
- •1. Зміст дисципліни
- •2. Загальна характеристика металів та розвиток науки про них
- •Розділ 1.1 виробництво чавуну
- •1.1.1. Вогнетривкі матеріали
- •1.1.3. Залізні та марганцеві руди
- •1.1.4. Флюси
- •1.1.5. Підготовка залізних руд до плавлення
- •1.1.6. Будова доменної печі та її допоміжних агрегатів
- •1.1.7. Доменний процес
- •1.1.8. Продукти доменного виробництва
- •1.1.9.Техніко-економічні показники виробництва чавуну
- •1.2.1. Суть процесу
- •1.2.3. Виробництво сталі в кисневих конвертерах
- •1.2.4. Техніко-економічні показники виробництва сталі в кисневих конвертерах
- •1.2.5. Виробництво сталі в електропечах
- •Розділ 1.3 розливання сталі
- •1.3.1. Розливання сталі у виливниці
- •1.3.2. Будова сталевого зливка
- •1.3.3. Безперервне розливання сталі
- •1.3.4. Рафінування сталі поза межами виплавлювального агрегату
- •1.4.1. Руди алюмінію
- •1.4.2. Виробництво глинозему
- •1.4.3. Електроліз глинозему
- •1.4.4. Рафінування алюмінію
- •Розділ 1.5 металургія міді
- •1.5.1. Руди міді
- •1.5.2. Збагачення мідних руд
- •1.5.3. Випалювання мідних руд
- •1.5.4. Отримання мідного штейну
- •1.5.5. Отримання чорнової міді
- •1.5.6. Вогняне рафінування чорнової міді
- •1.5.7. Електролітичне рафінування міді
- •Розділ 1.6 виробництво титану
- •1.6.1. Руди титану
- •1.6.2. Отримання титанового шлаку
- •1.6.3. Отримання чотирихлористого титану
- •1.6.4. Відновлення титану
- •1.6.5. Отримання зливків титану
- •Матеріалознавство
- •2.1.1. Класифікація металів
- •2.1.2. Електронна будова атома та періодична система елементів
- •2.1.3. Типи міжатомних зв'язків у твердих тілах
- •2.1.4. Кристалічна будова металів
- •2.1.5. Дефекти кристалічної будови
- •2.1.5.1. Точкові дефекти
- •2.1.5.2. Лінійні дефекти
- •2.1.5.3. Поверхневі дефекти
- •2.1.5.4. Об'ємні дефекти
- •Розділ 2.2 кристалізація металів
- •2.2.1. Енергетичні умови процесу кристалізації
- •2.2.2. Механізм кристалізації
- •2.2.3. Кінетика кристалізації
- •2.2.4. Поліморфні перетворення
- •Розділ 2.3
- •2.3.1. Поняття про напруження
- •2.3.2. Пружна і пластична деформації металів
- •2.3.3. Наклеп
- •2.3.4. Відмова
- •2.3.5. Рекристалізація
- •2.3.6. Механічні властивості металів
- •2.3.6.2. Пластичність
- •2.3.6.3. Твердість
- •2.3.6.4. Ударна в'язкість
- •2.4.1. Сплави
- •2.4.2. Поняття про діаграми стану
- •2.4.3. Правило фаз
- •2.4.4. Діаграма стану сплавів, компоненти яких утворюють необмежені тверді розчини
- •2.4.5. Правило відрізків
- •2.4.6. Діаграма стану сплавів, компоненти яких утворюють обмежені тверді розчини та евтектику
- •2А.7. Діаграма стану сплавів з перитектичним перетворенням
- •2.4.8. Діаграма стану сплавів з утворенням хімічної сполуки
- •2.4.9. Про зв'язок властивостей сплаву з типом діаграми
- •Розділ 2.5 залізовуглецеві сплави
- •2.5.1. Компоненти залізовуглецевих сплавів
- •2.5.2. Фази системи залізо-вуглець
- •2.5.3. Діаграма стану залізо-вуглець
- •Розділ 2.6 вуглецеві сталі
- •2.6.1. Вплив вуглецю
- •2.6.2. Вплив постійних домішок на властивості сталі
- •2.6.3. Класифікація вуглецевих сталей
- •2.6.3.1. Сталі звичайної якості
- •Розділ 2.7 чавуни
- •2.7.1. Білі чавуни
- •2.7.2. Графітизація чавунів
- •2.7.3. Діаграма стану залізо-графіт
- •2.7.4. Вплив домішок і швидкості охолодження на структуру та властивості чавунів
- •2.7.5. Чавуни з пластинчастим графітом (сірі чавуни)
1.1.6. Будова доменної печі та її допоміжних агрегатів
Доменна піч є шахтною піччю безперервної дії і використовується для виплавлення чавуну. Вона має сталевий кожух 5 (рис. 1.1.1), викладений зсередини футерівкою 6 переважно з шамотної цегли. Робочий простір печі складається з колошника 9, шахти 4, розпару 3, заплечиків 12 і горна 13.
