13. Структура прокуратур областей та прирівняних до них прокуратур.

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних) утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників (ст. 16 Закону України «Про прокуратуру»). Персональний склад колегій затверджується Генеральним прокурором України.

Прокуратури обласного рівня також складаються з управлінь і відділів (значною мірою вони відповідають управлінням та відділам Генеральної прокуратури України ). Положення про управління, відділи, інші структурні підрозділи обласних і прирівняних до них прокуратур затверджуються керівниками цих, прокуратур.

Колегії прокуратур відповідно до ст. 18 Закону України «Про прокуратуру» є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури. На засіданнях колегій можуть заслуховуватися повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об’єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства.

Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури. У разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення, але зобов’язаний доповісти про це Генеральному прокурору України. Члени колегії можуть повідомити свою особисту думку Генеральному прокурору України, що може бути підставою для розгляду цих розбіжностей на колегії Генеральної прокуратури України.

14. Загальна характеристика міжнародних документів у сфері прокурорської діяльності та статусу прокурорів.

Основними міжнародними документами у сфері прокурорської діяльності є:

Керівні принципи щодо ролі держобвинувачів (1990)

- Норми професійної відповідальності та основні права і обов’язки прокурорів (1999)

- Рекомендація Я (2000) 19 Ради Європи щодо ралі прокуратури в системі кримінального судочинства

- Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (2005)

- Декларація про мінімальні стандарти щодо безпеки й захисту прокурорів та членів їх сімей (2008)

Наприкінці XX століття міжнародні органи вперше звернулися до регламентації основних принципів виконання прокурорськими органами своїх функцій.

Організація об’єднаних націй (ООН) розробила «Керівні принципи щодо ролі держобвинувачів» на своєму 8-му Конгресі із проблем злочинності, який відбувся в Гавані 1990 року.

Ці керівні принципи ООН були першою міжнародною спробою визначити роль прокурора в суспільстві та системі кримінального судочинства. Публікація керівних принципів ООН мала ефект каталізатора для заснування Міжнародної асоціації прокурорів (МАП), у 1995 році.

У 1999 році вже МАП опублікувала «Норми професійної відповідальності та основні права і обов’язки прокурорів» (стандарти МАП). Метою їх вироблення було забезпечення прокурорів мінімумом стандартів, керуючись якими, можна було б виконувати свої повсякденні прокурорські завдання. Крім того, Стандарти професійної відповідальності та норми про основні обов’язки та права прокурорів прийняті МАП, є документами, які слугують міжнародним орієнтиром поведінки прокурорів. Ми сподіваємося, що вони будуть не декларативними, а робочими документами для використання їх з метою розвитку та посилення власних стандартів прокуратур. Основні зусилля МАП у майбутньому будуть спрямовані на поширення стандартів і їх використання прокурорами усього світу.

Паралельно цим розробкам велася робота і в Раді Європи. Так, у 2000 році Комітет міністрів Ради Європи видав Рекомендацію R (2000) 19 щодо ролі прокуратури в системі кримінального судочинства (Рекомендація R (2000) 19). Загальні стандарти, проголошені рекомендацією, потрібно розглядати не лише з позиції верховенства права, демократії і прав людини в європейських країнах, але також забезпечення впровадження ефективної політики боротьби із злочинністю, що є значно важливішим з огляду на зростання масштабів міжнародної організованої злочинності та корупції. Сюди також можна додати боротьбу з тероризмом.

Рекомендація R (2000) 19 вказує, що прокурори повинні ретельно перевіряти законність поліцейських розслідувань під час вирішення питання про початок судового переслідування і контролювати дотримання прав людини поліцією. Хоча в деяких державах - членах Ради Європи поліція не залежить від прокуратури, пояснювальний меморандум вказує, дотримання прав людини і повага до особистих свобод диктують необхідність певних змін у цій галузі. Ця потреба зумовлена тим, що «внутрішній контроль» у поліції не є належним.

Міжнародні документи встановлюють: прокурори зобов’язані діяти відповідно до закону, справедливо і швидко. Прокурори повинні взяти до уваги права обвинувачуваних і потерпілих відповідно до рекомендацій Ради Європи, поважати і забезпечувати захист прав людини, закріплених у Європейській конвенції з прав людини. Рекомендація R (2000) 19 також вказує, що там, де прокурори мають право вживати заходів, які призводять до втручання в основні права підозрюваного, повинен бути забезпечений судовий контроль.

Міжнародні документи також регламентують низку інших питань.

- Кваліфікація, відбір та практична підготовка прокурорів.

Керівні принципи ООН та Ради Європи підкреслюють необхідність існування справедливих і недискримінаційних критеріїв відбору. Звертається увага на потребу в прокурорах, які мають відповідну освіту і практичну підготовку, а також потребу в прокурорах (обвинувачах), які охоронятимуть етичні та конституційні засади. Стандарти МАП також проголошують необхідність високих критеріїв професійної поведінки, і це, безумовно стосується вимог до освіти і практичної підготовки. Рекомендація R (2000) 19 вказує, що прокурори повинні знати та поважати права і свободи особи, які закріплені в Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статус та умови служби.

Усі зазначені вище міжнародні документи підкреслюють такі необхідні умови роботи, як свободи від залякування, впливу, а також фізичний захист особи. Держава зобов’язана забезпечити відповідні умови проходження служби (оплата, строк служби, пенсія), просування по службі та справедливе накладення дисциплінарних стягнень. Рекомендація R. (2000) 19 також звертає увагу на необхідність відповідного бюджетного регулювання цього питання для належного виконання прокурорами своїх професійних обов’язків. Керівні принципи ООН та Рекомендації К. (2000) 19 проголошують, що дисциплінарні рішення (рішення про дисциплінарну відповідальність) повинні бути предметом незалежного перегляду.

Свобода висловлювань та об'єднань.

Прокурори мають право на свободу висловлювання, віри, об’єднань і зборів, можуть формувати та приєднуватись до професійних асоціацій для захисту і представництва своїх інтересів. Водночас Стандарти МАП вимагають, щоб прокурори завжди залишалися незалежними та об’єктивними, неупередженими вільними від впливу будь-яких особистих або групових інтересів.

Ухвалення рішення.

Прокурорам необхідно виконувати свої функції неупереджено та уникати дискримінації. У керівних принципах ООН зазначено, що в країнах, де прокурори наділені контролюючими функціями, закон або інструкції повинні забезпечити виконання керівних принципів, щоб підвищити рівень справедливості і послідовності підходу при прийнятті рішень, включаючи інститут затвердження обвинувачення. З метою просування до справедливості, послідовної й ефективної діяльності прокурорів, держави мають визначити основні принципи і критерії щодо судового переслідування, які потрібно використовувати при ухваленні рішення.

Документи не визначають детально стандартів ухвалення рішення. Проте вони вимагають, щоб прокурори відмовилися від переслідування, якщо неупереджене розслідування засвідчує, що обвинувачення необгрунтоване. Продовжувати переслідування належить тільки тоді, коли справа належно обґрунтована прийнятними і надійними доказами.

Відповідно до рекомендації виконкому МАП у 2008 році її робочою групою було розроблено декларацію «Про мінімальні стандарти щодо безпеки й захисту прокурорів та членів їх сімей». Ці стандарти є класичним викладом кроків до забезпечення прокурорам, як виконавцям важливих державних функцій, на яких покладено відповідальність, захисту й можливості бути незалежними при виконанні своїх функцій.