Тема7: “Видатки бюджетів на утримання соціальної сфери”

1. Видатки бюджетів на охорону здоров'я.

2. Бюджетне фінансування закладів культури і мистецтва.

3. Фінансування розвитку фізичної культури і спорту.

1. Видатки бюджетів на охорону здоров'я

Заклади охорони здоров'я — це підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різних потреб населяння в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілак­тичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Згідно з бюджетною класифікацією до закладів охорони здоров'я (код 080000) належать:

• лікарні широкого профілю;

• спеціалізовані медичні заклади;

• поліклініки та амбулаторії;

• спеціалізовані поліклініки;

• загальні та спеціалізовані стоматологічні поліклініки;

• фельдшерсько-акушерські пункти;

• санітарно-епідеміологічна служба.

Кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань. Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково-обґрунтованих нормативів із розрахунку на одного жителя.

При плануванні видатків на охорону здоров'я використовують головним чином два основні показники — кількість ліжок і число лікарів амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення. Кількість ліжок і число лікарів планується з урахуванням фактичної забезпеченості населення мережею та амбулаторно-поліклінічним обслуговуванням , часу використання і обороту лікарняного ліжка згідно із штатними нормативами медичного персоналу. Потреба населення в ліжках визначається виходячи із кількості хворих, які госпіталізовані, та обороту одного ліжка за рік. Оборот ліжка вимірюється кількістю хворих на одне ліжко за рік. На величину цього показника впливає середня тривалість перебування одного хворого в лікарні і час використання ліжка протягом року.

Показник обороту ліжка визначається шляхом ділення кількості днів використання ліжка на середню тривалість перебування хворого. Розрахунок загальної потреби у ліжковому фонді міста району здійснюється за формулою:

К=(ПхН ): (Ох100),

де: К — середньорічне число ліжок; Н - чисельність населення ; П — процент госпіталізації; О — оборот ліжок.

Згідно з досвідом планування витрат на охорону здоров'я використовують дані на початок і кінець року, а також про середньорічну кількість ліжок. Середньорічне число ліжок, крім фактичної наявності на початок планового періоду, враховує намічене планом їхнє збільшення протягом року. Цей процес можна виразити наступною формулою:

К₁ = К+((ДхМ):12),

де: К — кількість ліжок на початок року;

К₁— середньорічна кількість ліжок;

М — час функціонування додаткової кількості ліжок;

Д — плановий приріст ліжок.

Кількість днів використання ліжка застосовується також для розрахунку ще одного показника планування видатків на охорону здоров'я — кількість ліжко-днів. Цей показник визначається шляхом множення середньорічної кількості ліжок на кількість днів використання ліжка за рік і застосовується для планування видатків на харчування і медикаменти.

Планування мережі поліклінік та амбулаторій базується на даних про кількість лікарських відвідувань за рік кожним мешканцем міста, району. Кількість ліжок та кількість лікарських відвідувань слугують підставою для визначення чисельності медичних працівників і затрат на їхню заробітну плату. Для планування чисельності медичних працівників і сум заробітної плати, які їм виплачують, застосовуються відповідні нормативи. Нормативи чисельності працівників визначаються наказами і вказівками Міністерства охорони здоров'я. Нормативи оплати їхньої праці встановлюються на підставі коштів Кабінету Міністрів.

Кількість медичних працівників планується з урахуванням норм їхнього навантаження і умов обслуговування хворих. За штатними нормативами медичного персоналу посади лікарів, наприклад, стаціонару районних лікарень встановлюються із розрахунку одна посада на 20 — 25 ліжок і 0,5 посади на 10 — 13 ліжок. Кількість лікарів визначається виходячи із цього нормативу і кількості лікарських ліжок різних відділень. До цього числа додаються штатні посади завідувачів відділеннями (із розрахунку одна посада на 50—60 ліжок). Для амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення районними лікарнями встановлені такі штатні нормативи: на 10 тисяч населення — 17,2 лікарських посад, у том у числі терапевтів — 4,2, хірургів — 1,2, педіатрів — 2,9. Для амбулаторій, які розміщені у сільській місцевості, посади лікарів встановлюються із розрахунку 0,25 посади на 100 мешканців сільських населених пунктів. Штати лікарського персоналу поліклінік визначаються з урахуванням норм навантаження лікарів, які диференціюються за видами захворювань. Вважа­ється, наприклад, що терапевт приймає в середньому 5 хворих за годину, хірург — 9, зубний лікар — 3.

Користуючись цими нормативами, а також розрахувавши кількість відвідувань поліклінік мешканцями того чи іншого міста або району, можна визначити загальну потребу лікарського персоналу даної місцевості. Кількість середнього та молодшого медичного персоналу в лікарнях визначається з урахуванням цілодобового обслуговування хворих. На один цілодобовий пост палатної медичної сестри передбачається, як правило, 20—25 ліжок і 30 ліжок — на молодшу медичну сестру (санітарку). При цьому загальна кількість годин роботи кожного поста становить на рік 8760, розрахованих виходячи із календарної кількості днів та кількості годин на добу (365 х 24). Річна норма робочого часу медичної сестри визначається виходячи із тривалості робочого дня — 6,5 годин і календарної кількості годин, за винятком свят, вихідних днів і відпустки.

Видатки на охорону здоров'я згідно з економічною класифікацією включають: поточні видатки (оплата праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, медикаменти та перев'язувальні матеріали, продукти харчування й інші); капітальні видатки (капітальне будівництво, капітальний ремонт та інші).

Ставки заробітної плати диференціюються насамперед за основними гру­пами медичних працівників: лікарі, середній і молодший медичний персонал, а всередині кожної із цих груп — за посадою, типу установи, місця роботи і кваліфікації. Застосовуються надбавки до заробітної плати деяким категоріям ме-дичних працівників, а також підвищені ставки заробітної плати працівникам інфекційних, туберкульозних, психіатричних й інших відділень з важкими та шкідливими умовами праці.

Усі медичні заклади щорічно складають тарифікаційні списки, що додаються до єдиного кошторису доходів і видатків. У ньому вказуються дані, які необхідні для встановлення посадових окладів кожному працівникові, у тому числі: посада, яку обіймає, освіта, стаж й інші.

Важливе місце у фінансуванні медичних установ належить видаткам на продукти харчування, медикаменти та перев'язувальні матеріали. Потреба в цих видатках визначається за нормативами з урахуванням умов утримання та лікування хворих. Такі нормативи розраховуються виходячи із раціону харчування, який визначає добову норму витрат продуктів і цін на ці продукти. Норми видатків на харчування встановлюються Кабінетом Міністрів України. Суми видатків на медикаменти та перев'язувальні матеріали, продукти харчування хворих залежать також від використання ліжок в окремих лікувальних установах. На цей показник (час функціонування ліжка на рік) впливає організація роботи у лікарні.