5. Напрямки та перспективи розвитку металургійного комплексу України

За сучасної економічної ситуації металургійний комплекс є одним з найважливіших чинників подальшого розвитку народного господарства.

У зв'язку з тим, що проникнення продукції нашої металургії в країни Західної Європи, США, Канаду (в них має місце надвиробництво сталі) ускладнюється, основна увага у пошуках ринків збуту повинна приділятися країнам Південно-Східної Азії, які розвиваються (Таїланд, Сінгапур, Філіппіни, Індонезія та ін.) і більш близько розташованим країнам — Ізраїлю, Єгипту, Ірану та країнам СНД.

Стратегічним напрямом розвитку металургійного комплексу України є системна реструктуризація галузі з орієнтацією на кон'юнктуру внутрішнього та зовнішнього ринків. Передбачається продовжити будівництво об'єктів металургійного комплексу, спроможних збільшити експортний потенціал галузі. Поряд з цим очікується закриття нерентабельних виробництв, а також вилучення з експлуатації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання.

На зміну інтенсивному нарощуванню обсягів виробництва і введенню потужних (часом гігантських — таких як домни та мартени) агрегатів, характерних для кінця XX ст., дедалі більшого розвитку набуває застосування міні-заводів. Це пояснюється низькими питомими капіталовкладеннями, коротким будівельним циклом, простою і ефективною технологією отримання металургійної продукції, максимальним використанням регіональної вторинної сировини (металевого скрапу), скороченим спеціалізованим сортаментом продукції, орієнтованим на конкретного споживача, а також високою в таких умовах продуктивністю праці та низькими витратами цих виробництв.

Розроблені проекти організації міні-виробництв для Артемівського заводу обробки кольорових металів та дослідного заводу Державного трубного інституту імені Я. Осади. Є також пропозиції щодо створення спеціалізованого міні- виробництва для трубоелектрозварювального цеху Нікопольського Південно-трубного заводу з переробки насамперед кольорового металу, у прецизійні труби та інші види продукції, а також для організації міні-виробництв спеціальних видів трубної продукції та виробів з них. Становить практичний інтерес те, що для їх реалізації необхідні відносно незначні інвестиції, малі строки реалізації (від 6 до 18 місяців) і окупності (в різних випадках від 1 до 2,5 року). При цьому очікується значний економічний ефект.

Перспективи розвитку металургійного комплексу України тісно пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності продукції.

Для підвищення конкурентоспроможності продукції шляхом зменшення її енерго - та матеріаломісткості, трудових затрат та вдосконалення інфраструктури, впровадження досягнень науково-технічного прогресу необхідно здійснити:

• у доменному виробництві: впровадження устаткування і технологій використання пиловугільного палива;

• у сталеплавильному виробництві: виведення з експлуатації мартенівських печей, максимальне використання конвертерного та електросталеплавильного виробництва, впровадження устаткування та технологій безперервного лиття сталі;

• у прокатному виробництві: розширення профільного та марочного сортаменту продукції, реконструкцію ряду діючих прокатних станів.

З урахуванням експортної спрямованості металургійної промисловості, першочерговими заходами є захист українських товаровиробників та експортерів металургійної продукції на зовнішніх ринках шляхом координації дій підприємств щодо експортної діяльності: освоєння нових ринків збуту: попередження застосування антидемпінгових процедур до вітчизняних виробників; запобігання перенасиченості ринків металопродукції та падінню цін на неї на основі аналізу балансу попиту і пропозиції металопродукції. Необхідні значні зміни у структурі експорту з обмеженням вивезення продукції сировинного напряму (чавуну, сортової заготовки і слябів) та переорієнтацію на експорт кінцевої продукції (труб, металевих виробів, листового та сортового прокату).