§6. Відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп’яніння 165

Затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18. 165

Перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення огляду на стан сп’яніння особи, затверджується регіональним органом охорони здоров’я за погодженням із відповідним органом внутрішніх справ. 167

§7. Привод 168

6.4. Система суб’єктів адміністративно-деліктного провадження 168

6.5. Характеристика суб’єктів адміністративно-деліктного провадження 170

§1. Компетентні органи і особи, наділені правом на владні дії (акти), що впливають на рух і долю справи 170

Суб’єкти уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення 171

Суб’єкти уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення 178

Посадові особи, які впливають на рух і долю справи 217

§2. Суб’єкти, що мають особистий інтерес у справі 220

§3. Суб’єкти, що сприяють встановленню об’єктивної істини шляхом надання відомої їм інформації про обставини правопорушення 223

§4. Суб’єкти, які мають спеціальні знання і залучаються для дослідження фактичних даних, що фігурують у справі 225

Кузякин Ю.П. Специальные знания в производстве по делам об административных правонарушениях: Монография. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. — С. 4 — 18. 225

Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково-практичний коментар / Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, О.О. Погребний та ін. — К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. — С. 697. 226

§5. Суб’єкти, що засвідчують важливі для встановлення об’єктивної істини факти, дії, обставини 227

§6. Суб’єкти, що сприяють виконанню постанови по справі 228

6.6. Стадії адміністративно-деліктного провадження 230

§1. Поняття стадії адміністративно-деліктного провадження 230

§2. Характеристика стадій адміністративно-деліктного провадження 231

Стадія перша: Порушення справи 231

Стадія друга: Адміністративне розслідування 238

Стадія третя: Розгляд справи 244

Стадія четверта: Винесення постанови 246

Стадія п’ята: Перегляд постанови 247

Судова практика Верховного Суду України у справах про адміністративні правопорушення/ За заг. ред. П.П. Пилипчука. — К.: Ін Юре, 2007. — С.9. 251

Стадія шоста: Виконання постанови 252

Завдання для поглиблення знань по розділу 6 "Провадження в справах про адміністративні проступки (адміністративно-деліктне провадження)" 265

Список використаних джерел 271

Основні джерела до всіх розділів 275

Предметний покажчик 279

Бібліографія 280

ВСТУП

Адміністративна відповідальність, або відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень (адміністративних проступків) є важливою складовою адміністративного права. Сьогодні вона викладається як окремий спеціальний курс у багатьох навчальних закладах юридичного профілю.

Адміністративна відповідальність — особлива галузь правових знань. Її місце і роль на адміністративно-правовому просторі визначається, по-перше, тим що відносини адміністративної відповідальності, разом з відносинами публічного управління, адміністративних послуг і адміністративного судочинства утворюють предмет адміністративного права.

По-друге, суттєва особливість адміністративної відповідальності полягає у прагматичності її теоретичних концепцій, домінуюча спрямованість яких окреслена проблематикою Кодексу України про адміністративні правопорушення.

По-третє, особливістю адміністративної відповідальності є генетичні зв’язки з відповідальністю кримінальною, а адміністративного проступку — зі злочином. Саме цим обумовлено її тяготіння до галузевої самостійності, на що постійно звертається увага у наукових дослідженнях.

Як вид юридичної відповідальності, відповідальність адміністративна має конституційне підгрунття. Саме Конституція України встановила (п. 22 ст. 92), що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями і відповідальність за них. З цього витікає, по-перше, що лише закон визначає поведінку, яка є протиправною, винною і утворює склад адміністративного проступку; по-друге, що лише така поведінка — адміністративний проступок — є підставою адміністративної відповідальності; по-третє, що зміст відповідальності визначається законом.

Вона є різновидом адміністративного примусу, одним із самостійних засобів підтримання правопорядку і регулювання відносин, які виникають при вчиненні окремо визначених законодавством правопорушень.

Як навчальна дисципліна, адміністративна відповідальність уявляє собою систему знань щодо відповідних наукових концепцій і законодавства, які викладені у навчальних програмах, методичних матеріалах і навчальній літературі. Їх опанування є невід'ємною складовою частиною професійної підготовки осіб, які отримують юридичну освіту.

Цей навчальний посібник підготовлено відповідно до програми навчального курсу "Адміністративна відповідальність" і базується на багаторічному досвіді викладацької діяльності у вищих навчальних закладах юридичного профілю. У ньому представлено як традиційне, так і не традиційне бачення значного кола питань адміністративної відповідальності. Разом з тим, автор не відійшов від усталеної практики вирішення справ про адміністративні правопорушення.

З огляду на зазначене, навчальний посібник представляє інтерес не тільки для студентів і слухачів, але і для викладачів, а також практикуючих юристів, котрі безпосередньо застосовують норми законодавства про адміністративну відповідальність.