57. Економічна реформа 1965 року і її основні напрямки.

Початок реформуванню радянської економіки поклади рішен­ця березневого та вересневого (1965 р.) пленумів ЦК КПРС. Ре­форма (названа «косигінською» за ім'ям одного з її ініціаторів, голови Ради міністрів СРСР О. М. Косигіна) мала на мсті вдоско­налити планування й економічне стимулювання і була спрямова­на на знаходження оптимального сполучення централізованого керівництва економікою й оперативно-господарської самостійно­сті підприємств, зміцнення й подальший розвиток господарсько­го розрахунку. Реформа охоплювала всі елементи господарського механізму: планування, організаційну структуру управління, еко­номічні стимули і господарський розрахунок. основним питанням реформи зали­шалося зменшення кількості показників, які зводились «згори», що означало збереження старої концепції плану як системи дире­ктивних показників, тобто обов'язкових для виконання планових завдань. 1 хоча проголошувалась необхідність поєднання адмініс­тративних та економічних методів, перевага надавалася директи­вним показникам. На практиці це означало, що господарський механізм, закладений в основу реформи 1965 р., зберігав тради­ційні риси командно-адміиістративноїсистеми. Господарська реформа зачепила й сільське господарство. Від­повідно до рішень березневого (1965 р.) пленуму ЦК КПРС було прийнято низку заходів, спрямованих на виправлення становища в аграрному секторі. Насамперед було підвищено закупівельні ціни з таким розрахунком, щоб довести їх до рівня, при якому колгоспи та радгоспи не зазнавали б збитків при продажу продукції державі. Роздрібні ціни повинні були зберігатися на попередньому рівні, а різниця покриватися за рахунок державного бюджету. Важливою причиною відставання сільського господарства був і його низький технічний рівень. Незважаючи на суперечливий та непослідовний характер реформи 1965 р., вона дала певний позитивний імпульс народному господарству. В Україні за 1966—1970 рр. істотно (у 1,5 рази) зросли основні виробничі фонди та обсяги промисло­вого виробництва, а національний дохід зріс на 30%. Проте ці по­зитивні зрушення стосувалися переважно важкої індустрії, а ви­робництво предметів споживання і надалі істотно відставало. Дещо поліпшилась і ситуація в аграрному секторі, валова проду­кція якого зросла на 16,6%, але планові показники так і не були досягнуті. А з 70-х років темпи економічного зростання почина­ють знижуватися.

58. Збитковий характер Радянської економіки в 70х першій половині 80х років.

А з 70-х років темпи економічного зростання почина­ють знижуватися. Однією з найголовніших причин цього була амбітна політика керівництва СРСР, яка прагнула мати надпотужний військовий потенціал, що забезпечується військово-промисловим комплек­сом. Для його розвитку й утримання необхідні величезні матеріа­льні та фінансові ресурси, одержати які можна лише за рахунок інших галузей народного господарства та низької заробітної пла­ти працюючих, що, у свою чергу, забезпечувалося жорсткою ад­міністративною планово-розподільчою системою, суворим лімі­туванням матеріальних та фінансових ресурсів, а для отримання останніх перевага надавалася екстенсивним методам.

До середини 70-х років стали відчутними помилки радянсько­го керівництва у соціально-економічній політиці. У легкій, харчовій промисловості було зосереджено лише 10% основних ви­робничих фондів, економіка не орієнтувалася на задоволення першочергових потреб людини. Основну частину промислового потенціалу займала важка індустрія, що призвело до вичерпання природних ресурсів. До того ж у зв'язку з падінням народжува­ності число зайнятих у народному господарстві перестало збіль­шуватися, а отже, зник головний екстенсивний фактор зростання виробництва. Таким чином, темпи зростання промисловості по­чали падати зі скорПершим кроком до кардинальних змін у радянській економіці можна вважати квітневий (1985) пленум ЦК КПРС, на якому но­ве керівництво країни, очолюване М. С. Горбачовим, проголоси­ло курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни. який мав базуватися на прискоренні науково-технічного прогре­су, технічній реконструкції народного господарства на базі най­новіших досягнень науки та техніки. Проголошений курс не означав руйнування командно-адміністративної системи, а лише її «вдосконалення». Розвиток економіки, як і раніше, орієнтував­ся на затратний шлях, а тому принести будь-яких позитивних ре­зультатів був неспроможний. оченням екстенсивних факторів — виснажен­ням природних ресурсів і зменшенням народжуваності.