59. Спроби реформування Радянського господарства в др. Пол. 80 р.І причиниїх невдач.

Власне ж економічна «перебудова» розпочалася у червні 1987 р., коли було прийнято «Закон про державне підприємство» У липні 1987 р. вперше було поставлене питання про радика­льну економічну реформу, головним завданням якої мав стати перехід від командно-адміністративної системи господарювання до нового господарського механізму, що базується на економіч­них методах та демократичних засадах управління і правового забезпечення «нетрадиційних» для радянської системи форм вла­сності — кооперативної, акціонерної, приватної, змішаної та з участю іноземного капіталу. Централізоване управління мав за­мінити економічний механізм ринкового типу. Але існуючий бю­рократичний апарат ставив активні перешкоди на цьому шляху, а тому реформа мала, як і попередні, непослідовний, половинчастий характер, і не тільки не поліпшувала ситуації, а й погіршува­ла її, руйнуючи існуючу систему і не створюючи нової. У 1990 р. уряд СРСР розробив програму переходу до ринко­вих відносин під жорстким державним контролем, але зона не отримала підтримки Верховної Ради СРСР, але ця програма не мала під собою твердого грунту і не могла да­ти позитивних результатів. Унаслідок всього цього криза радян­ської економіки поглиблюється. Непослідовна, безсистемна пе­ребудова призвела до невідворотного розвалу радянської еконо­міки і розпаду СРСР.

60.Економіка незалежної України, проблеми реформування.

Першим кроком на шляху до незалежної української економі­ки було прийняття 16 липня 1990 р. «Декларації про державний суверенітет України». Але практична реалізація задекларованого ще у складі СРСР наміру про створення самостійної держави з незалежною і міцною економікою відбулася лише з прийняттям «Акта проголошення незалежності України» 24 серпня 1991 р. У березні 1992 р. Верховна Рада України прийняла «Основи на­ціональної економічної політики України», що було наступним кроком на шляху розбудови національної економіки. «Основи» включали цілу низку заходів, зокрема роздержавлення, приватиза­цію, структурну перебудову та модернізацію промисловості, відмо­ву від ряду принципових положень, прийнятих при утворенні СНД. Еконо­міка України переживає глибоку системну кризу, про що переко­нливо свідчили пануючі в цей період в економічній сфері тенде­нції. Передусім — це катастрофічне падіння основних економіч­них показників. Лише за три роки (1991 —1993 рр.) національний дохід України скоротився на 39%. Найбільш істотних втрат у пе­рші роки незалежності зазнав споживчий сектор, адже при зага­льному зменшенні промислової продукції приблизно на 20% ви­робництво товарів народного споживання скоротилося на 30%. у тому числі продовольства — на 35%. Україна стала лідером серед інших країн за обсягами дефіциту державного бюджету. У 1994 р. фінансування бюджетного дефі­циту поглинуло від 85 до 95% кредитної емісії і досягло майже 20% ва по вого національного продукту. За даними Світового бан­ку, рівень інфляції в Україні у другій половині 1993 р. був най­вищим у світі. Запро­понована президентом Л. Д. Кучмою у 1995 р. Програма перед­бачала низку заходів, спрямованих на прискорення формування ринкових відносин: розвиток підприємництва; лібералізацію тор­гівлі; створення нової законодавчої бази; кардинальні зміни в грошово-кредитній політиці: безкомпромісну боротьбу зі зло­чинністю та корупцією. Серед найважливіших змін, що відбуваються в українській економіці в цей період, слід також назвати істотне зростання тем­пів приватизації; різке уповільнення темпів спаду виробництва (12,2% у 1995 проти 22,9% у 1994 р.); створення відповідних за­конодавчих засад для ліквідації державної монополії щодо влас­ності на землю та формування різних її форм. Але поряд з тим починаючи з 1995 р. спостерігається уповіль­нення темпів падіння ВВП більше ніж удвічі. Характерною особливістю ни­нішнього економічного становища України є відносна фінансо­ва стабілізація, що проявилося у затвердженні Верховною Ра­дою позитивного бюджету на 2001 р.