- •Керівництво і управління
- •Влада і відповідальність
- •Форми влади і впливу
- •Суть лідерства, основні його типи
- •Теорії лідерства
- •1. Турбота про людей.
- •2. Упор на процес виробництва.
- •1. Відношення керівника і підлеглих.
- •2. Структура виробничих завдань.
- •3. Рівень влади керівника.
- •Поняття і роль комунікації
- •Види і форми комунікацій
- •Комунікаційний процес, його елементи та етапи
- •Перешкоди в комунікаціях
- •Інформація як основа комунікацій
- •Документація як об’єкт фіксування управлінської інформації
- •Тема 10
- •Значення ефективності, її види
- •Система показників оцінки економічної ефективності менеджменту
- •Критерії та показники ефективності управління
- •Методи розрахунку економічної ефективності управлінської праці
Суть лідерства, основні його типи
Лідерство – це процес діяльності індивіда, який спроможний повести людей до наміченої мети, виражаючи їх потреби і прагнення в організації.
Стиль лідерства (керівництва) – це типова для лідера (керівника) система прийомів впливу на ведених (підлеглих). Це стала сукупність особистих та індивідуально-психологічних характеристик керівника, за допомогою яких реалізується той чи інший метод (методи) керівництва.
Розрізняють такі основні стилі керівництва:
Авторитарне управління (директивне): керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, на підлеглих діє, головним чином, наказом, розпорядженням, які не підлягають обговоренню.
Авторитарне управління має різні форми:
Патріархальне: всі члени сім’ї повинні слухатися керівника, а він вважає підлеглих такими, які не “доросли” до прийняття рішень. Але це його «діти», про яких він, звичайно, повинен піклуватися.
Автократичне: більш притаманне інституціям (державі, підприємству), ніж окремим особам. Керівництво здійснюється апаратом через підлеглі інстанції, які побічно проводять рішення автократа, залишаючись підлеглими йому.
Бюрократичне: домінує деперсоналізація (людина – носій регламентованих функцій), керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі інстанцій і мають право на виконання даних їм повноважень. Системі регулювання підпорядковуються і керівництво, і підлеглі.
Харизматичне (харизма – милість Бога): за лідером визначаються видатні, єдині в своєму роді якості, а тому він може побажати будь-якої жертви від підлеглих, а тому він може побажати будь-якої жертви від підлеглих і не зобов’язаний про них турбуватися.
Демократичне управління (кооперативне, колективне): керівник мобілізує групу на колективну розробку рішень і колективу їх реалізацією, організовує їх систематичний обмін інформацією, думками, на підлеглих діє переконаннями, порадами, аргументами. Характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень і виконанням завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановлення відповідності цілей організації і цілей груп працівників.
Ліберальне (пасивне) управління: низький рівень вимог до підлеглих, головні засоби впливу – прохання, інформація. Базується на майже повній свободі у визначенні своїх цілей і контролі своєї власної роботи. Його можна розглядати як різновид демократичного стилю.
Анархічне управління: фактична відмова від активного впливу на підлеглих, уникання в прийнятті рішень, невтручання і потурання підлеглих (“роби як знаєш”).
Дотепер вченим не вдалося остаточно сформулювати повного набору якостей, якими володіють ефективні лідери, але достеменно встановлено, що деякі якості є обов’язковими для лідерів і, в першу чергу, – це неабиякі розумові здібності, соціальна зрілість, почуття громадського обов’язку.