Наголос у числівниках

Числівникам притаманні відмінні від інших іменних частин мови особливості наголошування, які здебільшого виявляються в характері рухомості/нерухомості наголосу. Можна виділити такі акцентуаційні типи числівників:

1. У числівниках один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, двадцять, тридцять, сорок, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят у непрямих відмінках (крім знахідного відмінка, якщо він збігається з називним, і кличного) наголос припадає на закінчення, напр.: один— одного, одному, одним, (на) одному (одному, однім); п'ять — п'ятьох (п'яти), п'ятьом (п'яти), п'ятьма (п'ятьома), (на) п'ятьох (п'яти);п'ятдесят — п'ятдесятьох (п'ятдесяти), п'ятдесятьом (п'ятдесяти), п'ятдесятьма (п'ятдесятьома), (на) п 'ятдесятьох (п 'ятдесятй).

2. У числівниках одинадцять — дев'ятнадцять вживаються паралельні форми закінчень. У формах на -ах, -дм, -ма (-ома) наголос переходить на закінчення, напр.: одинадцять—одинадцятьох, одинадцятьом, одинадцятьма (одинадцятьома), (на) одинадцятьох; дев'ятнадцять—дев'ятнадцятьох, дев'ятнадцятьом, дев'ятнадцятьма (дев'ятнадцятьома), (на) дев'ятнадцятьох. У паралельних формах на -н наголос зберігається на колишньому прийменникові на: п'ятнадцять — п'ятнадцяти, (на) п'ятнадцяти.

3. Складні числівники двісті — дев'ятсот у непрямих відмінках (за винятком знахідного відмінка, якщо він збігається з називним, і кличного) мають два наголоси: основний на закінченні або останньому складі кінцевої основи (другого компонента цих складних числівників), якщо вона має нульове закінчення, і додатковий — на останньому складі першого компонента складних числівників: триста — трьохсот, трьомстам, трьомастами, (на) трьохстах; вісімсот — восьмисот, восьмистам, вісьмастами (вісьмомастами), (на) восьмистах.

4. Числівник дев'яносто має нерухомий наголос, який припадає на елемент ‑но-: дев'яносто, дев'яноста, (на) дев'яноста.

5. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон за відмінювання зберігають наголос називного відмінка, тобто мають нерухомий наголос: тисяча — тисячі, тйся-чею, (на) тисячі, тйсяче; мільярд — мільярда, мільярдові (мільярду), мільярдом, (на) мільярдові (мільярді), мільярде.

6. Числівник нуль за відмінювання наголошується на закінченні: нуль — нуля, нулеві (нулю), нулем, (на) нулі (нулеві), але нулю.

7. Збірні числівники двоє— десятеро, двадцятеро, тридцятеро наголошуються в називному відмінку на першому складі основи, а в непрямих відмінках (за винятком знахідного відмінка, якщо він збігається з називним, і кличного) наголос переміщується на закінчення -ох, -ом, -ма (-ома), як і у відповідних власне-кількіснихчислівниках: дев'ятеро —дев'ятьох, дев'ятьом, дев'ятьма (дев'ятьома), (на) дев'ятьох; тридцятеро—тридцятьох, тридцятьом, тридцятьма (тридцятьома), (на) тридцятьох.

8. У збірних числівниках одинадцятеро — дев 'ятнадцятеро в називному відмінку наголошується компонент -на-, а в непрямих відмінках (за винятком знахідного відмінка, якщо він збігається з називним, і кличного) наголос переміщується на закінчення: дев'ятнадцятеро — дев'ятнадцятьох, дев'ятнадцятьом, дев'ятнадцятьма (дев'ятнадцятьома), (на) дев'ятнадцятьох.

9. Неозначено-кількісні числівники кілька, декілька мають таке наголошення, як власне-кількісний числівник два; неозначено-кількісні числівники багато, небагато — як власне-кількісні числівники три, чотири; неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят, стонадцять — як власне-кількісні числівники п'ять, двадцять, п'ятдесят, напр.: кілька— кількох, кільком, кількома, (на) кількох; багато — багатьох, багатьом, багатьма, (на) багатьох; кількадесят — кількадесятьох, кількадесятьом, кількадесятьма (кількадесятьома), (на) кількадесятьох.

10. Наголошення дробових числівників дублює наголошення власне-кількісних числівників (чисельник) і порядкових прикметників (знаменник).

11. Числівники один, одна, одно (одне) у непрямих відмінках, входячи до складу стійких словосполук, переважно мають наголос на першому складі основи: один одного, один одному, один одним, один до одного, всі до одного.

Числівники взагалі міцно тримають свій наголос на собі і не передають його іншим словам у реченні, як його передають, наприклад, односкладові прийменники (в, на, над, до, від, під та ін.) або односкладові сполучники (і, й, то, так, хоч, щоб та ін.).

Деякі ж числівники (наприклад, один, два, три і інші односкладові числівники), сполучаючись з іншими словами в реченні, прилягають до них так тісно, що передають їм свій наголос.

В українській мові числівники не передають свого наголосу прийменникам.

Якщо між прийменником і числівником стоїть якесь слово, то наголос також лишається на числівнику.

У сполученнях числівників з іменниками при інверсії головний наголос тримають на собі числівники. В таких випадках кількість визначається приблизно. Очевидно, у зв'язку з потребою уточнення означуваного предмета в кількості наголос посилився і закріпився саме на числівнику.

Додаток:

Два студенти, два чоловіки і два чоловіка (за О.Пономарівим «Культура слова: мовностилістичні поради»)

Не завжди правильно вживають форми іменників чоловічого роду в сполученні з числівниками. За правилом, у поєднанні з числівниками два (три, чотири) іменники чоловічого роду мають форму називного відмінка множини: два (три, чотири) будинки (столи, стільці, заводи, студенти, учні тощо). Тим часом у газетах пишуть: «Назустріч ішли два молодика; Побудовано три нових завода; Здано в експлуатацію двадцять чотири будинка». Закінчення -а вживається лише в іменниках, що мають суфікс -ин (який випадає в множині): киянин — кияни — два киянина (частіше двоє киян). Потребує пояснень використання з числівниками слова чоловік. Коли ми кажемо два (три, чотири) чоловіки, то маємо на увазі лише представників чоловічої статі. А коли йдеться про певну кількість людей незалежно від статі, то маємо закінчення -а. «На зборах були присутні 532 чоловіка» (тобто люди обох статей). Таку особливість пояснюємо тим, що спочатку слово чоловік мало в нас таке саме значення, як і в інших слов’ян — являло собою однину до слова люди. Потім лексема чоловік семантично звузилася і стала позначати тільки половину людства, а в своєму первісному значенні вона була замінена словом людина. Є ще й варіанти 532 особи, 532 (двоє) людей.