2. Комплексна підготовка виробництва

Сучасне виробництво України значною мірою характеризується розробленням і освоєнням якісно нових виробів, що вимагає проведення заходів із комплексної підготовки виробництва (КПВ).

КПВ реалізується в технічному (науково-дослідна, конструкторська, технологічна), організаційному, матеріально-технічному, соціальному та економічному видах підготовчих робіт. Класифікація робіт по КПВ у загальному вигляді наведена на рис. 1.5.1.

Подальше вдосконалення системи КПВ можливе по таких основних напрямках як планово-економічне, організаційно-технічне і організаційно-управлінське (рис. 1.5.2).

В процесі розроблення, виготовлення та експлуатації нових виробів розглядається значна кількість варіантів і вибір оптимального залежить від рівня виконання планово-економічної підготовки. На сучасному етапі завданням економіста стає не лише економічне обґрунтування рішень прийнятих дослідником, конструктором, технологом або управлінцем, а й надання їм допомоги при виборі оптимальних технічних рішень з точки зору забезпечення стійкого попиту на основі об'єктивного маркетингового аналізу та перспектив розвитку. При виконанні науково-дослідної, конструкторської і технологічної стадій закладаються практично усі техніко-економічні показники виробу: строк його використання, показники конкурентоздатності, надійності та довговічності; на стадіях організаційно-плановій і матеріально-технічній визначаються заходи та засоби, які забезпечують мінімальну матеріалоємність, трудоємність виготовлення виробу. Обгрунтування витрат, джерел їх покриття на ранніх стадіях підготовки виробництва дозволяють вчасно виключити неефективні варіанти.

Організаційно-технічний напрямок КПВ — це технічна підготовка виробництва, що насамперед складається з конструкторської і технологічної підготовки, в процесі якої виробляються відповідні технічні документи. Цей напрямок також включає роботи з уніфікації та стандартизації технічних елементів системи (деталей, збірних одиниць, технологічних процесів), типізацію технологічних процесів.

Уніфікація (метод раціонального скорочення числа типів, видів і розмірів виробів однакового функціонального призначення) є базою стандартизації і визначає рівень її можливостей.

Стандартизація обіймає питання організаційної підготовки виробництва. Вона включає регламентування переліку і послідовність робіт, створення науково обгрунтованих нормативів на роботи і етапи підготовки виробництва, процеси раціоналізації документів, формування і обробки техніко — економічної інформації, необхідної для вдосконалення підготовки виробництва.

Рис 1.5.1. Класифікація робіт з комплексної підготовки виробництва

Рис. 1.5.2. Класифікація напрямків удосконалення КПВ

Вирішальне значення в галузі стандартизації мали розробка і впровадження єдиних систем документації — конструкторської (ЄСКД), технологічної (ЄСТД), технологічної підготовки виробництва (ЄСТПП) та програмної документації (ЄСПД). Ці системи є суттєвими елементами стандартизації технічної підготовки виробництва, вони регламентують склад, правила виконання, а також вимоги до змісту різних видів документації, що є необхідною при розробці, виготовленні та експлуатації промислових виробів.

Організаційно-управлінський напрямок удосконалення КПВ включає практичні дослідження можливостей технічних засобів автоматизації для розрахунків, вибору оптимальних варіантів конструкцій, процесів та ін. Створені системи автоматизованого проектування, конструювання і технічної підготовки виробництва (САПР), автоматизованого робочого місця (АРМ) конструктора і технолога.

У зв'язку з ускладненням та розширенням питань по функціях КПВ в її структурі, крім традиційних відділів головного конструктора (ВГК) і головного технолога (ВГТ), з'явилися нові функціональні відділи, такі як:

• відділ маркетингу, який обґрунтовує необхідність проектування і розробки нового виробу на основі вивчення попиту;

• відділ планування, координації і контролю, впровадження керуємих об'єктів, що готує рішення щодо розподілення завдань, строків та ресурсів на їх виконання;

• відділ підготовки виробництва з функціями виконання комплексу робіт по координації діяльності технічних служб і підрозділів, вирішення перспективних питань технічного розвитку підприємства, планування робіт по підготовці виробництва, розробки планових нормативів, обліку виконання робіт і т. ін.

В сучасних умовах створені передумови для принципово нових організаційних форм управління — програмно-цільових структур. В КПВ такі структури мають назву автоматизовані системи управління проектами (АСУП). Особливістю програмно-цільових структур є те, що всі канали зворотного зв'язку виводять безпосередньо на керівника проекту, в той час як при використанні лінійно-функціональної структури інформація зворотного зв'язку про результати виконавчої діяльності попадають до керівника проекту лише через вищі рівні управління. Програмно-цільові структури використовують для комплексного управління всією системою як єдиним об'єктом, тому їх застосовують у науково-технічних розробках в тих випадках, якщо необхідно сконцентрувати зусилля і ресурси на вирішенні таких складних завдань, як швидка заміна діючої складної технології на принципово нову, технічну перебудову виробництва, суттєве цілеспрямоване покращення якості виробів, значне скорочення циклу підготовки виробництва.

В основу сучасної концептуальної структури інтегрованої системи технічної підготовки виробництва покладені найбільш перспективні напрямки організації автоматизації робіт, серед яких головними є:

• створення автоматизованих систем наскрізного конструкторсько-технологічного проектування;

• широке використання автоматизованих робочих місць проектантів;

• створення і застосування систем розподіленої інформаційної бази даних;

• розроблення міжсистемного безпаперового інтерфейсу;

• застосування прогресивного технічного і програмного забезпечення, побудованого за модельним принципом.