1. Судово-бухгалтерська експертиза є одним із найбільш поширених видів судових експертиз. Необхідність у судово-бухгалтерській експертизі виникає під час розслідування і судового розгляду цивільних справ про привласнення, посадові (службові) злочини, а також відносно цивільних справ, коли необхідно про-аналізувати дані про фінансово-господарські операції, що відо-бражені у бухгалтерському обліку. У процесі проведення експер-тиз цього виду аналізується виробнича і фінансово-господарська діяльність підприємств із різними формами власності, які допус-тили збитки, втрати, привласнення товарно-матеріальних ціннос-тей, безгосподарність, і визначаються суми матеріальної відпові-дальності за заподіяну шкоду.

2. Складання та надання висновку експертом бухгалтером є, як правило, завершальною стадією його роботи щодо проведення судово бухгалтерської експертизи як у процесі попереднього слідства, так і в суді.

Фактичні дані, які в результаті проведеного дослідження виявлені експертом, надають його висновку доказового значення у справі (ст. 65 КПК України). Це означає, що суд та слідство використовують висновки експерта для обґрунтування рішення, що виноситься ними у справі.

З огляду на сказане висновок експерта бухгалтера (як і будь-якого експерта) має задовольняти низку вимог, найголовнішими з яких є: відповідність процесуальним вимогам, об’єктивність, повнота, наукова обґрунтованість, логічність та послідовність викладення, стислість та чіткість.

Висновок судово бухгалтерської експертизи складається на підставі досліджень усіх наданих експерту бухгалтеру матеріалів у межах його компетенції. Цей висновок має повно і об’єктивно відбивати результати проведеного дослідження і підтверджуватися даними первинних документів, облікових реєстрів і звітності господарського органу. Оскільки висновок бухгалтера експерта є доказом, то він має бути чітким, конкретним і зрозумілим як для слідчого, так і для всіх учасників судового розгляду.

Висновок експерта бухгалтера складається з трьох частин: вступної;досліджувальної; висновків дослідження, а також додатків.

3. предметом судово-бухгалтерської експертизи є бухгалтерські операції, що відбивають фінансово-господарську діяльність і разом з тим є певною мірою її частиною.

Це поняття предмета судово-бухгалтерської експертизи базу-ється на тому, що його сутність характеризується такими особли-востями:зв’язком з господарською діяльністю; відображенням у бухгалтерському обліку; колом питань, поставленими слідчим (судом) експерту-бухгалтеру;наявністю висновку, зробленого спеціалістом у галузі бухгалтерського обліку.

Поняття предмета судово-бухгалтерської експертизи тісно пов’язане з поняттям об’єкта експертного дослідження.

Об’єктами судово-бухгалтерської експертизи є:

1. Облікові бухгалтерські документи:

а) первинні, які фіксують господарські операції, що розгляда-ються в справі (вимоги, банківські доручення, касові ордери, наря-ди, транспортні документи, платіжні відомості, квитанції тощо);

б) зведені (згруповані відомості, особові рахунки, накопичу-вальні таблиці та ін.).

2. Облікові регістри, в яких відображені господарські опера-ції (книги, журнали-ордери, оборотні відомості, картки обліку тощо).

3. Комп’ютерна інформація.

4. Документи бухгалтерської звітності (звіти касирів, авансові звіти, товарні звіти матеріально відповідальних осіб та ін.).

5. Форми фінансової звітності підприємства.

6. Матеріали інвентаризацій (інвентарні описи, звіряльні ві-домості, протоколи рішень інвентаризаційних комісій, пояснення матеріально відповідальних осіб).

7. Акти проведених ревізій.

8. Інші офіційні документи (накази про прийняття на роботу і звільнення, трудові договори і контракти, договори про мате-ріальну відповідальність, листування з банками, різні довідки тощо).

9. Протоколи допитів звинувачуваних та свідків, протоколи очних ставок, огляд і вилучення документів.

10. Неофіційні документи, що мають значення для судово-бухгалтерської експертизи.

11. Висновки експертів інших галузей знань (товарознавчої, будівельної, технологічної та ін.).

12. Інші документи, що регламентують діяльність суб’єкта.

4. Ця частина має містити:

відомості про стан об’єктів дослідження, застосовані методи дослідження, умови проведення;

посилання на додатки та необхідні роз’яснення до них;

експертну оцінку результатів дослідження.

