18. Об’єктами судово-бухгалтерської експертизи грошових коштів у касі та на рахунках у банку є:

? касові книги і звіти касира з доданими до них прибутковими і видатковими касовими ордерами та іншими грошовими документами;

? книги обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки;

? виписки установ банку з розрахункового, валютного та інших рахунків;

? платіжні доручення, вимоги-доручення, рахунки-фактури та інші документи, що додаються до виписок банків;

? чекові книжки та корінці використаних і анульованих чеків;

? платіжні відомості на виплату заробітної плати;

? журнали-ордери і відомості № 1, № 2, а також журнали-ордери № 3 і № 7;

? акти внутрішніх ревізій каси та попередніх перевірок;

? листування з установами банків та іншими фінансовими органами.

19. Експерт бухгалтер — це висококваліфікований спеціаліст у галузі бухгалтерського обліку, аналізу і контролю господарської діяльності, обов’язком якого є дослідження правильності віддзеркалення господарської діяльності підприємства в документах бухгалтерського обліку під час розслідування та розгляду кримінальних і цивільних справ.

Закон України «Про судову експертизу» (ст.13) і КПК (ст.77) надають судовому експерту певні права. Зокрема, незалежно від виду судочинства експерт має право:

? знайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи;

? порушувати клопотання перед слідчим (судом) про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених запитань;

? з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати клопотання, що стосуються проведення експертизи, та ставити запитання особам, яких допитують;

? указувати у висновку експертизи на факти, які мають значення для справи, щодо яких йому не було поставлено запитань;

? у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок експертизи;

? викладати письмово відповіді на запитання, які ставляться перед ним під час допиту;

? оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, які призначили експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи.

Скарги на дії і рішення органів дізнання або слідчого експерт може направити прокурору. Чинне законодавство надає прокурору три доби для розгляду скарги і відповіді експерту. У разі відхилення скарги експерта у відповіді мають бути чітко сформульовані причини, згідно з якими її визнають безпідставною. Скарга на рішення і дії прокурора подається вищому органу прокуратури.

Експерту забороняється:

• проводити експертизу без письмової вказівки керівника експертної установи (її структурного підрозділу), за винятком експертиз, доручених йому безпосередньо після слідчого розгляду, в якому він брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового розгляду;

• самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені у наданих йому матеріалах неоднозначно;

• розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, дані попереднього слідства чи дізнання;

• вступати в контакти, не передбачені порядком проведення експертизи, з будь-якими особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано стосуються експертизи;

• зберігати кримінальні, цивільні та арбітражні справи, а також речові докази й документи, що є об’єктами експертизи, поза службовим приміщенням.

За допущені порушення під час проведення експертизи, що не призвели до кримінальної чи адміністративної відповідальності, штатний співробітник експертної установи може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а позаштатний — звільнений з посади позаштатного експерта.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» і ст. 77 КПК України на експерта покладаються такі обов’язки:

? узяти до виконання доручену йому експертизу;

? повідомити в письмовій формі особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого запитання, а витребувані додаткові матеріали не були одержані;

? з’явитися за викликом особи або органу, які призначили експертизу, для допиту з приводу проведеної експертизи або для повідомлення про неможливість її проведення;

? заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин;

? з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, проводити дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи сторін у цивільних та господарських справах;

? на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати пояснення даного ним висновку.

Експерт бухгалтер зобов’язаний заявити про самовідвід у разі, якщо він:

1. Особисто, прямо чи посередньо зацікавлений у наслідках справи.

2. Є родичем сторін або інших осіб, що беруть участь у справі.

3. Перебуває в особистих відносинах з особами, які беруть участь у справі.

4. Перебуває або перебував у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, що беруть участь у справі.

5. Проводив ревізію, матеріали якої лягли в основу порушення даної справи.

6. Виявив некомпетентність.

7. Приховав обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

На цих самих підставах експерт зобов’язаний заявити про свій самовідвід. Причому, цей обов’язок лежить на експерті й тоді, коли він особисто вважає, що вказані вище обставини не є перепонами для його участі в справі.

Експерт бухгалтер не повинен давати висновки з питань, що виходять за межі його компетенції.

20. Об’єктами досліджень судово-бухгалтерської експертизи є будь-які господарські операції з основними засобами та МШП, які здійснювалися на підприємстві протягом певного періоду. Експерт досліджує отримані від слідчого або суду інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, акти інвентаризаційних комісій, письмові пояснення матеріально відповідальних осіб, протоколи, накази та інші документи. При цьому він перевіряє, чи був виконаний передбачений інструкцією порядок проведення інвентаризації, чи правильно оформлені інвентаризаційні матеріали, чи обґрунтовані результати зіставлення облікових та фактичних даних про залишки цінностей.

