Контрольні запитання

1. Що здійснює і яким за змістом є НГК України?

2. Якою є організація і структура НГК України?

3. Комплексна підготовка виробництва і в яких видах робіт вона реалізується?

4. Сутність і напрямки удосконалення комплексної підготовки виробництва.

5. Що здійснює і включає в себе технічна підготовка виробництва?

6. Сутність системи розроблення та поставлення продукції на виробництво.

7. Склад науково-дослідних робіт.

8. Склад дослідно-конструкторських робіт.

9. Яким є склад і що визначає проектна документація на будівництво?

Література

1. Системы технологий. Основные категории: Учеб. пособие для экон. вузов / Ф.Е. Дубровин / Под ред. В.В. Деречина. — Ч. 1. — Одесса: Латстар, 2001. - 200 с.

2. Системы технологий: Учеб. пособие / Под ред. проф. П.Д. Дудко. — 2-е изд. перераб. и доп. — X.: Изд-во "Бурун Книга", 2003. — 336 с.

3. ГОСТ 15.001-88. Система разработки и постановки продукции на производство "Продукция производственно-технического назначения".

4. ДСТУ 3973-2000. Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Правила виконання науково-дослідних робіт. Загальні положення.

5. ДСТУ 3974-2000. Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Правила виконання дослідно-конструкторських робіт. Загальні положення.

6. ДБН А.2.2-3-97. Проектування. Склад, порядок розробки, погодження і затвердження проектної документації для будівництва.

Лекція 7

Тема 1.6. Сировинно-матеріальне забезпечення промислових технологій План

1. Сировина як первинний предмет праці.

2. Класифікація сировини.

3. Техніко — економічні характеристики, якість і раціональне використання сировини.

4. Використання сировини у промислових технологіях.

1. Сировина як первинний предмет праці

Основним завданням промисловості є виготовлення продукції для задоволення потреб суспільства.

Промислова продукція — це вироби, які отримують внаслідок перероблення так званої сировини.

Сировиною називають природні та штучні речовини, матеріали і вироби, які використовуються для виробництва промислової продукції.

Наприклад, з видобувної природно-ресурсної мінеральної сировини залізної руди отримують продукцію — чавун, який, в свою чергу, є сировиною для подальшого отримання з нього продукції — сталі, яка є сировиною для отримання з неї металопродукції, і так далі.

Таким чином, сировина є первинним предметом праці, а її видобуток або отримання початком будь-якої промислової технології чи системи (сукупності) технологій.

Економісти визначають сировину як видобутий природний ресурс, на який витрачено певну працю і який потребує подальшої переробки в цільовий продукт.

Природні ресурси — джерело всякого матеріального і промислового виробництва.

Наявність природно-сировинних ресурсів може правити за початковий стимул, поштовх для розвитку економіки країни. Питання в тому, як країна, що має природні сировинні ресурси, тими ресурсами порядкуватиме.

Найпростіший спосіб — продаж сировини і одержання за неї коштів, які використовуються для задоволення поточних потреб. Цим шляхом ідуть відсталі та слаборозвинені країни, які не мають сучасного розвиненого промислового виробництва. У світовій економіці має місце стійка тенденція до зниження цін на сировину через перевищення пропозиції над попитом (висока конкуренція), а також через дедалі ширше впровадження у розвинених країнах матеріалозберігаючих технологій. Прибуток від реалізації сировини постійно падає, а природні сировинні ресурси поступово вичерпуються.

Іншим шляхом ідуть розвинені країни, які, маючи свої природні сировинні ресурси, раціонально їх використовують для розвитку і вдосконалення власної економіки. Вони отримують прибутки за рахунок продажу продукції та технологій, а не сировини.

Існує ще третя група країн, яка не має на своїй території достатніх природно-сировинних ресурсів, але забезпечує високий рівень економічного розвитку. Так, Японія, практично не маючи сировинних та енергетичних ресурсів, працює на привезеній сировині, забезпечує високу ефективність її переробки і досягає сучасного рівня розвитку. Маючи лише 5 % необхідних природних ресурсів і завозячи решту 95 %, країна лідирує у виплавці й експорті сталі та кольорових металів, виробництві і експорті продукції машинобудування, електроніки, лісової та хімічної промисловості.

Прагнучи зменшити залежність економіки від імпорту сировинних ресурсів, Японія та інші розвинуті країни йдуть шляхом розробки та широкого використання у виробництві ресурсо- і енергозберігаючих технологій. Останнім часом намітилась така світова тенденція — чим вищий рівень розвитку виробництва у країні, тим менша її залежність від сировинного фактора.

Соціальний чи господарський ефект від перетвореного природно-сировинного ресурсу виражається рівнем і обсягом задоволення життєвих потреб суспільства. Найважливішим критерієм сировинно-ресурсного потенціалу є його економічна доцільність— вміння отримувати найвищу продуктивну віддачу при найменших витратах сировини.

Сировинний фактор відіграє дуже важливу роль для промислового виробництва. Необхідні виробничі витрати на сировину, які в економічній практиці називають матеріаломісткістю виробництва, складають у більшості галузей промисловості понад половину всіх вкладень. Матеріаломісткість визначається відношенням витрат на сировину до обсягу виробленої продукції, які можуть бути виражені як у грошових, так і в натуральних показниках. Більш наочним є метод зіставлення натуральних показників, наприклад, маси вихідної сировини й готової продукції. Якщо відношення маси сировини до маси готової продукції лише трохи перевищує одиницю, то виробництво нематеріаломістке, якщо ж кратність становить два й більше, то матеріаломісткість вважається високою.

Україна багата природними ресурсами: земельними, водними, мінеральними, біологічними, кліматичними, космічними та іншими, що утворює надійний потенціал для розвитку промисловості.

Промисловість України має змогу забезпечити абсолютну більшість своїх сировинних потреб за рахунок видобутку й переробки вітчизняних природних ресурсів — первинної сировини мінерального, рослинного і тваринного походження.

Нагальним для України є економне використання сировини, застосування ресурсо- та енергозберігаючих технологій, що забезпечить її сировинне майбутнє і можливість зростання економіки, зменшить навантаження на навколишнє природне середовище.

Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується тим, що дедалі більша частина природних умов перетворюється на природні ресурси і сировинний потенціал промисловості. Вже сьогодні сонячне тепло, тепло Землі, Світовий океан, опади, клімат і рельєф, космічні фактори використовуються як природний ресурс. Майбутнє земної цивілізації залежить від того, як людина скористається природним сировинним потенціалом, ресурсами навколишнього середовища.