42 Вплив інфляції на реальні доходи підприємства та населення (Сидор)

ПІДПРИЄМСТВО

Інфляція суттєво впливає на господарську діяльність підприємств і, передусім, на величину їх грошових потоків. Для визначення реальної величини грошового потоку витрат, виручки або прибутку необхідно розділити номінальну величину цього потоку на індекс інфляції. Інфляція по-різному впливає на інвестиційні можливості підприємства і його поточний фінансовий стан. Так, вона впливає на вибір і прийняття рішень, оскільки інвестиції підприємство здійснює сьогодні і їх номінальна вартість дорівнює реальній вартості, а прибутки буде отримувати за деякий час. А до того моменту зменшиться не тільки поточна вартість майбутніх грошових надходжень, а й самі гроші знеціняться внаслідок інфляції. Таким чином, при інфляції ускладнюється процес оцінювання інвестиційного рішення; виникає додаткова потреба у джерелах фінансування: зростають відсотки на позиковий капітал і ставки дисконтування; утруднюється використання такого джерела довготермінового фінансування, як випуск облігацій; підвищується ступінь диверсифікації інвестиційного портфеля підприємства.

Загалом, в умовах інфляції інвестування грошових коштів у будь-які операції виправдане лише в тому разі, коли прибутковість вкладень перевищуватиме темпи інфляції.

У поточній діяльності інфляція впливає на прибутки й витрати. Якщо на підприємстві є тимчасовий розрив між відвантаженням і оплатою продукції, то за період такого розриву купівельна спроможність (цінність) прибутків зменшується, незалежно від того, яким є рівень інфляції (приблизно, на величину процентів, які підприємство могло б отримати, якби грошові кошти, що надходили у момент відвантаження, були покладені на депозит у банку).

При інфляції реальна вартість кожного надходження грошових коштів зменшується ще й на величину інфляційного знецінення. Тому в умовах інфляції підприємство прагне зменшити тимчасовий розрив між відвантаженням та оплатою або взагалі вимагає передоплату, що зумовлює втрати у конкурентній боротьбі, оскільки найважливішим чинником збільшення обсягу продажу є продаж продукції у кредит (кредитна політика підприємства).

Потреба підприємства в обігових коштах, необхідних передусім для придбання сировини, матеріалів, створення запасів готової продукції, залежить від обсягу продажу, співвідношення цін на придбання сировини і цін реалізації продукції (пряма й обернена залежність), періоду обороту дебіторської та кредиторської заборгованості.

При інфляції ціни на сировину, матеріали, паливо зростають і, відповідно, зростає номінальна величина фінансових потреб підприємства. Але при відтермінуванні платежів інфляція фактично зменшує реальну ціну придбання виробничих запасів, примушуючи підприємства підвищувати середній термін кредиторської заборгованості (у розумних межах) настільки, що він починає перевищувати середній термін дебіторської заборгованості.

Таким чином, парадокс інфляції полягає у тому, що підприємства, які мають кредиторські зобов'язання, опиняються у виграшному становищі, оскільки можуть здійснювати виплату за боргами "знеціненими" грошима. Але при цьому їх показники кредитоспроможності й ліквідності спотворюються, оскільки одні статті активу (вартість основних засобів і запасів) штучно занижуються порівняно з їх реальною вартістю, а інші статті (грошові кошти, крім валютних, дебіторська заборгованість) – завищуються. Заниження реальної вартості основних засобів веде до заниження витрат (амортизації).

Реальний прибуток дорівнює різниці між реальними прибутками і реальними витратами. Тому, якщо ціни на сировину зростають швидше, ніж на готову продукцію, реальна рентабельність продукції знижується. В умовах інфляції збільшується ризик отримання фактичного збитку замість реального і навіть номінального прибутку. Цей ризик тим вищий, чим більша частка вартості сировини у ціні готової продукції.

Крім цього, заниження витрат веде до завищення прибутків, а, значить, податку на прибуток та інших податків. Унаслідок цього з підприємства вилучається частина не тільки додаткового, а й необхідного продукту, що порушує процес відтворювання. В умовах інфляції прибуток витрачається на поповнення обігових коштів.

Все це підштовхує підприємство до фальсифікації прибутку, збільшує відволікання коштів, що означає використання прибутку для розподілу додаткового продукту між власниками і працівниками. Внаслідок цього збільшується небезпека неспроможності підприємства зберегти свої фінансові ресурси на рівні, достатньому для відновлення спожитих основних та обігових коштів і зміцнення фінансової бази. На першому плані опиняються тактичні завдання, короткотермінові інтереси підприємства. Виникає так звана ерозія капіталу (його "проїдання"), неможливість і нездатність підприємства нагромадити значні грошові кошти для інвестицій.

