2.3 Характеристика джерел штучного освітлення і світильників
Освітлення виконується лампами розжарення і люмінесцентними лампами.
Лампи розжарення (ЛР):
Позитивні якості: простота виготовлення, включення, швидке загоряння, низька вартість.
Недоліки: мала світловіддача, (7-20 лм/Вт), малий строк, служби (до 1000 годин), спотворення світлопередачі.
Типи ламп: РГ - розжарення газонаповнені, РВ - вакуумні, РБ - біспіральні, РБК - біспіральні з криптоно-ксеноновим наповненням.
Люмінесцентні лампи (ЛЛ):
Позитивні якості: велика світловіддача (в 5-7 разів > ЛР), великий строк служби (6-14 тис. годин), можливість отримання світлового потоку практично в будь-якій частині спектру.
Недопіки: велика вартість, великі габарити і складність виготовлення, а також включення ламп, довгий час розгоряння лампи (до 10-15 хвилин), наявність стробоскопічного ефекту.
Типи памп: ЛБ - люмінесцентна білого світла, ЛД - денного світла, ЛХБ -холодно-білого світла, ЛДЦ - денного світла з виправленою світлопередачею, ДРЛ - дугова ртутна лампа. Найбільшу світловіддачу мають натрійові лампи (до 140 лм/Вт). На промислових підприємствах лампи застосовуються обов'язково разом зі світильником, призначення якого полягає в тому, щоб розподілити світловий потік, захистити лампу від руйнування, підвести електричний струм, закріпити лампу.
Світильники можуть бути відкриті, закриті, пилозахищені, вибухонебезпечні, направленого світла, з дзеркальним відображенням тощо. Наприклад, світильник прямого світла "Універсал", "Глибоковииромінювач" для місцевого освітлення, ВЗГ - вибухозахищений, "Куля молочно-білого скла", "Люцетта", ПВЛ (пилою-вологозахищені люмінесцентні), ОД (відкриті дифузні) люмінесцентні та інші.
2.4 Види штучного освітлення
В існуючих нормах виробничого освітлення 8 розрядів і 4 підрозряди зорових робіт. Рівень штучного освітлення вибирають з урахуванням найменшого розміру об'єкта, контрасту объекта з фоном, характеристики фону.
Виробниче освітлення може бути виконано у вигляді:
загального освітлення - при виконанні робіт, що не потребують великого зорового напруження. Світильники можуть бути розміщені рядами, згруповані, в шаховому порядку. Освітленість - від 75 до 300 лк;
місцеве освітлення. Самостійно у виробничих умовах не застосовується, а застосовується в парі із загальним. Для місцевого освітлення напруга повинна бути б, 12, 24, 36,42 В;
комбіноване освітлення (загальне і місцеве). Освітленість може бути до 300-1500 лк;
спеціальне освітлення (чергове, охоронне, бактерицидне);
аварійне освітлення (від автономних джерел або від вводу до підстанції. Рівень освітлення - не більше 5 % від загального).
Методи розрахунку штучного та природного освітлення
Метод світлового потоку. Застосовується для розрахунку загального рівномірного освітлення з урахуванням світла світильника і світла, віддзеркаленого від стін і стелі.
Розрахунок ведуть за формулою:
де Ен - нормована освітленість, лк; S - площа приміщення, м2;
к - коефіцієнт запасу (1,2 - 2);
Z - коефіцієнт мінімальної освітленості (1,2);
N - кількість ламп, шт.;
-
коефіцієнт, залежний від к.к.д. світильника,
висоти підвісу, віддзеркалення від стін
і стелі та ін.
Точковий метод - для розрахунку місцевого локалізованого освітлення і освітлення негоризонтальної поверхні:
де J - сила світла, кд;
а - кут між точкою, що світиться і нормаллю;
к - коефіцієнт запасу (1,2 - 2);
Н - висота підвісу світильника, м.
Метод питомої потужності для приблизних, орієнтовних розрахунків:
де Р - питома потужність лампи, Вт/м ; S - площа приміщення, м2 ; N - кількість ламп, шт.
Графоаналітичний метод.
Цей метод розроблено світлотехніком Данилюком і застосовується для розрахунку природного освітлення в приміщеннях, що знаходяться ще в стадії розробки. Графіки 1 і 2, які виготовлені на прозорому матеріалі, накладають на виконані в масштабі креслення віконних прорізів і рахують кількість променів (n1) графіка 1, що вмістились по висоті, і кількість променів (n2) графіка 2, що вмістились по ширині віконних прорізів. Геометричне значення коефіцієнта природного освітлення розраховують за формулою:
