Література

1. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Завдання і вправи: Навч.посібник. – К.:Вища школа,1995. – 151 с.

2. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ: Навч.посіб. /М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона. – К.:Вища школа, 2003. – 287 с.

3. Колоїз Ж.В., Малюга Н.М., Явір В.В. Сучасна українська літературна мова: Збірник завдань для лабораторних робіт. – К.: Знання, 2006. – 356 с.

4. Історія української мови: Хрестоматія /Упорядники С.Я.Єрмоленко, А.К.Мойсієнко. Автор передмови С.Я.Єрмоленко. – К.:Либідь,1996. – 288 с.

Лекція № 2

Короткі і повні форми прикметників.

Ступені порівняння якісних прикметників

План

1. Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прикметниками.

2. Стягнені та нестягнені форми повних прикметників.

3. Ступені порівняння як форми якісних прикметників.

4. Творення вищого та найвищого ступенів порівняння. Аналітичні форми ступенів порівняння.

5. Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників.

Формальне та функціональне співвідношення

між короткими та повними прикметниками

Повні і короткі прикметники – словозмінні різновиди прикметників, протиставлювані за характером відмінкових закінчень, обсягом словозм. парадигми і відносною хронологією формування.

Повну і коротку форму мають якісні прикметники: свіжий - свіжий, милий - мил. В сучасній українській мові короткі форми прикметників творяться здебільшого від окремих повних якісних прикметників чоловічого роду називного відмінка однини шляхом відкидання закінчень (зелений — зелен, радий — рад). В основі прикметника, що закінчується на два приголосні, появляється вставний голосний е (ясний — ясен, здатний — здатен), рідше ї (j + і): достойний — достоїн. Іноді способом звичайного повтору коротких форм творяться складні прикметники (зелен-золот).

Повними (членними) називаються визначальні для укр. мови прикметники з флексіями займ. походження, що сформувалися ще в праслов'ян. мові як результат функц. взаємодії і наступної морфол. трансформації форм іменних (коротких) П. і відповід. форм вказів. займенника }ь ()а, іе), ототожнюваного з означеним артиклем (членом).

Прикметники, у яких немає закінчення, називаються короткими. Вони можливі тільки в називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду: славен, молод, повен.

Більшість прикметників української мови функціонує у повній (змінній) формі, і лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною має коротку (незмінну) форму: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен, потрібен, певен, годен, ладен, рад та ін. Прикметники у короткій формі мають нульове закінчення.

Короткі прикметники вживаються тільки в чоловічому роді (певен, ясен, дрібен). У контексті вони вживаються лише у формі називного відмінка однини (рад би я не хилитись; свят союз наш; народ непоборен навік) і найчастіше виконують функції іменної частини складеного присудка: Океан повен! В глибині чудовен (П. Т.). Рідше виконують функції означення: Та світи ж ти їм дорогу, ясен місяць угорі! (П. Т.).

У сучасній українській мові без певного стилістичного забарвлення в ролі присудків вживаються лише такі короткі прикметники (паралельно з повними формами): варт, винен, годен, згоден, здоров, ладен, ласкав, певен, повинен, потрібен, рад.

Тільки коротку форму мають присвійні прикметники на -ів, -ин у називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду (ч и й?): Іванів, братів, лікарів, материн, Ларисин, Маріїн. Форми на зразок «Івановий» не є нормативними.

Паралельно вживаються форми маків і маковий цвіт', але тільки королевий цвіт.

Коротка форма відносних прикметників використовується як засіб виразності (зазвичай у художньому мовленні) в народній творчості та в поезії: Ой зійди, зійди, ясен місяцю (Нар. творчість). Шумить в кімнаті зелен гай (О. Ющенко).

Ø Повну і коротку форму мають якісні прикметники

Ø Коротка форма відносних прикметників використовується як засіб виразності

Ø Тільки повні форми вживаються у функції означення

Ø Короткі форми мають переважно книжкову стилістичне забарвлення, повні - нейтральну або розмовну

Ø Повні прикметники іноді позначають постійну ознака предмета, а короткі - тимчасову

Ø Повні прикметники можуть мати термінологічне значення, а короткі - ні

Ø Історично первинною є коротка форма.

Ø Відносні прикметники в літературній мові не бувають короткими