Запаси та прогноз споживання основних видів мінеральної сировини в світі на 1985—2005 роки (за г.А. Мирліним)
Особливістю мінерально-сировинного балансу України є штучно низька якість майже всіх видів сировини і більш глибоке залягання порівняно з аналогами у країнах ринкової економіки (практично ніде в світі вугілля і залізна руда не видобувається з таких глибин, як в Україні).
Ресурси нафти і природного газу дають можливість принаймні вдвічі збільшити їх видобуток. Але представлені вони переважно дрібними і глибоко залягаючими родовищами, що обмежує форсоване збільшення видобутку. Незважаючи на важковидобувний характер ресурсів вуглеводнів, нафтогазова галузь буде належати до найрентабельніших.
Освоєння Чорноморського τа Азовського шельфу, за оцінками, може дати значну частину приросту видобутку. За оцінкою експертів, нафтовидобуток в Україні може зрости з 4,1 млн. τ у 1997 році до 8,0-8,5 млн. τ у 2015 році. Але для цього слід нарощувати обсяги експлуатаційного та розвідувального буріння, освоювати нові родовища (у тому числі в акваторії Чорного та Азовського морів), впроваджувати нові технології тощо.
Видобуток природного газу теж можна і потрібно збільшити до 35—40 млрд м3 у 2015 p., тобто до такого рівня, що перевищує рівень 1997 року у 1,9—2,2 раза і забезпечує половину теперішніх потреб України у природному газі. Це вимагатиме вирішення ряду проблем, які характерні також для нафтовидобувної промисловості (інтенсифікація геологорозвідувальних робіт із застосуванням технічних засобів, впровадження ефективних технологій буріння і розробки родовищ, у тому числі на шельфі морів, тощо).
Найбільш нагальними проблемами подальшого розвитку вугільної промисловості, цієї особливо масштабної галузі, є її реструктуризація та поновлення шахтного фонду. В разі їх вирішення створяться умови для поступового нарощування вуглевидобутку: за прогнозом — до 100—105 млн τ у 2015 році (у 1997 році — 75,9 млн т).
Подальший розвиток та зміцнення мінерально-сировинної бази можливий за різними напрямками:
розширення пошукових та геологорозвідувальних робіт для виявлення великих та багатих родовищ корисних копалин на великих глибинах, збільшення обсягів розвіданих запасів на діючих гірничих підприємствах; покращення географічного розташування розвіданих запасів по гірничопромислових регіонах;
більш широке використання родовищ корисних копалин, розташованих у зоні морських схилів, шельфів;
створення та використання принципово нових, нетрадиційних, високоефективних засобів добування, збагачення та переробки мінеральної сировини;
комплексне освоєння родовищ корисних копалин та використання мінеральної сировини;
детальне обстеження, вивчення, оцінка та постановка на облік запасів техногенних родовищ, тобто мінеральних накопичень у надрах та на поверхні, які утворилися під впливом людської діяльності;
скорочення втрат мінеральної сировини на всіх етапах освоєння та використання запасів надр, особливо на стадіях збагачення та переробки мінеральної сировини;
залучення у розробку запасів корисних копалин, які раніше не вилучалися;
створення нових родовищ та матеріалів, які замінюють продукцію мінерально-сировинного комплексу, органічний синтез мінеральної сировини та отримання штучних продуктів (діамантів, рубінів, слюди, конструкційних матеріалів та ін.)
Характер та ступінь використання мінерально-сировинних ресурсів обумовлені рівнем розвитку гірничодобувної промисловості. В гірничодобувній промисловості сконцентровано 40 % капіталовкладень, близько ЗО % — виробничих фондів. Корисні копалини займають майже 40 % річного вантажообігу на залізничному транспорті, а на річковому та морському— до 50 %. Загальні витрати на транспортування мінеральної сировини з урахуванням палива оцінюються в 30—35 % їх собівартості на місцях добування. Якщо прийняти частину національного прибутку, який отримується за рахунок ресурсів, за 100 %, то корисні копалини забезпечують 70 %, а земля, ліс, вода— 30 %. Зараз загальна кількість гірської маси, яка переміщується на планеті, 100 млрд т.
Добувна промисловість України займається добуванням із надр землі, з води та лісів різних видів сировини, палива та інших продуктів.
До її складу входять такі галузі: паливнодобувна, гірничорудна, гірничохімічна, нерудна, заготівля деревини та ін.
Підприємства добувної промисловості України видобувають близько 40 видів основних корисних копалин і за своєю потужністю здатні щорічно видобувати їх близько 1 млрд т.
Паливодобувна галузь є основою розвитку енергетики країни, яка, в свою чергу, створює умови для інтенсивного розвитку на базі сучасних технологій всіх інших галузей матеріального виробництва.
Паливо — це органічні сполуки, які здатні при високій температурі вступати в хімічну реакцію з киснем повітря і виділити певну кількість тепла.
Паливо буває природне і штучне. До природного належить: деревина, торф, буре та кам'яне вугілля, антрацит, сланець, нафта і природний горючий газ. До штучного палива належить: деревне вугілля, торф'яний кокс, вугільні і торф'яні брикети, мазут, бензин і паливні гази (генераторний, коксовий та доменний).
Штучне паливо утворюється внаслідок переробки природного палива. Під час переробки з них добувають також різні цінні продукти (мінеральні масла, фармацевтичну продукцію, фарби та ін.).
Показником, який характеризує цінність того чи іншого палива, є його теплотворна здатність.
Коли тверде паливо спалюють без доступу повітря, то воно розпадається на дві складові частини: летючі речовини і твердий залишок (кокс).
Летючі речовини складаються з кисню, азоту, летючої сірки, водню в різних сполуках з вуглецем і водяною парою. У твердому залишку залишаються вуглець і зола. Чим більше в паливі летючих речовин, тим легше воно запалюється.
Властивість палива розпадатись при нагріванні на летючі речовини і твердий залишок широко використовується в промисловості для виробництва кам'яновугільного коксу і деревного вугілля.
Для відносного порівняння витрати різних видів палива в техніці запроваджено поняття "умовне паливо".
Умовним паливом називають таке паливо, яке має теплотворну здатність 29,33 МДж/кг.
При спалюванні 1 кг бензину виділяється близько 44 МДж/кг теплоти, кам'яного вугілля — 22 МДж/кг, дров — 10,2 МДж/кг. Теплоти при згорянні палива виділяється тим більше, чим більше в складі палива вуглецю та водню. Одна тонна умовного палива еквівалентна 810 м3 природного газу, 0,67 т нафти, 1,1 т кам'яного вугілля, 2,1 т бурого вугілля, 2,4 т торфу, 2,4 т дров.