НАСЕЛЕННЯ

Серед найбільш істотних витрат інфляції можна виділити те, що вона діє як податок на залишки коштів, призводе до зниження реальних грошових залишків населення і викликає падіння рівня життя. Інфляція знижує стимули до заощаджень, попит на національну валюту і стимулює відплив капіталу, що негативно впливає на рівень виробництва в країні.

Інфляція підсилює соціальну диференціацію, оскільки бідні верстви населення більш уразливі інфляцією, ніж групи з високим доходом.

Доходи у малозабезпечених верств населення зазвичай фіксовані в національній валюті, і для значної їх частки заробітна плата чи пенсія – це єдине джерело існування. Різниця в швидкості індексації на державних і приватних підприємствах полягає в тому, що на приватних підприємствах збільшення заробітної плати робітникам проводиться після кожного витка цін. Тому і витрати від інфляції у зайнятих на приватних підприємствах менш значущі. Кількість підприємств, що знаходяться в приватній власності, відрізняються у різних сферах економічної діяльності. Найбільша частка приватних підприємств сконцентровані у сфері торгівлі, транспорту, кредитно-банківській сфері, у деяких галузях промисловості, будівництві. А в таких галузях, як, наприклад, сфера освіти, охорона здоров'я, наука тощо, підприємств з приватною власністю значно менше. Це обумовлено і різною прибутковістю в різних галузях, і різною швидкістю повернення капіталу, і державними обмеженнями. Робітники державних підприємств, пенсіонери, студенти прямо залежать від рішення держави про індексацію доходів, її повноту та своєчасність. Часто ситуація погіршується затримками у виплатах заробітної плати, коли доходи, навіть проіндексовані, не виплачуються в строк. Це призводить до того, що реальні втрати ще збільшуються - знецінюється і затримана заробітна плата, і сума індексації. Тобто інфляція гасить індексацію. Найруйнівнішим наслідком інфляції в Україні є масове зниження рівня життя населення і соціальне розшарування суспільства.

Інфляційні процеси впливають на доходи населення і на стадії утворення, і розподілу і використання. Механізм інфляції, створюючи додаткові цінові вигоди для одних ланок економіки і одних соціальних груп, викликає відповідні втрати для інших. Особливо сильно негативні наслідки інфляції позначилися на фіксованих доходах населення - заробітній платі і пенсійних виплатах. Низький рівень компенсації втрат від інфляції став наслідком обмежувальної фінансової політики у сфері грошових доходів населення. Неповний і нерегулярний характер індексації пояснювався побоюваннями стрибкоподібного зростання цін унаслідок проведення заходів щодо централізованого підвищення доходів. Проте, на наш погляд, ця позиція необґрунтована, оскільки підвищення пенсій і зарплат працівникам бюджетних організацій значно не впливали на підвищення сукупних доходів населення України.

Аналіз співвідношення середньодушових грошових доходів населення, мінімального розміру оплати праці, заробітної плати працівників бюджетних галузей соціальної сфери, мінімального і середнього розміру пенсій показав, що більш швидке зростання середньодушових грошових доходів відзначалося відносно середньорічного мінімального розміру трудових пенсій, середньої місячної заробітної плати працівників бюджетних галузей соціальної сфери впродовж всього періоду 1992-2004 рр. У 1994 і 1996-1997 рр. зростання середньодушових грошових доходів було декілька нижче, ніж зростання середнього розміру призначених пенсій за віком. У 1998-2001 рр. зростання мінімального розміру оплати праці дещо перевищувало зростання середньодушових грошових доходів. Але загалом визначалося випереджаюче зростання середньодушових грошових доходів населення.

Інфляція знижує реальні доходи населення. Номінальний дохід — це кількість грошей, яку одержують у вигляді заробітної плати, ренти чи прибутку. Реальний дохід — кількість товарів і послуг, яку можна придбати на свій номінальний дохід:

Від інфляції потерпають ті, хто одержує фіксовані номінальні доходи (пенсії, стипендії, заробітну плату). Вона погіршує становище й громадян, які мають заощадження, бо купівельна спроможність грошей згодом знижується. При цьому перерозподіляються доходи між кредиторами й позичальниками. Ті, хто одержав кредит, виграють за рахунок втрат кредиторів. Тому в разі кредитування населенням держави шляхом внесків чи купівлі облігацій інфляція також знижує рівень життя.

Антиінфляційні заходи:

1) регулювання (зниження) сукупного попиту: збільшення податків, зниження державних витрат;

2) контроль за зарплатою й цінами;

3) індексація доходів.