Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekonomistoria_shpora_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
22.12.2019
Размер:
525.82 Кб
Скачать

91. Визначіть категорії залежного населення Київської Русі

Смерди були вільними й економічно самостійними, вони передавали своє господарство в спадщину, могли виступати в су­ді свідками, проте закон розглядав смердів як нижчу, неповно­правну групу населення. Смерди не були єдиною верствою сіль­ського населення. економічним і правовим становищем. Помітне місце займали такі групи, як рядовичі й закупи.

Рядович — збіднілий селянин. Він укладав договір (ряд) з феода­лом про надання йому якоїсь допомоги і брав на себе певні обов'язки щодо феодала, визнавав свою залежність від феодала. Типовим різ­новидом рядовича був закуп. Ця назва походить від стародавнього слова «купа» — позика. Закупами могли бути і збанкрутілі купці, ре­місники, збіднілі феодали. Закуп мусив відробляти борг у господарс­тві феодала, часто зі своїм реманентом доти, доки не відробляв купи з відповідними процентами. У цей час він підпадав під юрисдикцію феодала. Але як особа, котра знаходилась у тимчасовій залежності, він мав певні права і у певних випадках міг скаржитися на свого пана. Якщо ж закуп тікав від кредитора, він ставав рабом.

Хоча формально, юридичне закупи вважалися залежними тимчасово, феодали мали безліч способів закабалити закупа, пе­ретворити тимчасову залежність на постійну.

Крім рядовичів і закупів у Київській Русі були ще й інші гру­пи феодально залежного населення: вдачі, прощенники, заклад-ники, задушні люди, ізгої й т. ін.

Поряд з феодально залежним і вільним населенням існували раби або холопи, яких часто називали челяддю. Вони не були єдиною масою. Так, в окремих випадках раби виконували всілякі сільськогосподарські роботи, мали в користуванні ділянки землі, реманент тощо і віддавали феодалу частину врожаю. Такі холопи поступово зливалися з феодально залежним селянством. Інша ча­стина жила на княжому або боярському дворі й обробляла землю панським реманентом, дістаючи за це утримання натурою. Проте найчастіше рабів використовували як домашніх слуг, кухарів, ключників, дворових ремісників. Раби були також цінним това­ром у торгівлі зі східними країнами.

92. Чим характеризується економіка українських земель польсько-литовської доби

Литовські Великі князі та польські королі вважали українські землі власністю своїх держав. Вони роздавали грамоти на воло­діння землями з правом експлуатації селянства, яке тут прожива­ло. Феодальна земельна власність була фундаментом усієї систе­ми експлуатації. З розвитком великого феодального землеволо­діння найтісніше пов'язувався процес поступового покріпачен-ня селянства. Наділений землею селянин ставав особисто залеж­ним від феодала, був змушений віддавати йому частину вироб­леного ним продукту. За селянами зберігалося лише право на володіння ру­хомим майном, необхідним для виконання повинностей на земе­льних наділах, якими вони користувалися. Головним заняттям селян України залишалося землеробство і скотарство, вони вирощували овес, жито, ячмінь, пшеницю, горох, гречку, просо, ріпу. Частина виробленого віддавалася феодалам як натуральний оброк або продавалася в містах. У XIV ст. на землях феодалів почали виникати фільварки — великі багатогалузеві то­варні господарства, засновані на примусовій праці селян (панщи­на). Зерно везли водними шляхами до Гданська, потім — морем у країни Західної Європи. Крім землеробства і скотарства, у фільвар­ках розвивалися промисли (рибальство, бджільництво, винокурен-ня тощо).

Селяни жили окремими господарствами — димами, що об'єднувалися у дворища.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]