Контрольні запитання

1. Визначення металургії та її місце в економіці України та світу.

2. Види продукції металургії.

3. Метали. Визначення, види, властивості та використання.

4. Сплави. Визначення, види, властивості та використання.

5. Способи отримання металів та сплавів.

6. Сучасний склад і стан металургійного комплексу України.

7. Розміщення металургійного комплексу України.

8. Сировинне забезпечення металургійної промисловості України.

9. Розміщення сировинної бази України.

10. Які напрями та перспективи розвитку металургійного комплексу України?

Література

1. Дичковська О.В. Системи технологій галузей народного господарства: Навч. посіб. - К.: ІСДО, 1995.- 312 с.

2. Долгоруков Ю., Гончаров Ю. Стан і основні напрями структурної перебудови металургійного комплексу України // Економіка України. — 1994. - № 9. - С. 28-35.

3. Збіжна О.М. Основи технології: Навч. посібник. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 364 с.

4. Некрасов З.І. Розвиток металургії в Українській РСР. — К.: Техніка, 1989. - 959 с.

5. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. / С.І. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. — К.: КНЕУ, 2000. - 364с.

6. Стасовський Ю. Економічні основи організації та функціонування міні-заводів у металургії // Економіка України. — 2001. — № 9. — С. 34.

Лекція 13

Тема 2.3. Металургійна промисловість 2.3.2. Чорна металургія План

1. Загальні особливості чорної металургії.

2. Доменне виробництво чавунів.

1. Конструкція і принцип роботи доменної печі.

2. Доменний процес.

3. Техніко-економічні показники виробництва чавуну та шляхи їх покращення.

3. Виробництво сталі.

1. Киснево-конвертерне виробництво.

2. Мартенівське виробництво.

3. Виробництво в електропечах.

4. Безчавунне виробництво.

5. Рафінування сталі.

6. Розливання сталі.

7. Класифікація і маркування сталей.

1. Загальні особливості чорної металургії

У попередній лекції визначено, що до чорної металургії відносять галузі промисловості, безпосередньо пов'язані з отриманням і використанням залізовуглецевих сплавів чавунів і сталей.

Чавунами та сталями називають сплави заліза з вуглецем, які містять у своєму складі легуючі елементи і домішки (Si, Μn, S і Ρ та ін.)

Чавуни містять більше вуглецю (2,14—6,67 %) і домішок, більш крихкі, погано зварюються, але мають добрі ливарні властивості і дешевші за сталі. Їх отримують із залізних руд з використанням відходів промисловості (металобрухту, браку виготовлення виробів із чорних металів тощо).

Залізні руди — природні утворення мінералів з вмістом заліза від 25 % до 72 %, які технічно можливо й економічно доцільно переробляти на чавуни та сталі.

Традиційно сталь варили з чавунів, але дедалі ширше впроваджується технологія безчавунного виробництва сталі із металевих грудок.

Отримання чавунів та сталей грунтується на процесах відновлення (зниження ступеню окислення) заліза з його сполук (оксидів), в яких воно міститься (руди, чавун, шихта), з використанням вуглецю (CO), водню (Н₂) і коксу (С) в потоці гарячого повітря розжареної печі.

Шихтою називають суміш сировинних компонентів (рудних концентратів, флюсу, коксу та інших) в певній пропорції, що використовують у металургійних печах і забезпечують якісну плавку.

Оксиди заліза відновлюються послідовно від вищих до нижчих і далі до чистого металу за схемою:

Fe₂0₃ → Fe₃0₄ → FeO → Fe

Поряд із відновленням заліза у чавуно- та сталеплавильних печах відбувається його навуглецьовування, яке проходить між залізом і присутніми сполуками вуглецю (CO і С):

3Fe + 2CO = Fe₃C + C0₂ + Q (теплота)

3Fe +C = Fe₃C

Отриманий цемент (Fe₃C) — фазова складова залізо-вуглецевих сплавів, яка добре розчиняється у залізі і утворює з ним сплав.