Викладення досліджувальної частини слід починати із зазначення даних, виявлених ревізією (якщо така мала місце), а потім вихідних даних бухгалтерського обліку, використаних експертом. Далі вказується, в якому напрямку проводилося дослідження, які були застосовані прийоми дослідження, які документи порівнювалися, якими документами, зокрема нормативними актами, дослідження підтверджується.

Тут також розгорнуто мотивуються думки, що їх потім викладають стисло у висновках.

Якщо проводилися слідчі дії за участю експерта, він указує і на це, оскільки результати такої участі відбились на обґрунтованості висновків.

У разі посилань на документи та інші матеріали справи (показання звинувачених, свідків, висновки експертів інших спеціальностей і т. п.) у висновку зазначають відповідні тома та аркуші справи.

Досліджуючи матеріали справи й обґрунтовуючи свої висновки, експерт бухгалтер складає окремі таблиці та відомості з розрахунками, які в разі їх громіздкості доцільно розміщувати не в самому тексті розділу «Дослідження», а в додатку до висновку.

У тексті ж розділу «Дослідження» дається посилання на номер додатка та міститься формулювання судження, яке ці таблиці та відомості підтверджують. Такого роду додатки є частиною самого висновку.

5. Методом судово-бухгалтерської експертизи є сукупність методичних прийомів і способів, які застосовуються екс-пертом-бухгалтером під час дослідження документів та інших матеріалів, наданих йому слідчим або судом.

Розвиток судово-бухгалтерської експертизи як економіко-правової дисципліни нерозривно пов’язаний зі створенням її ме-тодології, яка включає в себе систему загальнонаукових і частко-во наукових методів і прийомів дослідження

Загальнонаукові методи є сукупністю принципів і категорій матеріалістичної діалектики та загальнонаукової теорії пізнання. Вони базуються на використанні таких прийомів, як аналіз і син-тез, індукція і дедукція, абстрагування і конкретизація, аналогія і моделювання, системний і функціонально-вартісний аналіз.

 Аналіз — прийом дослідження, який включає в себе вивчен-ня предмета, способу уявного або практичного розчленування його на складові елементи. Кожна з виокремлених частин аналі-зується самостійно в межах єдиного цілого.

 Синтез — прийом вивчення об’єкта в його цілісності, єдно-сті і взаємозв’язку його частин. Експертиза поєднує синтез з ана-лізом, оскільки це дає змогу з’єднати об’єкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити їхній взаємозв’язок і пізнати предмет як єдине ціле.

 Індукція — прийом дослідження, за якого загальний висно-вок про ознаки численних елементів об’єкта складають на підставі вивчення лише їх частини, тобто від окремого до загального.

 Дедукція — досліджує стан об’єкта в цілому, а потім — за його складовими елементами, тобто висновок складається від за-гального до окремого.

 Абстрагування — прийом, який дає змогу способом абстра-кції переходити від конкретних об’єктів до загальних понять і за-конів розвитку.

6. У вступній частині висновку експертизи зазначається:

• назва експертизи, її номер, чи є вона первинною, додатковою, повторною, комісійною або комплексною;

• особа або орган, які призначили експертизу;

• дані про експерта (експертів): посада, прізвище, ім’я та по батькові, освіта, експертна спеціальність та стаж експертної роботи; науковий ступінь та вчене звання;

• дата надходження матеріалів до експертної установи і дата підписання висновку експертизи;

• де і ким винесено постанову або ухвалу про призначення експертизи;

• питання, які належить вирішити експертові.

Питання включаються у формулювання постанови (ухвали) про призначення експертизи. Якщо поставлено кілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найдоцільніший порядок дослідження. Якщо редакція питання в постанові (ухвалі) не відповідає Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки і призначення судових експертиз у науково-дослідних судово експертних установах Міністерства юстиції України, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після з’ясування питання в редакції постанови (ухвали) про призначення експертизи він може дати відповідні роз’яснення і викласти питання в редакції, що відповідає згаданим Рекомендаціям.

