- •1. Зміст дисципліни
- •2. Загальна характеристика металів та розвиток науки про них
- •Розділ 1.1 виробництво чавуну
- •1.1.1. Вогнетривкі матеріали
- •1.1.3. Залізні та марганцеві руди
- •1.1.4. Флюси
- •1.1.5. Підготовка залізних руд до плавлення
- •1.1.6. Будова доменної печі та її допоміжних агрегатів
- •1.1.7. Доменний процес
- •1.1.8. Продукти доменного виробництва
- •1.1.9.Техніко-економічні показники виробництва чавуну
- •1.2.1. Суть процесу
- •1.2.3. Виробництво сталі в кисневих конвертерах
- •1.2.4. Техніко-економічні показники виробництва сталі в кисневих конвертерах
- •1.2.5. Виробництво сталі в електропечах
- •Розділ 1.3 розливання сталі
- •1.3.1. Розливання сталі у виливниці
- •1.3.2. Будова сталевого зливка
- •1.3.3. Безперервне розливання сталі
- •1.3.4. Рафінування сталі поза межами виплавлювального агрегату
- •1.4.1. Руди алюмінію
- •1.4.2. Виробництво глинозему
- •1.4.3. Електроліз глинозему
- •1.4.4. Рафінування алюмінію
- •Розділ 1.5 металургія міді
- •1.5.1. Руди міді
- •1.5.2. Збагачення мідних руд
- •1.5.3. Випалювання мідних руд
- •1.5.4. Отримання мідного штейну
- •1.5.5. Отримання чорнової міді
- •1.5.6. Вогняне рафінування чорнової міді
- •1.5.7. Електролітичне рафінування міді
- •Розділ 1.6 виробництво титану
- •1.6.1. Руди титану
- •1.6.2. Отримання титанового шлаку
- •1.6.3. Отримання чотирихлористого титану
- •1.6.4. Відновлення титану
- •1.6.5. Отримання зливків титану
- •Матеріалознавство
- •2.1.1. Класифікація металів
- •2.1.2. Електронна будова атома та періодична система елементів
- •2.1.3. Типи міжатомних зв'язків у твердих тілах
- •2.1.4. Кристалічна будова металів
- •2.1.5. Дефекти кристалічної будови
- •2.1.5.1. Точкові дефекти
- •2.1.5.2. Лінійні дефекти
- •2.1.5.3. Поверхневі дефекти
- •2.1.5.4. Об'ємні дефекти
- •Розділ 2.2 кристалізація металів
- •2.2.1. Енергетичні умови процесу кристалізації
- •2.2.2. Механізм кристалізації
- •2.2.3. Кінетика кристалізації
- •2.2.4. Поліморфні перетворення
- •Розділ 2.3
- •2.3.1. Поняття про напруження
- •2.3.2. Пружна і пластична деформації металів
- •2.3.3. Наклеп
- •2.3.4. Відмова
- •2.3.5. Рекристалізація
- •2.3.6. Механічні властивості металів
- •2.3.6.2. Пластичність
- •2.3.6.3. Твердість
- •2.3.6.4. Ударна в'язкість
- •2.4.1. Сплави
- •2.4.2. Поняття про діаграми стану
- •2.4.3. Правило фаз
- •2.4.4. Діаграма стану сплавів, компоненти яких утворюють необмежені тверді розчини
- •2.4.5. Правило відрізків
- •2.4.6. Діаграма стану сплавів, компоненти яких утворюють обмежені тверді розчини та евтектику
- •2А.7. Діаграма стану сплавів з перитектичним перетворенням
- •2.4.8. Діаграма стану сплавів з утворенням хімічної сполуки
- •2.4.9. Про зв'язок властивостей сплаву з типом діаграми
- •Розділ 2.5 залізовуглецеві сплави
- •2.5.1. Компоненти залізовуглецевих сплавів
- •2.5.2. Фази системи залізо-вуглець
- •2.5.3. Діаграма стану залізо-вуглець
- •Розділ 2.6 вуглецеві сталі
- •2.6.1. Вплив вуглецю
- •2.6.2. Вплив постійних домішок на властивості сталі
- •2.6.3. Класифікація вуглецевих сталей
- •2.6.3.1. Сталі звичайної якості
- •Розділ 2.7 чавуни
- •2.7.1. Білі чавуни
- •2.7.2. Графітизація чавунів
- •2.7.3. Діаграма стану залізо-графіт
- •2.7.4. Вплив домішок і швидкості охолодження на структуру та властивості чавунів
- •2.7.5. Чавуни з пластинчастим графітом (сірі чавуни)
2.3.6.4. Ударна в'язкість
Визначення ударної в'язкості [14]. В умовах експлуатації часто виникають ударні навантаження. Щоб оцінити опір матеріалу динамічним силам, проводять випробовування на удар. Одним із видів таких випробувань є ударний згин, за допомогою якого виявляють схильність матеріалів, зокрема конструкційних сталей, до крихкого руйнування внаслідок зниження температури, наявності надрізів, шкідливих домішок, зміни структурного стану, збільшення швидкості деформації та інших факторів. Під час ударного згину визначають таку механічну характеристику металу, як ударна в'язкість.
