Тема 8

ЛІДЕРСТВО

1. Керівництво і управління

Одна з найважливіших проблем сучасного бізнесу – питання керівництва.

Керівництво – це цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями й компетенцією керівників, на колективи, тобто взаємодія керівників і виконавців.

Стадії процесу керівництва:

1. Визначення цілей, які повинні бути досягнуті за певний відрізок часу.

2. Інформування колективу про завдання, методи їхнього виконання, ресурси тощо,

3. Проведення аналітичної роботи з метою вивчення резервів підвищення ефективності трудової діяльності колективу.

В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, влада і вплив.

Лідерство – це здатність завдяки особистим якостям здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей. Влада – право наказувати, вимагати виконання, приймати рішення, розподіляти ресурси, діяти як організатор, керівник і контролер одночасно.

Вплив – це будь-яка поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття тощо іншого працівника (підлеглого).

Американські дослідники Роберт Блейк і Джейн Моутон під­креслюють, що сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул в усуненні перепон і досягненні максимальних результатів. Отже, основою ефективного керівництва є вміло побудовані взаємини з підлеглими. Для забезпечення ефективного керівництва треба враховувати такі шість елементів:

• ініціативність;

• інформованість;

• захист своєї думки;

• прийняття рішень;

• розв’язання конфліктних ситуацій;

• критичний аналіз.

Жодний з розглянутих елементів не може компенсувати відсутність або надлишок будь-якого іншого.

2. Влада і відповідальність

Влада – це можливість керуючої системи розпоряджатися певними ресурсами, впливати на поведінку людей і за допомогою волі, авторитету, права, насильства керувати їх діями. Прямими владними діями можна спрямовувати дії підлеглих на активізацію діяльності підлеглих, а зворотними – на заборону та отримання від небажаних вчинків. Влада – це форма соціальних відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і напрямок діяльності людей за до­помогою економічних, соціальних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів.

Взагалі, влада ґрунтується на відносинах субординації, тобто багаторівневого підпорядкування, ієрархії. Конкретна субординація формується стосовно до діючої структури управління. Важливими при цьому також є особисті якості керівників та рівень їх фахової підготовки.

Вирізняють поняття “влада” і “сила”. Форма влади формується структурою організації. Така влада є законною, і вона забезпечує право останнього слова. Влада сили не завжди законна, і тому вона спирається не на право, а на спроможність права. Така влада дає спроможність рухати явища і події організації за заданим сценарієм. Сила менеджера здійснюється через контроль над знаннями, ресурсами, грошима, інформацією. Отже, сила діє примусово.

У зарубіжній літературі владу і силу часто розглядають у ви­гляді відрізка прямої від -100 до +100, тобто від незаконного використання сили до законного застосування влади. Керуюча система для досягнення мети організації використовує силу і владу. Більший або менший рівень влади обумовлений рівнем посади менеджера.

Крім ієрархії, стан влади включає також:

• надання повноважень вищестоящими структурами;

• умови здійснення ролі;

• контроль за ресурсами;

• власність;

• харизматичне керівництво;

• сподівання підлеглих;

• бажання і потреби;

• оцінки, умови контрактів;

• обумовленість генетичними особливостями;

• авторитарні або демократичні стилі.

У здійсненні управлінських функцій діють сили, які впливають ситуаційно на менеджера та підлеглих.

На менеджерів діють сили, які впливають на:

• власні цінності менеджера, обумовлені суспільством;

• обмежування затрат і пільг, що надаються;

• відповідальність, яку менеджери з небажанням сприймають.

На підлеглих діють сили:

• розбіжності інтересів підлеглих із суспільством з ідеологічних міркувань;

• підпорядкованості владі менеджерів через свої мотиваційні інтереси;

• сприймання влади тільки до певної межі;

• необхідності зміни становища.

На ситуацію діють сили, які вимагають:

• застосування влади у період довготривалих історичних кон­фліктів;

• сприяння застосуванню влади спокійним чином.

Влада обумовлює певну відповідальність. Роль відповідальності підвищується, коли зростає вартість використовуваних ресурсів.

Відповідальність проявляється у різних формах контролю над діяльністю керованої системи з виконання нею прийнятих норм і правил діяльності. Відповідальність охоплює зобов’язання відповідати за свої дії і вчинки, брати на себе вину за їх можливі наслідки. Керівники відповідають не лише за власну діяльність, але й за вчинки і провини підлеглих.

Відповідальність необхідно сприймати у двох аспектах: ретроспективному і перспективному. У першому випадку відповідальність має режимне регламентування, а у другому обумовлюється внутрішніми регуляторами поведінки людини, почуттям обов’язку і зобов’язань. Відповідальність у менеджменті, як правило, повинна визначатися за кінцевими показниками діяльності. Відповідальність тісно пов’язана із повноваженнями.

Повноваження – це посадові права і можливості менеджера при­ймати рішення, які впливають на дії працюючих. Повноваження діляться на лінійні (управління виробництвом, фінансами, продажем) і штабні (функціональні, консультативні). Таким чином, практика засвідчує, що ефективний менеджмент можливий за умов формування балансу між обов’язками, повноваженнями і відповідальністю.