160. Причини виникнення міжнародної трудової міграції:

1)з боку країн-донорів: велика кількість населення (демограф. Бум); масове безробіття, зумовлене НТП; низький життєвий рівень і порівняно низька зарплата; виробнича необхідність.

2)з боку країн-реципієнтів: потреба в додатковій висококваліфікованій робочій силі, дешевій і мобільній робочій силі; порівняно висока зарплата.

161. міжнародні трудові норми охоплюють такі сфери: основні права людини у сфері праці (свобода асоціації, ліквідація примусової праці); сприяння зайнятості; поліпшення умов праціі виробничого середовища; інспекція праці і трудових відносин; соціальне забезпечення трудящих; особливості праці в окремих галузях, праця деяких категорій трудящих.

163. Особливості моделі соціального партнерства для країн Північної Європи (Бельгія, Данія, Норвегія, Нідерланди, Фінляндія, Швеція): високий рівень централізації договірного процесу ; діє принцип трипартизму МОП; організаційний рівень СТВ дуже високий, майже завжди досягається компроміс і соціальна злагода.

Особливості моделі соціального партнерства для країн Центральної Європи (Австрія, Італія, Німеччина, Франція, Швейцарія, Ірландія, Велика Британія): на національному рівні не створюються постійно діючі органи соціального партнерства, уряди країн регулярно проводять консультації з нац.обєднаннями профспілок і роботодавців. Лише іноді укладаються загальнонаціональні угоди з найважливіших питань, галузевий та регіональний рівень.

Третя модель : Іспанія, Португалія, Греція, США, Японія: переговорний процес відбувається на макрорівні, роль профспілкового руху незначна, широко використовується система індивідуально-трудових контрактів.

164. Завдання роботодавців у зарубіжних країнах:

- ідентифікація, формулювання, представництво та захист спільних інтересів і прав роботодавців у відносинах з органами держ. влади та обєднаннями найманих працівників; участь у проведенні переговорів і укладанні різносторонніх угод на всіх рівнях; координація дій у виконанні зобов’язань згідно з укладеними угодами; сприяння вирішенню колективних трудових спорів і запобіганню страйків; координація діяльності щодо виконання наук.-техн. і соц.-екон. Програм різних видів; поширення управлінських знань і досвіду; відстоювання необхідності довго строк. держ. інвестицій у людський капітал; розвиток співробітництва на засадах соц. партнерства; налагодження контактів із ЗМІ.

165. Програми зайнятості поділяють на:

1) групи активних підпрограм (сприяння зайнятості): програми по субсидуванню найму на постійну роботу в приватному секторі; програми підтримки підприємств, що створюються самими безробітними(програма само зайнятості); програми безпосереднього створення нових робочих місць у держ. або комерц. секторі.

2) групи пасивних підпрограм (підтримання доходів): програми надання усіх видів допомоги у зв’язку з втратою роботи; програми довгострокового виходу на пенсію.

166. !!!!!!!!!!!!!!!!