- •Прикметник як частина мови. Специфіка граматичних категорій прикметника. Лексико-граматичні розряди прикметників
- •Поняття про прикметник як частину мови
- •Специфіка граматичних категорій прикметника
- •Лексико-граматичні розряди прикметників: якісні, відносні та присвійні
- •Перехід відносних прикметників у якісні; присвійних – у відносні та якісні
- •Література
- •Стягнені та нестягнені форми повних прикметників
- •Ступені порівняння як форми якісних прикметників
- •Творення вищого та найвищого ступенів порівняння
- •Ступені якості (форми суб'єктивної оцінки) прикметників
- •Відмінювання прикметників твердої і м’якої групи
- •Категорія відмінка прикметника
- •Характеристика парадигм прикметників
- •Особливості відмінювання та правопису складних прикметників з другою частиною –лиций
- •Числівник як частина мови. Специфіка вияву граматичних категорій числівника. Функційні розряди числівників
- •Поняття про числівник як частину мови. Розмежування числівників та інших слів з кількісним значенням
- •Специфіка вияву граматичних категорій числівника
- •Функційні розряди числівників: власне-кількісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні. Особливості їх уживання
- •Питання про порядкові числівники
- •Відмінювання різних розрядів числівників
- •Відмінювання числівників
- •Синтаксичні функції числівників
- •Наголос у числівниках
- •Питання до іспиту
- •Займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників
- •Лінгвістичний статус займенника
- •Займенник як частина мови
- •Граматичні категорії займенників
- •Лексико-граматичні розряди займенників
- •Граматичні категорії займенників, відмінювання займенників Відмінювання займенників різних семантико-граматичних розрядів
- •Морфологічний склад займенників
- •Тест для тематичного контролю. 6 клас.
- •Специфічні випадки функціонування займенників. Явище прономіналізації
- •Явище прономіналізації
Стягнені та нестягнені форми повних прикметників
СТЯГНЕНІ І НЕСТЯГНЕНІ ФОРМИ ПРИКМЕТНИКІВ — форми прикметників, протиставлювані за ознакою односкладовості (стягнені) — двоскладовості (нестягнені) закінчень. Це прикм. форми наз. і знах. в. одн. ж. і с. р. (нов-а — нов-ая, нов-у — нов-ую, нов-е — нов-еє); наз. і знах. в. мн. (нов-і — нов-ії).
Співіснування односкладових і двоскладових закінчень у морфол. системі сучас. укр. літ. мови зумовлені передусім виражальними потребами: двоскладові закінчення функціонують як поетизми, засоби створення стиліст, ефектів, орієнтованих на урочисто-піднесене мовлення, архаїзацію оповіді або ж надання їй фолькл. колориту.
Кваліфікація односкладових закінчень як стягнених базується на твердженні, згідно з яким на ґрунті укр. мови у структурі двоскладових закінчень (або т. з. нестягнених, що виникли внаслідок морфемного перерозкладу — поєднання в одній флексії кол. закінчень іменних прикметників і відповід. форм вказівного займ. *Іь, *іа, *]е) після випадіння інтервокального і та змін асимілят. плану відбулося стягнення двох однакових суміж. голосних у закінченнях, що привело до утворення стягнених прикм. форм. Однак існують вагомі аргументи, які спростовують таке традиц. розуміння генези односкладових закінчень у структурі прикм. форм. Ідеться насамперед про те, що фонет. історії укр. мови не властиві випадіння ] в інтервокальній позиції і стягнення голосних як системні явища, крім окр. пд-зх. говірок, в яких втрата цього звука за згаданих умов не виходить за межі ор. в. одн. іменників і прикметників (зимою > зимов, доброю > добров) та особ. форм дієслів типу питати (питаю > питав, питаєш > питаш тощо). Відсутність контракції підтверджують, зокрема, форми типу молоджу, молодоії, ішца, поіас, мсуа, мо]ф тощо. У зв'язку з цим актуальною стає інтерпретація розгляданих закінчень як таких, що виникли внаслідок втрати (усічення) кінцевих складів у двоскладових флексіях займ. походження.
У мотивації усічених закінчень не ост. роль належить морфонемному чинникові — вирівнюванню відповід. форм за зразком односкладового закінчення наз.—знах. в. одн. прикметників ч. р.
Отже, повні форми прикметників існують у двох різновидах: 1) стягненій і 2) нестягненій формах.
1. Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному та знахідному відмінках однини і множини: гарная, гарнеє, гарнії; синяя, синєє, синії. Вони зустрічаються здебільшого в народній творчості та поезії.
2. Cтягнені форми є загальновживаними : гарна, гарне, гарні; синя, синє, сині.
Стягнені і нестягнені форми прикметників жіночого і середнього роду відрізняються закінченнями: у нестягненій формі -ая, (-яя), -еє (-єє), -її (-її); у стягненій - -а(я), -е(-є), -і(-ї).
У сучасній українській літературній мові повна (нестягнена) форма поширена в називному відмінку однини тільки в прикметниках чоловічого роду (червоний, добрий, синій, довгошиїй, дев'ятий). В окремих прикметниках жіночого і середнього роду така форма використовується здебільшого з стилістичною метою (надання мові піднесеного й урочистого характеру) в народній творчості та художньо-поетичній літературі: Я ще молод козак, вислужуюся: за два коні воронії, за дві шаблі золотії (Нар. тв.). А щедрая матусенька раділа у садку (П. Т.).
Основна форма прикметників жіночого і середнього роду в називному і знахідному відмінках однини стягнена (червона, добра, синя, червоне, добре, сине, червону, добру, синю).