35. Спроба утворення української національної держави і економічні програми національних урядів.

Центральна рада своїм Третім універсалом від 7(20) листопада 1917 р. проголосила Українську Народну Респу­бліку (УНР) у складі Російської Федерації. Цим же Універсалом передбачалася ґрунтовна програма соціально-економічних пере­творень. Право приватної власності «на землі поміщицькі та інші землі нетрудових господарств сільськогосподарського призна­чення, а також удільні, кабінетські та церковні землі» скасовува­лося. Уся земля визнавалася власністю всього трудового народу й передавалася йому без викупу. На підприємствах установлювався 8-годинний робочий день. Для «доброго впорядкування вироб­ництва, рівномірного розподілення продуктів споживання і кра­щої організації праці» . окупаційна влада організувала «палацовий» переворот і передала владу в Україні гетьману П. Скоропадсь­кому, який у своїй грамоті «До всього українського народу» від 29 квітня 1918 р. проголосив повернення права приватної власно­сті «як фундаменту культури і цивілізації» та запровадження пов­ної «свободи торгу», а також «приватного підприємництва й іні­ціативи».

36. Економічні причини і наслідки післявоєнної кризи в провідних країнах світу після першої Світової війни.

У війну було втягнуто понад ЗО країн з півторамільярдним на­селенням (майже 2/3 населення землі). Надзвичайно великими були й втрати у ході війни: з 74 млн осіб, що воювали, загинуло близько 10 млн, а понад 20 млн було поранено та скалічено. Не менш як 10 млн мирних жителів загинуло в цій війні від епідемій та голоду.

Війна знищила також близько 1/3 матеріальних цінностей країн-учасниць. Ідеться не лише про різноманітну воєнну техні­ку, а й значні втрати в промисловості, сільському господарстві, інфраструктурі, житловому фонді, у природних ресурсах тощо. Надзвичайно високими були воєнні видатки країн, що воювали, вони у 12 разів перевищували золотий запас європейських країн. Видатки Німеччини були най­більшими, і становили 40% сукупних. Війна завдала величезних збитків економікам усіх країн, що воювали, крім США.

В країнах, що воювали, запроваджували державну монополію на хліб та інші товари: тверді ціни; продовольчу розкла­дку; карткову систему розподілу продовольчих та непродовольчих товарів: мережу громадського харчування; державний контроль за виробництвом і розподілом продукції; трудову повинність: регулю­вання зовнішньо-торговельних зв'язків; визначення організаційної структури промисловості й сільськогосподарського виробництва тощо.

37. Версальська угода та її вплив на економіку провідних країн світу.

варто звернути увагу на взаємини між Німеч­чиною та Францією й Англією, як переможеної та переможців. Більшість положень Версальської мирної угоди, підписаної 28 червня 1919р. державами-переможницями (США, Британська імперія, Франція, Італія, Японія, Бельгія та ін.), з одного боку, та переможеною Німеччиною, з іншого, надзвичайно вразливе від­билися на економіці останньої.

За Версальською угодою територія Німеччини скоротилася порівняно з 1914 р. на 1/8, а населення — на 1/10. Умови угоди передбачали повернення Німеччиною провінцій Ельзас та Лота­рингія Франції, округів Мальмеді та Ейпен — Бельгії; Познань, частина Помор'я та Східної Прусії передавалися Польщі, яка знову виникла на карті Європи. Данциг (Гданськ) проголошував­ся вільним містом, Мемель (Клайпеда) передавався під протекто­рат Ліги Націй (з 1923 р. — Литві). За рішенням плебісциту час­тина Шлєзвігу перейшла до Данії (1920р.), частина Верхньої Сілезії — до Польщі (1922 р.). За Версальською угодою Німеччина позбавлялася військово-морського флоту, армія обмежувалася 100 тис. чол. з 4-тисячним офіцерським корпусом. Відповідно до Версальської угоди Німеччина повинна була та­кож відшкодувати збитки, які понесли країни-переможниці, у ви­гляді репарацій. В той же час певні умови Версальської угоди надзвичайно сприятливо вплинули на економіку Франції, на посилення її еко­номічного потенціалу, сировинної бази та матеріального потенці­алу важкої індустрії, що дозволило Франції, першій серед країн, що воювали, подолати наслідки війни та вийти на довоєнний рі­вень (1925 р.).