Питання, які поставлені експертом із власної ініціативи, вказуються після питань, зазначених у постанові (ухвалі) про призначення експертизи:

? найменування матеріалів, що надійшли на експертизу;

? клопотання експерта про подання додаткових матеріалів, наслідки їх розгляду;

? короткі обставини справи, зокрема найменування організації, якій спричинено збитки або донараховано податки (з даних, повідомлених експерту в постанові слідчого або ухвалі суду), якщо вони мають суттєве значення для надання висновку;

? відомості про осіб, які були присутні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали, процесуальне положення);

? попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку;

? довідково нормативні документи та методична література, які використовувались експертом для вирішення поставлених питань (з зазначенням бібліографічних даних).

Питання у вступній частині висновку наводяться в тому самому формулюванні, в якому вони поставлені слідчим або судом. Зміни їх не допускаються.

У досліджувальній частині висновку відтворюється увесь процес експертного дослідження в тій послідовності, в якій згруповані питання. При цьому формулювання питань не повторюються, а дається посилання на їхній порядковий номер.

7. Судово-бухгалтерські експертизи можна класифікувати за такими ознаками:

за послідовністю проведення;

за обсягом дослідження;

за чисельністю і якісним складом експертів;

за характером спеціальних знань, що застосовуються.

За місцем проведення експертизи поділяються на ті, що проводяться в експертних установах і ті, що проводяться поза межами експертних установ.

^ За обсягом дослідження експертизи поділяються на основні і додаткові. Основною називається експертиза, яка повністю вирішує поставлені перед нею питання по справі, що розглядається. Додаткова експертиза призначається за умови неповноти чи неясності висновків основної експертизи. Неясність висновку полягає у тому, що на його підставі не можна точно встановити чи є висновок експерта категоричним або ймовірним. Додаткова експертиза призначається для роз'яснення, уточнення і конкретизації результатів основної експертизи. Додаткову експертизу може проводити той же експерт.

^ За послідовністю проведення експертизи поділяються на первинні і повторні. Первинними називають експертизи, що призначаються за даною справою вперше. Повторною називається експертиза, що проводиться за тими ж об'єктами і за тими ж питаннями, що і первинна, висновок якої визнаний необґрунтованим або викликає сумнів. Це можливо у тих випадках, коли при проведенні первинної експертизи мали місце порушення процесуальних норм або висновок не узгоджується з достовірними обставинами справи. Як правило, повторна експертиза доручається іншому експерту.

За чисельністю і складом виконавців експертизи поділяються на одноосібну та комісійну. Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів -фахівців у одній галузі знань.

За характером необхідних спеціальних знань експертизи поділяються на однопредметні і комплексні, що досліджують питання, які відносяться до різних сфер спеціальних знань, проте об'єднані однією справою. Кожний експерт в ході комплексної експертизи робить свій висновок та підписує його одноосібно. Комплексна експертиза може проводитися й одним експертом, якщо він володіє спеціальними знаннями в різних сферах діяльності і навичками у проведенні різних класів судових експертиз.

8. • розрахунково-платіжна або платіжна відомість;

• видатковий касовий ордер;

• журнал обліку прибуткових та видаткових ордерів;

• касова книга та касовий звіт;

• наряди на оплату праці або табелі обліку робочого часу.

9.Мета СБЕ- надання вичерпної , аргументованої, беззаперечної однозначної відповіді на поставлені перед експ. Бух.

завданнями, а саме:

• установлення документального обґрунтування нестачі або наявності лишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також розміру завданих матеріальних збитків за відпо-відний період часу і місце їх здійснювання;

• установлення правильності документального оформлення операцій з приймання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів;

• визначення і підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих посадовими і матеріально відповідальними особами в результаті навмисних корисливих правопорушень;

• установлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних нор-мативних актів у бухгалтерському обліку і звітності;

• підтвердження виявлених недоліків у організації бухгалтер-ського обліку, звітності та контролю фінансово-господарської

діяльності суб’єкта господарської діяльності, які сприяли нане-сенню матеріальних збитків;

• установлення обґрунтування списання сировини, матеріалів, готової продукції, товарів;

• установлення правильності визначення оподатковуваного прибутку (доходу) підприємств різних форм власності та обчис-лення розмірів податків;

• установлення причин, які сприяли навмисному зловживанню;

• установлення документального обґрунтування вимог пози-вача і заперечень відповідача в частині, що стосується вартості позову (зустрічного позову).