Колошник — це верхня частина доменної печі. Він має засипний апарат для завантаження шихти та газовивідні труби 8, що відводять з печі доменний газ. Засипний апарат складається з чаші 10, малого конуса 11 і великого конуса 7. Шихтові матеріали (офлюсований агломерат, кокс та ін.) подають у засипну чашу. Під час опускання малого конуса вони зсипаються на великий конус. Великий конус опускається, коли малий конус закритий, і шихтові матеріали потрапляють у шахту. Неодночасне відкривання конусів запобігає виходу газів із печі в атмосферу.
Шахта має вигляд зрізаного конуса, повернутого великою основою вниз, що полегшує вільне опускання шихтових матеріалів. У шахті йде теплообмін між гарячим газом, що рухається вгору, і шихтовими матеріалами, що опускаються вниз. Під час цього залізо відновлюється, навуглецьовується та плавиться.
Розпар — найширша частина печі, де плавиться пуста порода руд і частина флюсу, утворюючи шлак, а в твердому стані залишається кокс і решта флюсу.
Заплечики мають форму зрізаного конуса, повернутого великою основою вгору. Така форма пов'язана зі зменшенням об'єму матеріалів внаслідок переходу їх у рідкий стан.
Між заплечиками й горном рівномірно розташовані по колу охолоджувані водою мідні труби 2 — фурми, крізь які подається у простір печі під тиском до 0,25 МПа гаряче повітря, необхідне для горіння палива. Нагріте повітря зменшує витрату палива й інтенсифікує доменний процес.
Горно має форму циліндра. У верхній його частині згоряє паливо, у нижній — закінчується утворення шлаку й нагромаджується рідкий чавун і шлак. Чавун періодично випускають по жолобу / в міру його нагромадження в горні, а шлак випускають по жолобу 14.
Висота печі більш ніж утричі перевищує її діаметр, завдяки чому тепловий коефіцієнт корисної дії печі сягає 85 %. Для підвищення тривкості футерівки її охолоджують водою, що циркулює в холодильниках.
До допоміжних агрегатів доменної печі належать транспортні засоби: для шихтових матеріалів 13 (рис. 1.1.2), чавуну 12 і шлаку 11, а також бункери 14, вагони-ваги 1, повітронагрівачі 10 тощо.
Шихтові матеріали надходять на рудний двір, звідки їх подають вагоном-вагою в бункер, а з бункера — у скіпову вагонетку 13. Вагонетка рухається по рейках 2 і перекидається над засипним апаратом 3 доменної печі. Тепер вагонетку замінюють транспортером безперервної дії.
Повітронагрівач — це теплообмінний апарат циліндричної форми заввишки 40 м. Він складається зі сталевого кожуха, викладеного вогнетривкою цеглою. Повітронагрівач розділено вертикальною стіною на камеру спалювання 8 і теплообмінний простір із насадкою 7, що має вертикальні канали. В камеру спалювання через отвір 9 потрапляє очищений від пилу доменний газ і через отвір 5 — повітря. Продукти спалювання проходять по каналах насадки, нагрівають її й виходять через димову трубу 6. Коли насадка нагрілася, припиняється подача доменного газу та повітря в камеру спалювання, а крізь отвір 4 вдувається холодне повітря, яке, проходячи через насадку, нагрівається до температури 1000...1200 °С, а в деяких випадках — до 1350 °С.
23
Звідси
нагріте повітря по теплоізольованих
трубах прямує у фурми доменної печі.
Тоді інший повітронагрівач перемикають
на режим нагрівання. Доменна піч має
три-чотири повітронагрівачі.
У сучасних доменних печах повітря, що подається у фурми, збагачують киснем до ЗО %. У печах поряд з коксом використовують природний газ і кам'яновугільний порошок. Надмірне збагачення дуття киснем економічно невиправдане. Наприклад, в Японії частка кисню, що подається в доменні печі, дуже мала, а продуктивність доменних печей вища, ніж в Україні.
Розплавлений чавун і шлак розливають у ковші — чавуновози 12 і шлаковози 11, які рухаються по залізничних рейках.