99. Виділіть основні моменти, які характеризують реформу 1861 р. І пореформенний розвиток українських земель у складі Російської імперії

19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Положення щодо селян, які вийшли з кріпосної залежності», котре включало 17 за­конодавчих актів і набрало сили закону. Одночасно цар підписав Маніфест про звільнення селян. Слідом за скасуванням кріпацтва проводиться реформа серед державних селян, які становили 49,9% усього селянства і поділя­лися на багато груп. Умови реформи для них були значно легши­ми, ніж для поміщицьких, особливо для колоністів, земельні на­діли яких були майже вдвічі більшими, ніж середній наділ помі­щицьких селян. Але й серед державних селян значна частина залишилася без землі. Реформа 1861 р. означала, що епоха феодалізму в Російській імперії, а отже й в Україні, закінчувалася, хоча його пережитки ще тривалий час залишалися реальністю господарського життя країни. Слідом за аграрною реформою в 60—70-ті роки здійснюється низка інших реформ, насамперед у галузі місцевого самовряду­вання, які були вкрай необхідними для перетворення феодальної монархії в буржуазну, для того щоб пристосувати політичний лад до нових економічних умов. Однією з найважливіших була земська реформа, відповідно до якої створювалися безстанові виборні органи місцевого самовря­дування — земства. До них обиралися представники від земле­власників, багатих купців та промисловців, а від селян — через виборних представників. Слідом за земською проводяться міська реформа, що визначає систему міського самоврядування: судова, за якою запроваджу­вався суд з участю присяжних засідателів та створювалася єдина система судових установ, виходячи з формальної рівності перед законом усіх соціальних груп населення. У 1860-ті роки здійснюється реформа освіти. У 1860—1870-х роках було проведено військову реформу, не­обхідність якої стала очевидною після поразки в Кримській війні. Основною рисою економічного життя в пореформений період став бурхливий розвиток ринкового господарства. Саме реформи 1860—1870-х років відкрили широкий шлях новим соціально-економічним відносинам, створили передумови для затверджен­ня їх як пануючої системи.

100. Хронологічні рамки і наслідки промислового перевороту в українських землях у складі Російської імперії.

Унаслідок цього в пореформений час в Україні в 70—80 рр. завершується промисловий переворот, фабрика остаточно витіс­няє мануфактуру. Економіка починає розвиватися циклічно: під­несення, кризи, депресії.

60-ті роки — початок 70-х позначилися піднесенням у роз­витку промисловості. Будувалося багато залізниць. Це було викликано необхідністю доставки хліба, вугілля, інших товарів до чорноморських і азовських портів. Спорудження першої за­лізниці в Україні почалося у 1863 році, і на кінець 80-х років XIX ст. тут була створена ціла система залізниць. Після реформи 1861 р. занепадає головна паливно-металур­гійна база Росії — Урал, і наперед виходить Донецько-Придніп-ровський вугільно-металургійний регіон. Набирає великого зна­чення Південно-Західний цукровий район. Україна стає одним із головних і найбільш розвинутих центрів імперії.

У зв'язку з розвитком промисловості підвищилась потреба в паливі. Це сприяло розвитку кам'яновугільної промисловості Донбасу. Донбас починає витісняти інші райони видобутку ву­гілля. В Україні починається розвиток залі­зорудної промисловості. Україна стає центром видобутку залізної руди. Поєднання донецького вугілля і криворізької руди сприяло розвитку металургії. На початок 1900 р. в Донбасі й Кривому Розі було 17 великих чавуноливарних заводів і близько 100 дрібних. Україна стала центром виробництва рейок: в 1900 р. тут було виготовлено 76% загального виробництва рейок Росії. Найбільш розвиненою галуззю в промисловості було сільсь­когосподарське машинобудування, що було викликано розвитком капіталізму в сільському господарстві й зростаючим попитом на машини. Центром сільськогосподарського машинобудування ста­ли: Олександрівськ, Харків, Одеса, Бердянськ, Миколаїв, Київ, Херсон. Усі великі заводи належали іноземним капіталістам. Розгорталося суднобудівництво й судноремонтна промисло­вість (Херсон, Миколаїв, Київ, Одеса.)

Малорозвинутими були: хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів тощо. На першому місці за розвитком в Україні стояли галузі, по­в'язані з переробкою сільськогосподарської продукції: цукрова, спиртова, борошномельна, олійна, тютюнова. Найпоширенішим було цукроваріння, де промисловий переворот відбувся ще до реформи 1861 р. Цукрова промисловість України стала головним постачальником цукру для всієї Російської імперії. В 1885р. Україна виробляла 87,8% усього цукру Росії. Упроваджувалась нова техніка, парові машини, йшла концен­трація виробництва у винокурінні, борошномельному виробниц­тві, олійному, тютюновому.

Промислове піднесення 60-х — початку 70-х років XIX ст. за­кінчилося економічною кризою 1873—1874 рр. Після незначного піднесення в 1875—1880рр. криза знов охопила економіку України в 1881—1883 рр. З кінця 80-х років XIX ст. почалось но­ве промислове піднесення, яке тривало протягом усього остан­нього десятиріччя XIX ст. Розвивалося торговельне тваринництво. На продаж вирощува­ли велику рогату худобу, коней, свиней, овець. Деяку частину вивозили навіть за кордон