21. Судово-бухгалтерську експертизу на стадії попереднього слідства призначають тоді, коли перед слідчим після проведення ним слідчих дій виникають конкретні запитання, вирішувати які може лише фахівець, і коли у справі є досить матеріалів, необхідних бухгалтеру-експерту. Судово-бухгалтерську експертизу призначає слідчий у таких випадках:

висновки ревізії суперечать матеріалам справи;

ревізором не прийнято пред’явлені матеріально відповідальними особами документи — акти про нестачу і псування товарів, накладні, розписки на відпуск товарів через невчасне їх пред’явлення та неправильне оформлення;

заявлено обґрунтоване клопотання обвинуваченого про призначення судово-бухгалтерської експертизи;

висновки первинної і повторної ревізій суперечать один одному;

застосовані ревізором методи визначення матеріальних збитків є сумнівними;

необхідність експертизи випливає з висновку експерта іншого фаху;

виникає потреба дослідження питань, що вимагають застосування фахових знань бухгалтера-експерта, зокрема питання про правильність використання підприємством одержаної ним з банку короткотермінової позички;

необхідно визначити обсяг матеріальних збитків;

виникає потреба вирішити питання про можливість заліку товарів різного ґатунку.

Судово-бухгалтерська експертиза, як правило, проводиться в приміщенні експертної установи, а в разі потреби місце її проведення встановлюється експертом за домовле­ністю з органом, що призначив експертизу. Експерт-бухгалтер досліджує тільки матеріали, надані йому слідчим. Самостійно добирати матеріали для дослідження експерт не має права.

Конкретне використання під час розслідування кримінальних справ фахових знань експерта-бухгалтера визначається змістом питань, запропонованих йому для вирішення. У свою чергу, результати роботи експерта-бухгалтера значною мірою залежать від поставлених питань.

Проведення експертиз доручається, як правило, установам судово-бухгалтерської експертизи (науково-дослідним інститутам та їхнім філіям), підпорядкованим Міністерству юстиції України.

Слідчий бере активну участь у здійсненні судово-бухгалтерської експертизи і, контролюючи роботу експерта-бухгалтера, забезпечує йому всебічне й повне дослідження всіх матеріалів, необхідних для встановлення правильного і обґрунтованого висновку з дотриманням чинних процесуальних норм. Зокрема, слідчий організовує в разі потреби зустрічі обвинуваченого з експертом-бухгалтером; документально оформлює заяву і пояснення обвинуваченого; забезпечує збирання додаткових матеріалів; знайомиться з новими фактами, встановленими експертом-бухгалтером; у міру їх вияв­лення ставить перед експертом додаткові питання.

Під час контролю з боку слідчого не допускається будь-яке втручання в діяльність експерта за суттю його фахових дій. Слідчий також не має права впливати на зміст виснов­ку експерта.

Окрім державних спеціалізованих установ та відомчих служб, судово-бухгалтерську експертизу здійснюють також на підприємницьких засадах недержавні структури на підставі спеціального дозволу (ліцензії), та окремі громадяни за разовими угодами (ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р.).

22. – первинні документи: видатков накладні , акти прийому передачі, акти на оренду;

- картки введення в експлуатацію

- оборотно-сальдова відомість 15, 13, 11,12

- головна книга

- бух. Реєстри

- платіжні доручення, банк. Вип.

- інвентаризаційна картка;

23.

24.

25.

26.

27. На підготовчій стадії, виходячи з характеру завдань, постав-лених правоохоронними органами, здійснюється:

підбір експертів (призначення фахівця — експерта-бухгалтера з огляду на зміст питань, поставлених перед судово-бухгалтерською експертизою);

складання завдання на проведення експертизи керівником експертної установи (дод. 2);

вивчення призначеним експертом-бухгалтером змісту за-вдання та постанови правоохоронних органів;

підбір нормативно-правових актів з питань, які мають бути досліджені.

Організаційно-методична стадія включає:

вивчення змісту і повноти матеріалів справи, поданих на експертизу;

опрацювання методики проведення експертизи;

складання календарного плану-графіка проведення судово-бухгалтерської експертизи (оскільки процесуальні норми перед-бачають строки розслідування кримінальних і цивільних справ правоохоронними органами).

28.

29.

30. Стадія узагальнення, оцінки і реалізації результатів судо-во-бухгалтерської експертизи включає два етапи:

• узагальнення результатів експертизи передбачає групування і систематизацію недоліків фінансово-господарської діяльності під-приємства, які стали об’єктом бухгалтерської експертизи, за еко-номічною однорідністю і хронологічною послідовністю, узагаль-нення результатів дослідження, складання експертного висновку, розроблення пропозицій із профілактики виявлених недоліків;

• реалізація результатів експертизи — це передання експерт-ного висновку органу, який призначив експертизу; оцінка висновку експерта слідчим (судом); допит експерта на попередньому слідстві чи судовому розгляді.

Таким чином, провадження судово-бухгалтерської експер-тизи являє собою системне дослідження господарських процесів, в яких виникли конфліктні ситуації в правовідно-синах, з метою встановлення доказів істини для їх право-вого врегулювання.

31. У досліджувальній частині висновку відтворюється увесь процес експертного дослідження в тій послідовності, в якій згруповані питання. При цьому формулювання питань не повторюються, а дається посилання на їхній порядковий номер.

