3.2 Шум, його вплив на організм, нормування та методи захисту

Під терміном шум розуміють безладне змішування звуків різних частот і сил. Нормативним документом є ГОСТ 12.1.003-83 "Шум. Общие требования безопасности".

Шум (звук) характеризується:

• інтенсивністю сили звуку, J, Вт/м Ця величина стосується звукової потужності машини;

• звуковим тиском, р, Н/м. Це тиск звукової хвилі на поверхню (а також на барабанну перетинку органів слуху).

Оскільки вухо людини реагує не на абсолютну, а на відносну зміну інтенсивності, то і були введені логарифмічні величини - рівні інтенсивності і рівні звукового тиску:

рівень інтенсивності звуку (dB) визначають за формулою:

де J₀ - інтенсивність звуку, що відповідає межі чутності (J₀ = 10^-12 Вт/м2) на частоті 1000 Гц;

J - інтенсивність звуку в даній точці, Вт/м2. Рівнем інтенсивності користуються для акустичних розрахунків;

рівень звукового тиску використовують для вимірювання звуку і оцінки його дії на органи слуху. Величину рівня звукового тиску (dB) визначають за формулою:

Де P0 - пороговий звуковий тиск, Н/м² ;

P - середньоквадратична величина звукового тиску, Н/м²;

рівень гучності - фон, характеризує фізіологічне сприйняття звуків з урахуванням їх частоти.

За впливом на організм людини звуки поділяють на: низькочастотні (до 400 Гц); середньочастотні (від 400 до 1000 Гц) і високочастотні з частотою понад 1000 Гц.

Звуки поділяють також на інфразвуки (до 20 Гц) та ультразвуки - понад 20000 Гц. Слуховий апарат людини сприймає звуки: від 20 до 20000 Гц..

Відповідно до ГОСТу 12.1.003-83 встановлені граничні рівні шуму, табл.2.3.

Таблиця 2.3 - Співвідношення частоти і рівня звукового тиску:

Робочі місця і територія промислових підприємств		Середньогеометричні октавні смуuи, Гц
	63		125	250	500	1000	2000	4000	8000
		Рівень звукового тиску, dБ
	103		98	95	88	85	83	81	80

Залежно від рівня і характеру шуму, його довготривалості, а також від індивідуальних особливостей людини навіть невеликий шум (50-60 dBA) створює значне навантаження на нервову систему людини, справляє на неї психологічний вплив.

Ступінь шкідливості будь-якого шуму залежить також від того, наскільки він відрізняється від звичного шуму, або шуму, котрий спричиняє сама людина.

Збільшення шуму за 70 dBA може справити фізіологічний вплив на людину і привести до очевидних змін в її організмі.

Під впливом шуму, що перевищує 85-90 dBA, в першу чергу знижується слухова чутливість на високих частотах. При дії шуму високих рівнів (більше 145 dB) може розірватись барабанна перетинка.

При нормувати шуму використовують два методи: нормування за граничним спектром шуму, нормування рівня звуку в dBA.

Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Тут нормуються рівні звукових тисків у восьми октавних смугах частот з середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц. Сукупність восьми граничних рівнів звукового тиску називається граничним спектром (ГС).

Другий метод нормування загального рівня шуму, виміряного по шкалі А шумоміра і названого рівнем звуку в dБА, використовують для орієнтовних оцінок постійного і непостійного шуму, оскільки в цьому разі спектр шуму невідомий. Рівень звуку (dБА) має зв'язок з граничним спектром залежністю LA = ГС + 5.

Для тонального та імпульсного шуму граничні рівні треба брати на 5 dB меншими від довідкових значень.

Заходи, які зменшують небезпеку шуму:

Зменшення в джерелі виникнення за рахунок застосування "не-звучних" матеріалів.

Звукоізоляція - зміна напряму звуку в сторону від робочої зони.

Акустична обробка приміщень - за рахунок застосування штучних поглиначів.

Звукоглушіння - застосування глушників шуму. Вони можуть бути: реактивні, активні і комбіновані.

Застосування індивідуальних засобів захисту. Вони поділяються на: внутрішні - полувтулки з м'якою пластмасою, беруші. Ці засоби вводяться у вушну раковину; зовнішні - навушники (антифони), шлемофони.

Треба пам'ятати, що шуми дуже високих рівнів передаються кістками черепа, тому з шумом треба вести боротьбу в джерелі його виникнення.