Ударною в'язкістю КС (МДж/м2) називають відношення роботи К, яка витрачається на руйнування стандартного зразка, до початкової площі його поперечного перерізу S0 в місці руйнування:
Суть методу визначення ударної в'язкості зводиться до руйнування одним ударом надрізаного зразка 2 (рис. 2.3.12) призматичної форми, що вільно лежить на двох опорах 1.
Посередині довжини зразка на одній його грані зроблено U-подібний надріз з радіусом заокруглення і? = 1 мм. Глибина надрізу становить 2 мм. Поряд з названим зразком використовують
також зразки з подібним надрізом, а також з F-подібним надрізом, що закінчується втомною тріщиною. Надріз є концентратором напружень. Зазначимо, що (7-подібний надріз вибирають для матеріалів конструкцій підвищеної надійності, a F-пoдібний з тріщиною — для матеріалів особливо відповідальних конструкцій. Руйнівний удар наносять у напрямку стрілки А маятника 3 ножем по протилежній від надрізу грані зразка.
Для руйнування зразка 2 (рис. 2.3.13) використовують маятник 1. Якщо запас потенціальної енергії маятника в його положенні перед ударом mgH, а після удару — mgh, то робота К (МДж), витрачена на руйнування зразка, дорівнює різниці енергій маятника в положеннях до і після удару:
К = mg(H — h), (2.3.15)
де т — приведена маса маятника, кг; g — прискорення земного тяжіння, м/с2; Н і h — висота підняття центра мас маятника в положенні до і після удару відносно центра мас маятника в стані спокою, м.
Визначення границі витривалості [15]. Здебільш деталі машин під час експлуатації навантажені циклічними (повторно змінними) силами. При цьому прикладене до деталі напруження змінюється протягом кожного циклу від заданих найменшого отіп (рис. 2.3.14) до найбільшого umex значення. Якщо значення отіп і оюах рівні за величиною і протилежні за знаком, то цикл напружень симетричний і коефіцієнт асиметрії циклу
. В усіх інших випадках маємо справу з асиме-
тричним циклом.
Нагромадження пошкоджень у металі під дією циклічних напружень є причиною втомного руйнування. Процес втомного руйнування поділяють на дві стадії — стадію зародження і стадію росту тріщини.
Витривалістю називається здатність металу протистояти втомному руйнуванню. На втому випробовують серію гладких, переважно круглого перерізу, зразків або зразків круглого перерізу з надрізом.
Значно рідше застосовують зразки прямокутного перерізу. Один кінець зразка 1 (рис. 2.3.15) закріплюють у гнізді 2 вала машини, другий — через підшипник 3 навантажують зосередженою силою F. Під час експерименту зразок обертається і сприймає знакозмінний симетричний згин. Кожен зразок випробовують при заданому найбільшому напруженні циклу агаах і фіксують кількість циклів N до руйнування. Якщо зразок при достатньо великій заданій базовій кількості циклів не зруйнувався, то його більше не випробовують.
За результатами випробувань будують графіки — криві втоми, або криві Веллера — в координатах о — lgiV (рис. 2.3.16). Крива втоми відображає залежність між максимальними напруженнями циклу й довготривалістю (кількістю циклів до руйнування зразка). Основний тип кривої втоми — графік з чітко вираженою горизонтальною ділянкою. Графіки такого типу властиві чорним металам і титанові. Криві втоми з асимптотичним наближенням до осі абсцис характерні для кольорових металів.
Границею витривалості (границею втоми) oR є таке максимальне за абсолютним значенням напруження циклу, за якого
Рис. 2.3.16. Крива втоми в координатах o-lgN:
о — максимальне напруження циклу; N — кількість циклів напружень;
olt о2,..., о$ — значення максимальних напружень і Nly Л'2,..., N$ —- відповідна їм
кількість циклів, при яких були зруйновані зразки; oR — границя витривалості;
N„ •— базова кількість циклів
матеріал не руйнується після як завгодно великої або заданої кількості циклів навантаження. Якщо коефіцієнт асиметрії циклу і?0 = -1, то границю витривалості позначають як. Практично границю витривалості визначають на базі нормованої кількості циклів навантаження. Для сталі база випробовування N = 107 циклів, тоді як для сплавів кольорових металів — N = 108 циклів.
Розділ 2.4 ДІАГРАМИ СТАНУ ПОДВІЙНИХ СПЛАВІВ
