2.4. Розмежування адміністративних проступків і злочинів

Принципові основи розв’язання проблеми відмежування адміністративних правопорушень вiд злочинів містяться в нормах статей КУпАП і КК України.

Найбільш важливими з цієї точки зору є статті КУпАП – 2 “Законодавство України про адміністративні правопорушення” і 9 “Поняття адміністративного правопорушення”. А також статті КК України – 1 “Завдання Кримінального кодексу України”, 3 “Законодавство України про кримінальну вiдповiдальнiсть” та 11 “Поняття злочину”.

Стаття 2 КУпАП визначає, що законодавство про адміністративні правопорушення складається з самого КУпАП, Митного Кодексу та інших законів.

Частина 2 ст. 9 КУпАП визначає, що адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за правопорушення, передбаченi КУпАП, настає лише в тому випадку, якщо цi порушення за своїм характером не тягнуть кримінальної вiдповiдальностi.

Частина 2 ст. 1 КК вказує, що КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами. Тобто виділяє серед усього масиву суспільно небезпечних діянь такі, що є злочинами.

Стаття 3 КК (на відміну від аналогічної статті КУпАП) фіксує, що законодавство про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України.

Частина 2 ст. 11 КК вказує на найбільш загальний критерій відмежування злочинів від інших діянь, що формально містять ознаки злочину. Таким критерієм він називає малозначність діянь.

Їх аналіз дозволяє указати на ознаки, за якими розмежовують злочини й адмiнiстративнi проступки.

Перша ознака. Це включення складу правопорушення або в Кримінальний кодекс України, або в нормативні акти, що складають законодавство про адмiнiстративнi правопорушення (КУпАП, Митний Кодекс України, інші закони). Таким чином, якщо склад діяння міститься в законодавстві про адміністративні правопорушення – то це адміністративний проступок. Якщо склад діяння міститься у КК України, таке діяння є злочином.

Друга ознака. Склад будь-якого злочину може бути встановлений лише законом. Склади адміністративних проступків — як законами, так i підзаконними актами.

Ця особливість складу адміністративних проступків встановлена статтею 5 КУпАП “Повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність” (в ред. Закону від 05.04.2001р.)

У ній зафіксовано, що сільські, селищні, міські, обласні ради мають право приймати рішення, порушення яких тягне за собою адміністративну відповідальність. Це рішення:

● з питань боротьби зі стихійним лихом і епідеміями;

● з питань боротьби з епізоотіями (відповідальність передбачена ст. 107 КУпАП).

Крім цього, сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати:

● правила благоустрою (відповідальність за їх порушення передбачена ст. 152 КУпАП);

● правила торгівлі на ринках (відповідальність за їх порушення передбачена ст. 159 КУпАП);

● правила щодо тиші в громадських місцях (відповідальність за їх порушення передбачена ст. 182 КУпАП).

Аналогічні норми містяться також у пп. 44 і 45 статті 26 “Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад” Закону України від 21.05.1997 р. “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Третя ознака. Джерело кримінальної відповідальності єдине – Кримінальний кодекс України. Джерел адміністративної відповідальності багато. Це КУпАП, Митний Кодекс України, інші закони (наприклад, “Про боротьбу з корупцією”, від 05.10.1995).

Четверта ознака. За вчинення злочинів передбаченi покарання. Їх вичерпний перелік міститься у ст. 51 КК (штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскацію майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі).

За вчинення адміністративних правопорушень передбачені адмiнiстративнi стягнення. Ст. 24 КУпАП до них відносить: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом правопорушення; 4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.

П’ята ознака. Згідно ст. 23 КУпАП адмiнiстративне стягнення є мірою вiдповiдальностi i застосовується з метою виховання правопорушника i попередження правопорушень.

За ст. 50 КК покарання – насамперед кара за вчинення злочину. Кара виступає засобом досягнення виправних і превентивних цілей кримінальної відповідальності. Встановлення покарання автоматично переводить засуджену особу у специфічний правовий стан, який отримав назву “судимість” (розділ ХІІІ КК).

Шоста ознака. кримінальні справи розглядають тільки суди. Лише суд визначає i призначає те чи інше покарання за злочин.

Справи про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 211 КУпАП, розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;

3) судами (суддями);

4) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те КУпАП.

Як бачимо, серед суб’єктів розгляду справ про адміністративні правопорушення є не тільки органи держави, а і структури місцевого самоврядування. Всього ж налічується понад 40 суб’єктів, які мають право розглядати справи про адміністративні проступки.

Сьома ознака полягає в пріоритеті кримінальної вiдповiдальностi. Його встановлює частина 2 статті 9 КУпАП. Відповідно до неї адміністративна відповідальність настає, якщо вчинене діяння не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Такий підхід законодавця зумовлений наявністю випадків, коли відмежування злочину від адміністративного проступку утруднено.

Є правопорушення, що завжди кваліфікувалися і кваліфікуватимуться як адміністративні проступки. Наприклад, знищення межових знаків, торгівля у невстановлених місцях, недбале зберігання паспорта, що спричинило його втрату. У таких ситуаціях перед правозастосувачем навіть не виникає питання про розмежування проступку і злочину.

Разом з тим відомо чимало діянь, які залежно від низки обставин можуть розглядатися або як адміністративний проступок, або як злочин. Для прикладу порівняємо декілька статей Кримінального кодексу зі статтями КУпАП.

Перше порівняння: ст. 248 КК України “Незаконне полювання” і ст. 85 КУпАП “Порушення правил використання об’єктів тваринного світу”.

Відповідно до ст. 248 КК України злочином буде:

● порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду,

● незаконне полювання у заповідниках,

● полювання на тварин, що занесені до Червоної книги України.

Відповідно до ст. 85 КУпАП проступком визнається:

● полювання без належного на те дозволу,

● полювання в заборонених місцях,

● полювання у заборонений час,

● полювання забороненими знаряддями чи способами.

Друге порівняння: ст. 247 КК “Порушення законодавства про захист рослин” і ст. 105 КУпАП “Порушення правил щодо боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур’янами”.

Відповідно до ст. 247 КК України злочином буде:

● порушення правил боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, що спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до ст. 105 КУпАП проступком визнається:

● порушення правил боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур’янами

Кримінальне каране порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту (ст. 286 КК України) відрізняється від адміністративно караного (статті 123, 124, 125, 128 КУпАП) такою ознакою, як заподіяння потерпілому легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, знання особливостей розмежування адміністративних проступків і злочинів має важливе практичне значення.