Операція з придбання імпортного товару з післяплатою

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, $/грн	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Товар розмитнено: — сплачено мито; — сплачено ПДВ (число умовне); — оприбутковано товар за курсом на дату розмитнення	377 281 377 641 281	311 377 311 377 632	1200,00 10000,00 5000,0$ 40000,00	— — —	—* — —*
2.	30.09.2011 р. на дату балансу проведено перерахунок заборгованості, курс впав. Отже, підприємство має дохід (7,85 - 8,00) х 5000 = 750,00	632	714	0,0$ 750,00	750 Пп. 153.1.3 ПКУ	—
3.	Перераховано кошти постачальнику (курс НБУ — 8,50)	632	312	5000,0$ 42500,00	—	—
4.	На дату розрахунків проведено перерахунок, курс зріс. Отже, підприємство має збитки (8,50 - 7,85) х 5000 = 3250,00	945	632	0,0$ 3250,00	—	3250 Пп. 153.1.3 ПКУ
* Після реалізації імпортованих товарів до витрат потрапить сума, яка сформує собівартість товарів і яку можна звірити з проведенням Д-т 902 К-т 281. У нашому прикладі це 41200,00 = 40000,00 + 1200,00.

Купівля валюти або розрахунки з постачальником

У всіх випадках за товар, у т. ч. імпортований, рано чи пізно треба розраховуватися. Операція купівлі безготівкової валюти за гривні є операцією, що до 28 січня 2011 року підпадала під обкладення збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, а платниками такого збору були юридичні (незалежно від способу оподаткування) та фізичні особи, що здійснювали такі операції — ч. 5 ст. 1 Закону №400/97. Тепер така операція не обкладається збором до ПФУ.

Банк за свої послуги з купівлі валюти має право отримати комісійну винагороду зі свого клієнта. Це зазначається у заяві про купівлю іноземної валюти. Причому така комісія може бути утримана тільки у гривневому еквіваленті. Для платника податку сплата комісійної винагороди рахуватиметься в бухобліку витратами звітного періоду у складі адміністративних витрат як витрати на інші послуги банків (див. п. 18 П(С)БО 16). У податковому обліку це також будуть інші витрати операційної діяльності. Причому з урахуванням п. 138.5 ПКУ вони визнаються витратами того звітного періоду, в якому були здійснені. Якщо раніше за Законом про прибуток операція купівлі валюти не відображалася у податковому обліку платника, то з набранням чинності розділом III ПКУ на цю операцію слід звернути увагу і врахувати таке. Відповідно до абзацу 2 пп. 153.1.4 ПКУ «у разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти». Як бачимо, операція до доходів або витрат буде потрапляти згорнуто. Маємо порівнювати — і от тут починається найцікавіше: зверніть увагу на підкреслене у цитаті з пп. 153.1.4 ПКУ. За логікою слід би було порівнювати не курси, а суму гривень, витрачених на придбання валюти, з урахуванням курсу, за яким придбавається іноземна валюта, та вартість такої придбаної валюти, визначену за офіційним курсом на дату здійснення операції. Але згідно з ПКУ (абзац 4 пп. 153.1.4) з метою саме цього підпункту під балансовою вартістю слід розуміти гривневий еквівалент валюти з урахуванням офіційного валютного курсу Нацбанку на дату звітного балансу. А це ще краще. У попередньому абзаці цього самого підпункту написано: «...балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу», де під вартістю іноземної валюти на дату здійснення операції розуміють вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату здійснення операції. Логічно, що при придбанні валюти слід було би говорити не про балансову вартість валюти, а про вартість іноземної валюти на дату здійснення операції. Адже валюта придбавається на певну дату з якоюсь метою (наприклад, для розрахунків з постачальником-нерезидентом), а не тримається на рахунку для того, щоб на дату звітного балансу її перераховувати. Раніше за Законом про прибуток балансова вартість валюти визначалася за пп. 7.3.1 або пп. 7.3.4, і при цьому не використовувався курс НБУ на дату балансу. Такий курс НБУ на дату балансу використовувався вже тоді, коли валюта була на рахунку на кінець періоду (на дату балансу), і її, відповідно до пп. 7.3.3 Закону про прибуток, треба було би перерахувати у податковому обліку.

Розгляньмо на елементарному прикладі, як би мало бути з позиції здорового глузду. Купили 100 доларів за курсом міжбанку — 8,0; офіційний курс на дату зарахування на рахунок — 7,9. Логічно порівнювати треба було б 8 х 100 = 800; 7,9 х 100 = 790; 800 - 790 = 10. Маємо додатну різницю, яка мала б відноситися до витрат (витратили більше гривень, ніж маємо на валютному рахунку у перерахунку на гривні). А що порівнюємо за нормою пп. 153.1.4 ПКУ: 8,0 - 7,9 = 0,1? Який курс НБУ і на яку дату використовувати? Самі лише запитання. Сподіваємося, що цей законодавчий ляп — інакше таке не можна назвати — колись буде виправлено.

Приклад 7. Підприємство подало заявку до уповноваженого банку на купівлю 2000 доларів для виконання контракту на поставку товару на умовах передоплати. За попереднім розрахунком з поточного рахунка було перераховано 16500,00 грн на купівлю валюти. Комісія банку становить 160 грн, які були включені до попереднього розрахунку. Курси НБУ:

на дату зарахування на валютний рахунок — 7,85 грн/$;

на дату перерахування коштів нерезиденту — 7,90 грн/$.

Валюту придбано на МВБУ за курсом — 8,15 грн/$. Відображення операції купівлі валюти в податковому та бухгалтерському обліку наведено у таблиці 8.

Таблиця 8