів, збільшується крихкість кровоносних судин, знижується опір організму інфекційним захворюванням.
Перші ознаки хронічного захворювання проявляються не відразу після ураження. Воно проявляється в сухості шкіри, тріщинах на ній, виразках, ламкості нігтів, випаданні волосся.
Рентгенівські
і
-
промені можуть призвести до смертельного
наслідку, а
-
і
промені - до ураження шкіри.
Основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінювання як для окремої людини, так і для суспільства взагалі є "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)".
НРБУ-97 визначають основні вимоги до:
охорони здоров'я людини від можливої шкоди, що пов'язана з опромінюванням від джерел іонізуючого випромінювання:
безпечної експлуатації джерел іонізуючого випромінювання;
охорони навколишнього середовища.
НРБУ-97 є основним документом для виконання всіма юридичними та фізичними особами, які проводять практичну діяльність з джерелами іонізуючого випромінювання.
За одиницю активності в системі Сі береться Бекерель (Бк). Один бекерель дорівнює одному ядерному перетворенню за секунду або 0,027 нКі.
Одиниця поглиненої дози іонізуючого випромінювання - Грей (Гр). Позасистемна одиниця - рад.
1 Гр = 100 рад = 1 Дж кг-1.
Одиниця еквівалентної та ефективної дози - Зіверт (Зв). Позасистемна одиниця - бер.
1 Зв = 1 Дж • кгі = 100 бер.
Позасистемною одиницею енергії іонізуючого випромінювання є електрон-вольт (еВ):.
1 еВ = 1,6 1019Дж.
1 р = 0,88 рад - 1 бер.
Встановлені категорії осіб, які зазнають опромінювання:
Категорія А (персонал) - особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.
Категорія Б (персонал) - особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв'язку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення.
Категорія В - все населення.
Ліміти дози опромінення для категорій осіб наведено в табл.2.6.
Таблиця 2.6 - Ліміти дози опромінення, мЗв • рік
|
Категорія осіб, які зазнають опромінювання |
||
|
Аа)6) |
Ба) |
Ва), |
Ліміт ефективної дози |
20в) |
2 |
1 |
Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення: для кришталика ока для шкіри для кистей та стоп ніг |
150 500 500 |
15 50 50 |
15 50 - |
Примітки:
а) розподіл дози опромінення протягом календарного року не регламентується;
б для жінок (до 45 років) та для вагітних жінок (категорії А, Б) встановлені величини, у 20 разів нижчі;
в) в середньому за будь-які послідовні 5 років, але не більше 50 мЗв за окремий рік.
Для захисту від -випромінювань достатньо повітряного прошарку або листа паперу. Для захисту від -променів необхідні металеві листи товщиною не менше 5 мм, просвинцоване скло (технічний кришталь). Найбільш небезпечні -промені, і для захисту від них можуть використовуватись бетонні стіни товщиною понад 600 мм або сталеві пластини товщиною 300 мм.
Захист від іонізуючих випромінювань включає комплекс організаційних і технічних заходів.
До організаційних належить: складання інструкцій, в яких вказують порядок і правила проведення робіт; зберігання радіонуклідів в спеціальних сховищах в контейнерах; заборона роботи в одному приміщенні з кількома джерелами (дозволяється з одним).
Технічні заходи захисту включають екранування. Екрани виготовляють із алюмінію, плексигласу, свинцю, вольфраму. Захисні екрани можуть бути стаціонарні, пересувні, розбірні, настільні. Більш досконалим захисним устаткуванням є камери, бокси, .маніпулятори.
Засоби індивідуального захисту запобігають попаданню радіоактивних забруднень на шкіру і у внутрішні органи. Вони захищають людину від і променів. Від -променів засоби індивідуального захисту, як правило, не захищають. Спецодяг включає бавовняний халат, головний убір, гумові рукавиці, полівінілхлоридні комбінезони, черевики, окуляри, респіратори, костюми з примусовою подачею повітря в них. Матеріали, з яких виготовлені засоби індивідуального захисту, повинні легко дезактивуватися.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Охрана труда в электроустановках (Под. ред. Б.А. Князевского) - М.: Энерго-атомиздат, 1983. - 336 с
Охрана труда в машиностроении (Под. ред. Е.Я. Юдина и СВ. Белова) -М.: Машиностроение, 1983. -432 с.
Безопасность производственных процессов: Справочник (Под. ред. СВ. Белова) - М.: Машиностроение, 1985. - 448 с.
Справочник по гигиене труда. - Л.: Медицина, 1979. - 446 с.
Производственная санитария: Справочное пособие (Под. ред. Б.М. Злобин-ского) - М.: Металлургия, 1969. - 688 с.