Перехід відносних прикметників у якісні; присвійних – у відносні та якісні

ПЕРЕХІД ВІДНОСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У ЯКІСНІ

Перехід відносних прикметників у якісні є граматичним явищем, що виникає і формується у словосполученнях відносного, прикметника з іменниками іншого лексичного ряду, пор.: золотий годинник і золоте зерно, залізна лопата і залізна дисципліна, туманні обрії і туманна відповідь. Зміна лексичної пари або ряду слів (золота голова, золоті руки) ґрунтується на асоціативних зв'язках між ознакою, переданою відносним прикметником, і предметом, для якого ця ознака є метафоризованою, перенесеною. Можливість метафоризації виникає на спільних компонентах або особливостях реальної ознаки та ознаки, якою наділений предмет, названий іменником з іншого лексичного ряду слів, напр.: золотий годинник і золота пшениця (перенесення за схожістю кольорів), шовкова тканина і шовкова трава (схожість відчуттів при дотику), кришталевий посуд і кришталеве повітря (схожість за прозорістю), ворожий стан і ворожий погляд (ставлення до людини),тощо.

Під впливом перенесення ознаки у прикметникові відбувається семантична ад'єктивація: посилюється якісність з одночасним стиранням попереднього лексичного значення. Такі прикметники семантично втрачають зв'язок з вихідним для нього іменником і зливаються з якісними прикметниками, напр.; залізне здоров'я, оксамитовий голос, свинцеве небо, кам'яне обличчя, весняний настрій, начальницький тон, лакейські звички, вовчий апетит, лисяча вдача, орлиний погляд, черепашача швидкість, крокодилячі сльози, піратський вчинок, варварське ставлення.

ПРИСВІЙНО-ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ становлять окрему групу лексем, похідних рід назв тварин, птахів, риб, зрідка осіб. їх проміжне становище між присвійними і відносними прикметниками полягає в тому, що подібно до присвійних прикметників вони відтворюють посесивні відношення, тобто в структурі змісту у них помітна сема належності, напр.: «[дощ] ...розмочував глину на ластів'ячі гнізда» (В. Терен). Словосполучення ластів'яче гніздо семантично зіставне з конструкцією Ластівка має гніздо, де ознака предмета характеризується за належністю: ластів'яче гніздо^-гніздо ластівки^-гніздо належить ластівці (ластівка має гніздо). Аналогічно «Кравці лисицям хутра шиють, вітри на бурю грізно трублять. О доле, стережи в завію і людські, і звірячі кубла» (Б.-.І. Антонич); «Там, де в кущі воркотала голубка, Там жартувала колись моя думка. Стихла, замовкла туга голуб'яча — Геть прокотилась та думка хлоп'яча* (М. Костомаров); «Солов'їна арія старанна, осокори й тиха осока» (Л. Костенко); «Вона... [Україна] у пісні у кожній, у думі, в дитячій усмішці, в дівочих очах» (В. Сосюра). Однак належність тут не індивідуальна, як це буває у прикметниках, утворених від найменувань однієї особи, а послаблена.

Втрата чіткості посесивного значення зумовлена впливом іншої ознаки — властивості предмета, тобто семантика присвійно-відносних прикметників ускладнена поєднанням в одній лексемі посесивної і відносної ознак. Структура змісту твірних основ у присвійно-відносних прикметниках різна, частина з них позначає осіб і поєднується з формантами -ськ-, -ач-, -ий, інша група ад'єктивів становить похідні словоформи від назв тварин, риб, птахів, де словотворчу функцію передають афікси -ин- (-їн-), -ов- (-ев-), -ач-, -ий.

У кожній групі лексем наявність того чи іншого суфікса не вмотивована семантикою, будовою або граматичною формою твірного іменника: розрізняючись тільки частотою функціонування, усі словотворчі афікси виконують однакову роль— переводять слово з однієї категорії до іншої і формують ознаку за властивістю об'єкта, тобто утворюють відносний прикметник. Твірна основа під впливом суфікса зазнає трансформації змісту, у прикметниковій формі сема Індивідуальної належності нівелюється — ад'єктив передає належність не одній, конкретній, особі, а одній з багатьох осіб, яким ця риса притаманна. Значення належності, закладене у зміст похідного прикметника, підсилюється певною мірою опорним іменником, що його супроводжує ад’єктив, який відтворює посесивно-відносну ознаку, напр.: «Я... звернув увагу на те, що ...на стіні висіла проста учнівська полотняна сумка, так широко вживана по наших сільських школах» (Ю. Яновський); «М. В. Гоголь говорив, що народні пісні для України —все: і поезія, і історія, і батьківська могила...» (М. Рильський); «Пастуше господарство Полісся відрізняється від гірського тим; що випаси виймали невеликі території» (журн.).

Наявність у присвійно-відносних прикметниках спільної семи послабленої належності, сформованої однозначними суфіксами, зумовлює виникнення синонімічних відношень і появу прикметників-дублетів.

Усі присвійно-відносні прикметники виступають тільки в повній формі.

Присвійно-відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Такі прикметники виділяються в окрему групу присвійно-якісних (дідівські закони, заяча душа, вовчий апетит). З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях (Прометеїв вогонь, лебедина пісня, куряча сліпота).

Присвійно-якісні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності сполучатися з кількісно-означальними прислівниками (просто собачий холод, винятково дружня розмова). Від цих прикметників суфіксально-префіксальним способом творяться означальні прислівники (по-батьківськи, по-ведмежому, по-материнському).

МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 2

1. Словотвір прикметників у сучасній українській мові.

Завдання: виконання вправ № 230-232, с.85.

Збірник вправ: Навч.посіб. / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона.

2. Правопис прикметників, утворених складанням основ.

Завдання: знайти і написати 10 прикметників, утворених складанням основ.

3. Явище субстантивації.

Завдання: написання реферату і його репрезентування.

4. Морфологічні групи числівників: прості, складні і складені.

Завдання: складання таблиці і наведення власних прикладів.

5. Словотвірні характеристики займенників та їх наголошування.

Завдання: написання тезисного конспекту.