15.Поняття собівартості та її різновиди (Ігнатюк)

Собівартістьпродукції — цевиражені в грошовійформісукупнівитрати на підготовку і випускпродукції. В більшузагальненомувиглядісобівартістьможнавизначити як грошовийвиразвеличиниресурсів, використаних з конкретною метою. Такевизначеннясобівартостімістить у собі три важливихмоменти:

— собівартістьвідображає,скільки і якихресурсівбуловикористано у виробництві;

— величина використанихресурсів представлена в грошовомувиразі, щодозволяєрозраховуватизагальнувартістьресурсів;

— конкретна мета використанняресурсівзумовлюєнеобхідністьчітковстановитиоб'єктсобівартості (виробництвочиреалізація).

Собівартістьпродукції як грошовийвиразвитратпідприємства на виробництво і реалізаціюпродукціїхарактеризуєефективністьусьогопроцесувиробництва на підприємстві, тому щоцейпоказниквідображає:

— рівеньорганізаціївиробничогопроцесу;

— продуктивністьпраці;

— технічнийрівень.

На практиці не завждисобівартістьпродукції є повнимвідображеннямдійснихвитрат на їївиробництво: одні з них маютьвідношення до процесувиробництвапродукції, але відшкодовуються за рахунокприбутку, а іншівходять у собівартість, але не маютьпрямогозв'язку з виробництвом.

Виокремлюютьтаківидисобівартості

а) залежновід часу формування затрат:

— планова;

— фактична;

— нормативна;

— кошторисна;

б) виходячиізмісцяформування затрат:

— цехова;

— виробнича;

— повна;

в) залежновідтривалостірозрахунковогоперіоду:

— місячна;

— квартальна;

— річна;

г) за складом продукції:

— товарна;

— валова;

— реалізована;

— незавершеневиробництво;

ґ) за ступенемохопленняпідприємств:

— індивідуальна;

— галузева.

Надамовизначенняосновнихвидівсобівартості.

Плановасобівартістьвиготовленоїпродукціїявляє собою прогноз величинивитратпевноїгосподарчоїорганізації на виготовленняконкретноїпродукції.

Фактичнасобівартістьпродукції — це сума витрат, здійснених конкретною господарчоюорганізацією в ходівиготовленняпродукції за умов, щосклалися на виробництві.Метою врахування фактичної собівартості продукції є своєчасне, повне та достовірне відображення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції та її реалізації замовникові, виявлення відхилень від очікуваних значень, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Окрім того, даніоблікусобівартостіпродукціївикористовуються у процесіаналізу для виявленнявсерединіорганізаціївиробничихрезервів, а також при визначенніфактичнихфінансовихрезультатівдіяльностігосподарчоїорганізації та їїпідрозділів.

Кошториснасобівартістьвизначаєтьсягосподарчоюорганізацієюпід час складаннянеобхідного комплексу проектнихдокументів за кошторисними нормами та цінами, якідіють на момент їїрозрахунку. Вона є базою для розрахункуплановоїсобівартостівиготовленоїпродукції і даєзмогу, з одного боку, господарчійорганізаціїпрогнозуватирівеньсвоїхмайбутніхвитрат, а з іншого — надаєможливістьзамовникуоцінитимежі (рамки), в якихможевідбуватися торг ізцієюорганізацією. І нарешті, кошториснасобівартість є одним іздокументів, за якимдержавніорганиоподаткуванняконтролюютьприбуткиконкретної угоди деякихгосподарчихорганізацій.

Для економічногооцінюванняваріантівтехніки та виборунайефективнішого з них розраховуєтьсянасампередтехнологічнасобівартість, яку можнапредставити як суму витратцеху, щобезпосередньопов'язані з виконаннямтехнологічнихоперацій. Цей вид собівартостірозраховують за такою формулою:

де Вм — вартістьсировини і матеріалів;

В,,, — основна та додатковазаробітна плата;

Вуе — витрати на експлуатацію та утриманняустаткування.

Цеховасобівартістьскладається з усіхвитрат цеху на виробництвопевного виду продукції. Вона розраховується за формулою

де Вм — вартістьсировини і матеріалів;

Впов — поворотнівідходивиробництва;

Внвв — вартістьнапівфабрикатіввласноговиробництва;

Впк — вартістьпокупнихкомплектуючих;

Вп — витрати на паливодлятехнологічнихцілей;

Ве — витрати на енергіюдлятехнологічнихцілей;

Взо — основназаробітна плата;

Взд — додатковазаробітна плата;

Bсп — відрахування на соціальні потреби;

Вів — витрати на відтворенняінструменту;

Вус — витрати на утримання і експлуатаціюустаткування;

Внп — витрати на розробку та освоєнняновоїпродукції;

Вц— іншіцеховівитрати;

Вб — втративід браку.

Таким чином, виходячиізмісцяформування затрат, основними є показникивиробничої і повноїсобівартості. Отже, виробничасобівартість — це сума всіхвиробничихвитрат, а повнасобівартість — це сума виробничоїсобівартості і невиробничихвитрат.

За допомогоювиробничоїсобівартостіобліковуєтьсянезавершеневиробництво та виготовленапродукція, яка знаходиться у вигляді товарно-матеріальнихзапасівпідприємства. Виробничасобівартістьлежитьвосновіформуваннясобівартостіреалізованоїпродукції. Цей вид собівартостірозраховують за такою формулою:

де Взв — загальновиробничівитрати.

До складу невиробничихвитратвідносятьсяопераційніневиробничівитрати (адміністративнівитрати, витрати на збуттощо), а такожвитрати за період, щопов'язанііззалученнямпозиковогокапіталу.

Показникповноїсобівартостівикористовується для визначенняфінансовихрезультатівдіяльностіпідприємства, аналізурентабельності та ціноутворенняпродукції.

Необхідновизначити, щоіндивідуальнасобівартістьпоказуєрівеньорганізаціївиробництва, автоматизації та механізації, спеціалізації та концентрації, що є неоднаковими для різнихпідприємстводнієїгалузі.

Протегалузевасобівартістьданого виду продукціїпоказуєсередній за галуззюрівеньтехніки, організаціївиробництва, продуктивністьпраці та прогресуючих норм витратматеріальнихресурсів. Цейпоказникможнаобчислити за формулою

де Сгі — середньогалузевасобівартістьі-говиробу;

Сі — індивідуальнасобівартість з виробництваі-говиробу на і-мупідприємстві;

Оті — обсягтоварноїпродукції з виробництваі-то виробу на і-мупідприємстві;

К — кількістьпідприємствгалузі, щовипускають і-й виріб.

Визначеннясобівартостіодиниціпродукції за встановленимистаттями (номенклатурою) витратназиваєтьсякалькулюванням. Протерозрізняютькалькулюванняпланової (обчислюється за плановими нормами і нормативами) та звітноїсобівартості (розраховується за фактичнимиданими).