Лекція 8

Тема 1.7. Роль технологій у формуванні техніко — економічних показників виробництва План

1. Загальна характеристика економічної ефективності виробництва.

2. Техніко — економічні показники ефективності виробництва.

1. Поняття про собівартість продукції, значення собівартості у формуванні техніко — економічних показників виробництва.

2. Поняття про продуктивність праці, значення продуктивності праці у формуванні техніко — економічних показників виробництва.

3. Поняття "основні фонди", амортизація основних фондів та їх значення у формуванні техніко — економічних показників виробництва.

1. Загальна характеристика економічної ефективності виробництва

У процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати, до яких належать:

1. Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або на реалізацію продукції, поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю (розширення та оновлення виробництва).

3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби).

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Економічну ефективність виробництва визначають як сукупність технічних, техніко — економічних і техніко — експлуатаційних показників.

Технічні показники — це коефіцієнти уніфікації, точність обробки, коефіцієнт використання матеріалу та ін.

Уніфікація — це вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, параметрів.

Коефіцієнт уніфікації — це відношення чисельності однотипових об'єктів до загальної кількості об'єктів.

Точність обробки — це ступінь відповідності виготовленої деталі розмірам, формі та іншим характеристикам залежно від призначення деталі.

Точність обробки (шорсткість поверхні) суттєво впливає на експлуатаційні властивості деталей.

Так, зносостійкість деталей знижується при значній шорсткості поверхні внаслідок нерівномірного зносу.

Міцність деталей машин також залежить від шорсткості поверхні. Наявність рисок приводить до концентрації напруги, що в викликає нерівномірний знос поверхні і призводить до руйнування виробу.

Стійкість проти корозії зменшується, якщо поверхня шорстка, тому що збільшується площа контакту з руйнуючим середовищем.

Коефіцієнт використання матеріалу— це відношення маси матеріалу в готовому виробі (Мг) до маси матеріалу, що ввели в технологічний процес (Мв):

Техніко — економічні показники — це собівартість, продуктивність праці, амортизація, якість продукції, трудоємність та ін.

Техніко — експлуатаційні показники машин, апаратів і агрегатів — це габарити (висота, довжина, ширина в см, м), займана площа (кв. см, м); маса (в кг, г); кількість обертів (за сек., хв); ступінь автоматизації, наявність захисних приладів; вихідна потужність, що споживається та енергоємність, тривалість безвідмовної роботи (гарантійний строк); перелік виконання основних і допоміжних операцій: умови, необхідні для нормальної роботи (температура, вологість повітря, шум, вібрація і т. п.) та ін.

Важливим завданням для технологів є порівняльний аналіз усіх вище наведених показників з метою виявлення найбільш оптимальних режимів проведення технологічного процесу і вибору сучасного технологічного обладнання.

Технологічний процес є складовою виробничого процесу, а це означає, що для підвищення ефективності виробництва необхідне вдосконалення технологічного процесу. Формою організації виробничого процесу є виробнича структура (див. лекцію 6).

Залежно від спеціалізації виробництва розрізняють виробничу структуру предметну, технологічну та предметно-технологічну. Предметна виробнича структура має певний ступінь замкнутості. Наприклад, це цехи з виробництва двигунів, шасі, кузовів та інших вузлів. Предметна структура підприємства визначає послідовність використання засобів праці у технологічному процесі, застосування високопродуктивного обладнання, інструментів, штампів тощо.

Технологічна виробнича структура визначає чітку технологічну відокремленість. У кожному підрозділі здійснюються однорідні технологічні процеси з виробництва різного кінцевого продукту. Наприклад, взуттєві і швейні підприємства, ливарні, механічні цехи машинобудівних заводів. Ця структура спрощує управління цехом, дає змогу маневрувати розміщенням людей, полегшує перехід з однієї номенклатури виробів на іншу.

Предметно-технологічна виробнича структура характеризує наявність на одному й тому самому підприємстві основних цехів, які організовані за предметним та технологічним принципом. Наприклад, заготівельні цехи організовуються за технологічним принципом (ливарні сірого чавуну, ливарні ковкого чавуну, ковальсько-пресові), а обробні та складальні — за предметним принципом. Ця виробнича структура переважає у машинобудуванні, взуттєвій, швейній, меблевій галузях промисловості.

Якщо розглянути фактори, що впливають на виробничу структуру підприємств — галузева належність, номенклатура продукції, ресурси, тип виробництва, технології та технологічність продукції тощо, то зрозуміло, що техніко — економічні показники (собівартість, продуктивність праці, якість продукції) значною мірою формуються під впливом технологій.

В цілому ефективність виробництва— це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.