4. Ефективність управління кредитним портфелем банку
Якість кредитного портфеля оцінюють за допомогою відносних показників, таких як співвідношення величини резерву і загального обсягу виданих кредитів або робочих активів банку. Показник ризику кредитного портфеля банку знаходиться як співвідношення розрахункових значення резерву під нестандартну заборгованість за кредитами до вартості всього кредитного портфеля :
(5.6)
де IR — показник ризику кредитного портфеля; R — розрахункове значення резерву під нестандартну заборгованість за кредитними операціями банку; V — обсяг кредитного портфеля банку.
Коефіцієнт ефективності управління кредитним портфелем банку визначається за формулою:
(5.7)
де kC — коефіцієнт ефективності управління кредитним портфелем; d — дохідність портфеля; r0 — ставка без ризику; IR — показник ризику кредитного портфеля.
Безризикова кредитна ставка r0 показує рівень дохідності портфеля, сформованого наданням кредитів тільки першокласним позичальникам із рейтингом, наприклад, ААА за системою Standard&Poors. Зауважимо, що назва «ставка без ризику» є досить умовною й означає не цілковиту відсутність ризику, а лише його мінімальний (найнижчий із усіх можливих варіантів) рівень.
Коефіцієнт ефективності управління кредитним портфелем може бути використаний банком у процесі перспективного або ретроспективного аналізу. Перспективний аналіз проводиться на стадії формування кредитного портфеля і дозволяє порівняти ефективність різних варіантів розміщення ресурсів. Крім того, цей підхід можна використати для формування портфеля заданої якості. Для цього слід встановити внутрішній ліміт ефективності кредитних операцій — граничний рівень, нижче за який видача кредиту визнаватиметься за недоцільну. У результаті буде сформовано оптимальний з погляду співвідношення доходу та ризику кредитний портфель.
Ретроспективний аналіз дозволяє оцінити результати управління кредитним портфелем банку у порівнянні з очікуваними (плановими) значеннями коефіцієнтів ефективності, а також з аналогічними показниками діяльності інших банків або із ринковим портфелем. За результатами ретроспективного аналізу виявляють динаміку ефективності кредитного портфеля та її відповідність стратегії управління банком.
5. Застава майна (іпотека, застава рухомого майна -заклад, застава цп, дорогоцінних металів )
Порядок забезпечення виконання кредитних зобов'язань заставою регулюється Законом України "Про заставу" (від 2 жовтня 1992 р.) і договором застави.
Застава має бути оформлена в виді договору чи угоди про заставу , де визначається суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також умови , відносно яких між сторонами досягається згода. Право застави виникає з моменту укладення договору а у випадках коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, з моменту нотаріального посвідчення.
Застава випливає із заставного зобов’язання , що видається позичальником (заставодавцем) заставодержателю(кредитору) і підтверджує право останього у разі невиконання платіжного забовязання отримати переважне задоволення претензій з ватрості закладеного майна. Предметом застаи можуть бути – майно, майнов права ( товарно-матеріальан продукція, ЦП, устаткування, транспортін засоби , об’єкти нерухомості)
Вимоги до застави:
1)висока ліквідність
2)здатність до тривалого зберігання
3)стабільність цін на майно яке перебуває у заставі
4)низькі витрати на зберігання та реалізацію застави
Основні види застави :Іпотека, застава рухомого майна, застава товаро-розпорядчих документів, застава ЦП, застава дорогоцінних металів.
В разі видачу кредиту під заставу майна банк має врахувати :
1. позичальник має бути власником застави, або мати право управління ним
2.подати документ що підтверджує що дане майно не є вже заставлене за попередніми зобовязаннями
3.предмет застави має мати визначену ціну, підтверджену документально.
Іпотека – застава нерухомого майна , що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Для об’єктів нерухомості обов’язково подаються правовстановлюючі документи, залежно від способів придбання права власності :
На підставі договорів купівлі-продажу, або інших договорів ціивільно-правового характеру, що передбачаються перехід права власності
Введенняв експлуатацію закінченого об’єкта будівництва
Придбання права власності шляхом приватизації державного майна- договір купівлі-продажу із фондом держ.майна України
Придбання у власність об’єкта нерухомості з публічних торгів ( свідоцтво про придбання майна з аукціону)
Застава рухомого майна передбачає використання у якості застави обладнання, машини, механізми, інвентар.Кредитор набуває права розпорядження ними , але вони залишаються в позичальника для подальшого користування.
Якщо в заставу надається рухоме майно то воно має бути внесено в державний реєстр обтяжень рухомого майна. ДРОРМ – реєструє на підставі отриманої заяви обтяжувала та після внесення відповідної плати обтяження.Це єдина комп’ютерна база даних яка забезпечує зберігання інформації про виникнення зміни , припинення обтяжень.
Заклад – застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателю (на його склади) або аз його наказом у володіння третій особі, або за взаємною згодою залишається в розпорядженні заставодавця під замком ат печаткою заставодержателя.Цей вид приховує в собі ризики , бо необбхідні приміщення для зберігання.
Застава цінних паперів – є зручна для кредитора бо відсутні труднощі щодо передачі типу власності . витрати на зберігання є мінімальні, їх швидко та легко можна реалізувати .Водночас основними недоліками такого виду застави є коливання ціни на ЦП. Перевага надається цінним паперам що котируються на біржі аел в будь-якому випадку сума кредиту бед менша від вартості ЦП .
Застава дорогоцінних металів – монети, злитки , дорогоцінне каміння також вважається надійним способом забезпечення. Найчастіше використовується впрактиці ломбардів. Предметом застави неможуть бути національні , культурні та історичні цінності, які є об’єктами держ.власносіт та занесені до реєстру нац.культурної спадщини.