1.2 Пожежі, причини виникнення та шляхи розповсюдження

До заходів щодо пожежної профілактики відносяться організаційні (правильна експлуатація машин, утримання будівель, організація дружин, пожежно-технічних комісій, видання наказів з питань посилення пожежної безпеки, тощо); технічні (дотримування протипожежних правил, норм при проектуванні будівель, при улаштуванні електроустаткування, опалення, вентиляції та ш.); експлуатаційні заходи (своєчасні профілактичні огляди, ремонт та випробування технологічного обладнання); заходи режимного характеру - це заборона палити в невстановлених місцях, виконання зварювальних робіт тощо.

Характерні причини виникнення пожеж в промислових будівлях (за статистичними даними):

• електротехнічні (порушення правил експлуатації машин і приладів) - 27,6 %;

• необережне поводження з вогнем (сірниками, свічками, а також при розігріванні двигунів) - 22,3 %;

• порушення технологічних процесів (зіпсування промислового обладнання від статичної електрики) - 9 %;

• порушення правил пожежної безпеки при проведенні газо-електро-зварювальних робіт - 10,8 %;

• зіпсування печей, неправильне улаштування їх, порушення правил пожежної безпеки при їх експлуатації - 5,4 %;

• іскри від паровозів, котельних машин, устаткування -2,1 %;

• підпали-3,1 %;

• дитячі пустощі з вогнем - 2,2 %;

• невстановлені та інші причини (розряди блискавки та інше) - 17,6 %.

Причини пожеж в електроустаткуванні:

• Пожежі в генераторах та синхронних компенсаторах (загоряння водню внаслідок витоку через нещільності). Перегрівання обмоток струмом перевантажень або струмом міжвиткового замикання;

• на розподільних установках (короткі замикання, вибухи масляних вимикачів, необережне проведення зварювальних робіт);

• пожежі маслонаповнених трансформаторів і реакторів (викиди масла при коротких замиканнях або його парів);

пожежі в кабельних тунелях внаслідок загорання ізоляції при коротких замиканнях, перегріву кабелю, проведення робіт з відкритим полум'ям.

При пожежах на енергетичних підприємствах, крім небезпеки вогню, велику небезпеку викликає електричний струм, наявність масел, ізоляції. На цих підприємствах треба розробляти комплекс заходів з протипожежного захисту. Цей комплекс повинен включати заходи профілактичного характеру і улаштування систем пожежогасіння і вибухозахисту відповідно до вимог ГОСТу 12.1.004-91 "Пожарная безопасность. Общие требования".

Щодо шляхів розповсюдження пожеж, звичайно, їх неможливо перелічити, але найнебезпечнішими вважають:

• підлогами і дахами будівель;

• вентиляційними каналами;

• кабельними тунелями.

З метою зменшення небезпеки розповсюдження пожеж на цих об'єктах передбачають відповідні заходи, про які буде сказано далі.

1.3 Оцінка пожежної небезпеки виробництв та вогнестійкість конструкцій

ОНТП 24-86 "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности» дає класифікацію підприємствам з вибухо-пожежної небезпеки - А, Б, В, Г, Д.

Категорії А, Б відносяться до хімічних підприємств; В, Г, Д - машинобудівних, табл. 4.1.

Таблиця 4.1 - Категорія машинобудівних підприємств з вибухопожежної небезпеки

Характеристика пожежобезпеки технологічних процесів	Категорія	Найменування виробництва
Виробництва, пов’язані з переробкою твердих горючих матеріалів, а також рідин з температурою спалаху понад 61 °С	В	Деревообробні підприємства, столярні, модельні цехи, склади ГММ, трансформаторні, майстерні, закриті транспортні галереї для вугілля та торфу
Виробництва, пов'язані з переробкою твердих негорючих матеріалів . в розігрітому або розплавленому стані	Г	Ливарні, зварювальні цехи, цехи прокатки, термічної обробки, закриті розподільні установки, високовольтні лабораторії з вимикачами і апаратурою, що утримує до 60 кг масла
Виробництва, що переробляють негорючі матеріали в холодному стані	д	Механічні цехи, цехи холодної прокатки, обробки металів тиском, приміщення щита управління, електроремонтні майстерні, машинні відділення з гідротурбінами

У СНиП 2.01.02-85 "Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений" наведено дані про вогнестійкість конструкцій будівель і споруд та з евакуації людей із приміщень і будівель.

Будівельні матеріали за здатністю до загоряння поділяють на три групи:

• здатні горіти - конструкції, що виконані з органічних матеріалів (деревина, тканини, пластмаса);

• з обмеженою здатністю горіти - конструкції з органічних і неорганічних матеріалів (суха штукатурка, саман, ебоніт, гетинакс, текстоліт);

• не здатні горіти - конструкції, що виконані із неорганічних матеріалів (мінералів) - бетон, цегла, скло, фарфор. Здатність конструкції витримати з часом вплив пожежі при збереженні експлуатаційних характеристик називається вогнестійкістю. Вона характеризується межею вогнестійкості і визначається в годинах від початку дії полум'я до появи наступних ознак: утворення в конструкції тріщин, отворів, через які проникає полум'я; підвищення температури на зворотній стороні понад 140°С, втрата конструкцією несучої здатності; перехід горіння на суміжні конструкції або приміщення, руйнування конструкції.

Будівлі і споруди відносно межі вогнестійкості будівельних конструкцій і меж розповсюдження вогню конструкціями будівель і споруд підрозділяють на п'ять ступенів, наприклад: для будівель І ступеню вогнестійкості межа вогнестійкості несучих стін, колон - не менше 2,5 г, сходових площадок -1г, зовнішніх стін, перетинок - 0,5 г. Для будівель II ступеню, вогнестійкість відповідно - 2; 1 і 0,25 г. Для будівель V ступеню - мінімальна межа вогнестійкості всіх конструкцій не нормується.