§3. Суб’єкти, що сприяють встановленню об’єктивної істини шляхом надання відомої їм інформації про обставини правопорушення

До суб’єктів цієї групи відносяться свідки. Статус свідка визначається у ст. 272 КУпАП. Відповідно до неї, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Таким чином, визнати особу свідком може лише суб’єкт, який здійснює провадження по справі. Підставою для такого визнання є данні про те, що відповідній особі відомі обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Нормативного визначення обставин, що підлягають установленню по справі, чинне законодавство не містить. У той же час, КУпАП указує на обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280) і на те, які данні є доказами (ст. 280).

До них відносяться обставини, які дають змогу встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу. Даний перелік не є вичерпним. З’ясуванню підлягають і інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Законодавець не встановлює у який формі або у який спосіб такі данні отримуються. З цього випливає, що будь-яке джерело відповідної інформації, а також розсуд суб’єкта провадження є законною підставою для визнання особи свідком. Статус свідка особа набуває у момент прийняття рішення про її виклик для дачі пояснень.

Виходячи з норм ст. 272 КУпАП, явка свідка для дачі правдивих пояснень і відповідей на запитання є не правом, а обов’язком. Злісне ухилення свідка від явки в суд містить ознаки правопорушення, передбаченого ст. 185-3 КУпАП “Прояв неповаги до суду”.

Закон не регламентує форму представлення свідком пояснень. Тому надання пояснень письмово або усно є правом свідка. Усні пояснення записуються посадовою особою і підписуються свідком. Для свідка не встановлено обмежень за віком або за характером стосунків з особами, які проходять по відповідній справі. Він може бути як повнолітнім так і неповнолітнім, а також понятим, потерпілим, родичем осіб, які беруть участь у справі тощо.

Відповідно до Конституції України (ст. 63) свідок не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів.

§4. Суб’єкти, які мають спеціальні знання і залучаються для дослідження фактичних даних, що фігурують у справі

Суб’єктами, які мають спеціальні знання та навички і залучаються для дослідження з їх використанням фактичних даних, що фігурують у справі, є експерти (ст. 273 КУпАП) і перекладачі (ст. 274 КУпАП).

Експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях⁴¹. Він зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об’єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях.

Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.

Більш ретельно ніж у КУпАП участь експерта у проваджені про адміністративні проступки регулюється Митним кодексом України. Він встановлює (ст.ст. 380, 381 МК), що експертиза призначається, якщо для з’ясування питань, що виникають у справі, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Рішення про призначення експертизи є обов’язковим для експерта, а також для посадових осіб підприємства, де працює експерт.

Експертом може бути призначена будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань. Рішення про призначення експерта приймає посадова особа, в провадженні якої знаходиться справа.

Визнавши за необхідне проведення експертизи, вона виносить постанову, в якій визначаються підстави для призначення експертизи. Постанова також має містити: а) прізвище експерта або найменування установи, в якій має проводитися експертиза; б) конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи; в) перелік матеріалів, що передаються у розпорядження експерта.

Питання, які ставляться експертові, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт дає висновок у письмовій формі, від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження та обґрунтування відповіді на поставлені запитання. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з привіду яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку.

У разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів, які дають загальний висновок. Коли експерти не дійшли згоди, то кожний з них складає свій висновок окремо. Висновок експерта не є обов’язковим для врахування при прийнятті рішення по справі, але незгода з ним повинна бути обґрунтована у письмовій формі.

У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).

Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі⁴².

Перекладач призначається органом (посадовою особою), впровадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Він зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад. Перекладачем може бути призначена особа, яка володіє українською та іншими мовами у обсязі, який дозволяє надавати перекладацькі послуги. Перекладач здійснює як усний переклад заяв, показань, пояснень, клопотань, виступів тощо, так і письмовий переклад документів.