Кожному питанню, яке вирішує експерт, має відповідати певний розділ досліджувальної частини.

Якщо кілька питань тісно взаємозв’язані, хід їх вирішення можна описувати в одному розділі.

Викладення процесу дослідження є дуже важливою частиною висновку експерта, оскільки з проведених досліджень мають випливати висновки, а висновки повинні бути мотивовані дослідженням. Експертубухгалтеру слід вдумливо поставитися до викладення у своєму висновку матеріалів цього розділу ще й тому, що саме ця частина є підставою для оцінки висновку слідчим та судом. Як уже зазначалося, даний опис має бути найбільш ясним і зрозумілим.

Викладення досліджувальної частини слід починати із зазначення даних, виявлених ревізією (якщо така мала місце), а потім вихідних даних бухгалтерського обліку, використаних експертом. Далі вказується, в якому напрямку проводилося дослідження, які були застосовані прийоми дослідження, які документи порівнювалися, якими документами, зокрема нормативними актами, дослідження підтверджується.

Тут також розгорнуто мотивуються думки, що їх потім викладають стисло у висновках.

Якщо проводилися слідчі дії за участю експерта, він указує і на це, оскільки результати такої участі відбились на обґрунтованості висновків.

У разі посилань на документи та інші матеріали справи (показання звинувачених, свідків, висновки експертів інших спеціальностей і т. п.) у висновку зазначають відповідні тома та аркуші справи.

Досліджуючи матеріали справи й обґрунтовуючи свої висновки, експерт бухгалтер складає окремі таблиці та відомості з розрахунками, які в разі їх громіздкості доцільно розміщувати не в самому тексті розділу «Дослідження», а в додатку до висновку.

У тексті ж розділу «Дослідження» дається посилання на номер додатка та міститься формулювання судження, яке ці таблиці та відомості підтверджують. Такого роду додатки є частиною самого висновку.

Отже, у досліджувальній частині висновку експертизи описується процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновку експерта. Ця частина має містити:

? відомості про стан об’єктів дослідження, застосовані методи дослідження, умови проведення;

? посилання на додатки та необхідні роз’яснення до них;

? експертну оцінку результатів дослідження.

Дослідна стадія судово-бухгалтерської експертизи передба-чає виконання експертом-бухгалтером конкретних процедур, пе-редбачених методикою дослідження, в тому числі з використан-ням ЕОМ, для одержання необхідної інформації щодо питань, поставлених перед судово-бухгалтерською експертизою.

32. Повторна експертиза призначається у випадку необґрунтованості висновку чи сумнівів у його правильності. При проведенні повторної експертизи обвинувачуваний користується правами, наданими йому законом при призначенні і проведенні експертизи.

Повторний висновок експерта-бухгалтера необхідно, якщо первісний висновок суперечить документам і матеріалам справи, якщо обвинувачуваний опорочив висновок експерта-бухгалтера, якщо первісний висновок складений особою, кваліфікація чи ділові якості якого ставляться під сумнів слідчим чи судом, а також якщо по закінченню роботи експерта-бухгалтера у слідчого з'являються нові матеріали, що суперечать тим, що спочатку були досліджені і покладені в основу висновку Повторний висновок потрібно, якщо експерт-бухгалтер порушив свої процесуальні права чи вийшов за межі своєї компетенції.

Виконання повторної судово-бухгалтерської експертизи доручається іншому експерту чи іншим експертам. При призначенні повторної судово-бухгалтерської експертизи слідчий (суд) виносить постанову, яка пред'являється обвинувачуваному. У постанові слідчий (суд) обґрунтовує свою незгоду з первісним висновком експерта-бухгалтера, посилаючись на обставини справи і конкретні матеріали, і після цього формулює питання, по яких повинно бути наданий висновок.

Якщо слідчий не згодний з висновком першого експерта-бухгалтера і не вважає потрібним призначати повторну експертизу, він викладає мотиви своєї незгоди в обвинувальному висновку чи в постанові про припинення справи. Суд мотивує свою незгоду з висновком експерта-бухгалтера в рішенні чи в ухвалі (ст. 62 ЦПК).

33. Завершальну частину висновку становлять саме висновки. Тут викладаються в узагальненому вигляді ті результати, які випливають із проведеного дослідження з кожного питання окремо, та надаються відповіді на поставлені перед експертом запитання в тій послідовності, в якій вони розташовані у вступній частині.

На кожне з поставлених запитань має бути дано відповідь за суттю або вказано, з яких причин неможливо це зробити.

Якщо висновок експерта не підтверджує висновки ревізора або дані бухгалтерського обліку, експерту слід пояснити причини розбіжностей з посиланням на конкретні документи.

Висновки експерта мають носити категоричний характер. Проте це не виключає надання експертом бухгалтером альтернативних висновків. Альтернативні висновки експерта бухгалтера не слід змішувати з імовірними, які доказового значення не мають.

Заключна частина

відповіді на поставлені питання в тій послідовності, в якій вони викладені у його вступній частині. На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.