3.Ринок як соціальний інститут (Атаманчук)

Під соціальним інститутом розуміється певна організація суспільної діяльності, яка регулює правила поведінки людей та їх взаємини.

У систему ринкових інститутів входять:

правова система;

органи державного контролю та регулювання (установи по санітарному, екологічному та епідеміологічної контролю; податкова система; органи фінансово-кредитної політики держави);

асоціації, спілки споживачів, підприємців і працівників. Вони підвищують ступінь організованості, цивілізованості й ефективності дій ринкових агентів.

ринкова інфраструктура (сукупність підприємств, установ і організацій, які пов'язують прізводітелей і споживачів - торговельні підприємства, товарні та фондові біржі, банки, державні бюджетні установи). Причому в кожному виді ринку є своя інфраструктура.

Отже, ознайомлення з ринком як соціальним інститутом дозволило нам виявити той внутрішній механізм, який нині міцно об'єднує всі цивілізовані ринкові зв'язки в єдину цілісність. Завдяки цій цілісності ринок набуває здатність до саморегулювання. Воно здійснюється на основі об'єктивних економічних законів, що впливають на поведінку учасників договорів купівлі-продажу.

4. Закони попиту і пропозиції, рівноважна ціна(Атаманчук)

Ринковий попит визначається бажанням та здатністю покупців купувати

певні товари за певною ціною. Існує відмінність між поняттями “попит” та

“обсяг попиту”. Попит – це завжди набір співвідношень цін та кількостей.

Обсяг попиту відповідає конкретній кількості, яку споживач має намір купити

за певною ціною.

Закон попиту характеризує залежність попиту від ціни. Чим вища ціна,

тим нижчий попит на товар, і навпаки.

Індивідуальний попит – це попит, який пред’являє окремий споживач,

тобто та кількість товару, яку певний споживач готовий придбати за кожною

даною ціною.

Ринковий попит відображає сукупний попит на будь-який товар, який

пред’являють всі споживачі на ринку.

Ринкова пропозиція – це кількість продукту, яку бажає та готовий

виробити і запропонувати до продажу господарюючий суб’єкт протягом

певного періоду часу та за певною ціною.

Закон пропозиції відображає зв’язок між ціною товару, як незалежною

змінною, та пропозицією товару як залежною змінною. При зростанні ціни

обсяг пропозиції товару зростає, при зниженні – знижується. Ця прямо

пропорційна залежність виражається кривою пропозиції.

Необхідно розрізняти поняття “пропозиція” та “обсяг пропозиції”.

Обсяг пропозиції відповідає конкретній кількості товару, яку фірма реалізує за

певною ціною.

На пропозицію впливають цінові й нецінові фактори. При зміні ціни

змінюється обсяг пропозиції. Зміна нецінових факторів при незмінній ціні веде

до збільшення (зменшення) пропозиції та, відповідно, викликає зсув кривої

пропозиції вправо або вліво.

До основних нецінових факторів, що визначають пропозицію товару на

ринку відносять:

1. кількість продавців на ринку. При збільшенні кількості продавців

призводить до зростання пропозиції (зсув праворуч), зменшення – до

скорочення пропозиції (зсув ліворуч);

1. рівень технології. Вдосконалення технології сприяє зростанню

пропозиції.

2. ціни на ресурси, що використовуються у виробництві. В залежності

від підвищення або скорочення цін на ресурси, пропозиція або

зменшується (зсув ліворуч) або збільшується (зсув праворуч).

3. Очікування зміни цін у майбутньому.

При вивченні поняття попиту і пропозиції, припускалося, що споживач

і продавець приймають рішення ізольовано, орієнтуючись на ціну (за інших

рівних умов). Але і споживач, і продавець зацікавлені в задоволенні своїх

потреб: один купити товар, інший – його продати. Тому повинний існувати

певний рівень цін, який влаштовував би і споживача, і продавця.

Рівноважна ціна – це ціна, що врівноважує попит та пропозицію в

результаті дії конкурентних сил. Якщо ринкова ціна перевищує рівноважну

(Р2>РЕ), то виникає надвиробництво продукції, тобто пропозиція перевищує

попит. Величина надвиробництва (або профіцит) розраховується як різниця

між обсягами пропозиції та попиту. Якщо ринкова ціна нижча за рівноважну

(Р1<РЕ), то виникає дефіцит продукції, тобто попит перевищує пропозицію.

Величина дефіциту розраховується як різниця між обсягами попиту та

пропозиції.